ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2023 р. Справа№ 927/841/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023
у справі № 927/841/23 (суддя: Белов С.В..)
за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+»
про стягнення 258 256,05 грн
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+» про стягнення 258 256,05 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 09/03/640-МРТ від 18.05.2021 року в частині своєчасної поставки Товару.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» 258256,05 грн штрафу та 3873,84 грн судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з врахуванням порушення відповідачем встановленого терміну поставки, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф на підставі п.6.9 Договору у розмірі 5%, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно. При цьому, вартість Товару, поставленого з порушенням строку до 30 календарних днів становить 4 002 999 грн. Вартість Товару, поставленого з порушенням строку понад 30 календарних днів становить 581 061, 00 грн. Зауважив, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ІНСАЙТ+» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права. Скаржник зазначає, що у його контрагента діяв карантин, через що була зупинена діяльність морських контейнерних перевезень. Викладене, на переконання апелянта, свідчить про існування надзвичайних і невідворотних обставин, які перешкодили нормальному перебігу виконанню спірного Договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 апеляційну скаргу у справі № 927/841/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 5810,76 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23; справу 927/841/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
26.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, які б звільняли його від відповідальності за порушення зобов'язання за Договором.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.05.2021 між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА», як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+», як Продавцем, укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/640-МТР за умовами якого Продавець зобов'язався передати Покупцеві у власність продукцію (далі - Товар), а Покупець - прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п.1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначаються в Додатках до цього Договору.
Так, відповідно до Додатку 1 до Договору Продавець зобов'язувався поставити наступний Товар - рукавиці п'ятипалі комбіновані (спілкові від загальних виробничих забруднень, стирання, проколів і порізів), манжети прямі у кількості 117 540 пар.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.
У пункті 1 Додатку 1 до Договору вказано, що загальна вартість Товару - 4 584 060 грн., в т.ч. ПДВ 764 010 грн.
Пунктом 2 Додатку 1 до Договору встановлено наступні умови оплати: 25% попередня оплата, 75% по факту поставки всього Товару протягом 30 календарних днів.
Термін поставки, відповідно до п. 4 Додатку 1: 140 календарних днів з моменту отримання передоплати.
Відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору умови поставки товару є наступними: DDP (ІНКОТЕРМС 2020) - склад вантажоотримувача.
Відповідно до п.5.3 Договору датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місті призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання/передачі Товару. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Сторонами без зауважень видаткової накладної та/або Акта приймання-передачі Товару.
Пунктом 6.9. Договору встановлено, що за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п.5.12, п.5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.
На виконання умов договору ПАТ «УКРНАФТА» здійснило попередню оплату за Товар 24.05.2021р., що підтверджується копією платіжного доручення № 6691-П21 від 24.05.2021р. на суму 1 146 015,00 грн.
З урахуванням п. 4 Додатку 1 до Договору, Товар мав бути поставлений до 12.10.2021р.
Однак, частина Товару була поставлена з порушенням строку, що підтверджується наявними в матералах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання).
У відповідь на зазначене відповідач вказав, що Товар був поставлений з простроченням терміну та просив не застосовувати штрафні санкції.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 01/01/09/03/12-02/20/71 від 23.11.2022, в якому пропонував розглянути питання сплати 20% від суми штрафу, нарахованому згідно з умовами Договору, що становить 51 651,21 грн.
У відповідь на зазначене відповідач листом від 13.02.2023 № 130223/13 вказав, що погоджується оплатити 51 651,21грн та запропонував оплатити штраф протягом наступних декількох місяців.
Доказів сплати штрафу у сумі та відповідно графіку, згідно листа відповідача від 13.02.2023 № 130223/13 матеріали справи не містять .
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач прострочив взяті на себе зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 09/03/640-МТР від 18.05.2021.
Зі змісту ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З врахуванням порушення відповідачем встановленого терміну поставки, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф на підставі п.6.9 Договору у розмірі 5%, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.
Вартість Товару, поставленого з порушенням строку до 30 календарних днів становить 4 002 999 грн. Вартість Товару, поставленого з порушенням строку понад 30 календарних днів становить 581 061, 00 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку розміру штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його правомірне нарахування в заявленій сумі 258256,05 грн.
Надаючи оцінку доводам скаржника про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями п.7.1. Договору купівлі-продажу № 09/03/640-МТР від 18.05.2021 сторони погодили, що Сторона, яка порушила зобов'язання за цим Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов'язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов'язку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Пунктами 7.2., 7.3. Договору сторони обумовили, що сторона, виконанню зобов'язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов'язків за цим Договором. Сторона, яка посилаегься па обставини форс-мажору, повинна донести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), Іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.
При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача у порядку, встановленому в п.п. 7.2, 7.3 Договору, про виникнення форс-мажорних обставин разом із доказами виникнення таких обставин.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.
У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалзацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Посилання відповідача на нібито настання форс-мажорних обставин у його контрагента не може бути підставою для категоричного твердження про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за Договором. Також, матеріали справи не містять доказів пошуку відповідачем інших контрагентів з метою виконання свого зобов'язання.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 258256,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 927/841/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ+».
4. Справу № 927/841/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов