номер провадження справи 5/246/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 Справа № 908/3062/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; електронна пошта: info@teploseti.zp.ua)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Кухтарєвої Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 209,58 грн.,
Без виклику представників сторін
СУТНІСТЬ СПОРУ:
02.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Кухтарєвої Алли Миколаївни про стягнення 209,58 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу №908/3062/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3062/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/246/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 31.10.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
04.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2015 між Концерном "МТМ" та ФОП Кухтарєвою А.М. укладено договір №101559 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. На виконання умов вказаного договору позивач відпустив теплову енергію в період квітень 2021 на загальну суму 209,58 грн. Однак, відповідач вказану суму не сплатив. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України, Закон України "Про теплопостачання", "Правила користування тепловою енергією", затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 за №1198, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно Відповіді №368965 за кодом ЄДРПОУ 2283222349, не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Кухтарєвої Алли Миколаївни (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є АДРЕСА_1 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 04.10.2023 про відкриття провадження у справі №908/3062/23 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 04.10.2023 про відкриття провадження у справі 908/3062/23, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/3062/23 в суді.
Станом на 04.12.2023 відповідач запропонований ухвалою суду від 04.10.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що Концерн „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
01.11.2015 року між Концерном «Міські теплові мережі» (далі - Теплопостачальна організація) та Фізичної особою - підприємцем Кухтарєвою Аллою Миколаївною (далі - Споживач) укладено договір № 101559 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
У відповідності до п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- кондиціювання - по замовленню Споживача;
- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Пунктом 3.2.24 договору передбачено, що Споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.
Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. (п.6.2. договору)
Відповідно до п. 6.3. договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.
Згідно з п.6.4. договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.
При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п.6.5. договору).
У абз. 1 пункту 6.7. договору передбачено, що Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-А, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період:
-рахунок;
-акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води.
Згідно з п.п. 6.7.1. договору отриманий Акт Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
Відповідно до 6.7.2 договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.
Відповідно до умов Договору та Додатку №1 до договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту: частина нежитлового приміщення 300 підвального поверху (літ.А-9) у складі приміщень №№1-22, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 22 (далі - об'єкт теплопостачання).
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (далі - Орендодавець) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (далі - Балансоутримувач), з одного боку та приватним підприємцем Кухтарєвою Аллою Миколаївною (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №653/13 від 27.11.2003.
Згідно договору оренди нежитлового приміщення №653/13 від 27.11.2003 Управління житлового господарства Запорізької міської ради (далі - Орендодавець) передає, а приватний підприємець Кухтарєва Алла Миколаївна (далі -- Орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 336,80 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 22.
Відповідно до Додаткової угоди до договору від 22.07.2021, договір оренди нежитлового приміщення №653/13 від 27.11.2003 припинився з 01.07.2021.
Факт повернення відповідачем вказаного приміщення Орендодавцю та Балансоутримувачу підтверджується Актом прийому-передачі від 22.07.2021.
Концерн «МТМ» на виконання умов договору відпустив теплову енергію до орендованого відповідачем приміщення у квітні 2021 на загальну суму 209,58 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії №101559 від 30.04.2021.
На підставі зазначеного Акту, Концерном "МТМ" виставлено відповідачу рахунок на оплату відпущеної теплової енергії №101559 від 30.04.2021 на суму 209,58 грн.
Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 22, обладнаний системою централізованого опалення, система опалення даного приміщення спільна з системою опалення житлового будинку, що підтверджується Актом обстеження системи тепло споживання та ГВП від 21.09.2021, складений комісією у складі інженера Концерну «МТМ» Бодня Н.І. у присутності відповідального споживача з експлуатації систем тепло споживання: майстра тех. дільниці ВРЕЖО №7 Колойда О.М.
Отже, факт отримання теплоносія підтверджується також рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 роки відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідний період.
Позивач у своєму примірнику Акту приймання-передачі теплової енергії зазначив, що Споживач від підписання Акту відмовився, а отже на підставі п.6.7.2. договору Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (далі - Правила), Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил
Концерн «МТМ» направив на адресу ФОП Кухтарєвої А.М. претензію від 12.06.2023 щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору №101559 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2015 за квітень 2021 на суму 209,58 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 14.06.2023 №6900514179452.
Однак, відповіді позивачем від відповідача не отримано.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за квітень 2021 в сумі 209,58 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кухтарєвої Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; р/р № НОМЕР_2 , філія - АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 209 (двісті дев'ять) грн. 58 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кухтарєвої Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; р/р № НОМЕР_3 , Банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 11.12.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.