Справа № 185/6531/22
1-кп/185/277/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у період воєнного стану в м. Павлограді в режимі відеоконференції кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62022050010000277 від 27.06.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розлученого, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги 1 зенітно-артилерійської секції прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшого сержанта, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб введено воєнний стан. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ? 1469-0С від 23 червня 2022 року, молодшого сержанта ОСОБА_3 , призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги 1 зенітно-артилерійської секції прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Полковник ОСОБА_6 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ? 27-ОС від 19 березня 2020 року, проходить службу на посаді заступника начальника прикордонного загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
України є конституційним обов?язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковники за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також, відповідно до пунктів 9 та 15 «Положення про прикордонну комендатуру швидкого реагування Державної прикордонної служби України», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 березня 2016 року за N? 190, керівництво комендатурою здійснює комендант комендатури, якому підпорядковується весь особовий склад комендатури, керівництво підпорядкованими підрозділами комендант комендатури здійснює особисто, через своїх заступників, штаб та керівників структурних підрозділів комендатури, а також має право віддавати накази й визначати завдання з усіх питань оперативно-службової діяльності підпорядкованому особовому складу.
Таким чином, заступник начальника прикордонного загону - комендант прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_6 по відношенню до інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги 1 зенітно-артилерійської секції прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшого сержанта ОСОБА_3 був прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останній - підлеглим полковнику ОСОБА_6 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно зі статтею 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов?язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов?язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов?язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно зі ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов?язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов?язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов?язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Так, згідно з Бойовим розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 червня 2022 року N? 94т НОМЕР_1 прикордонному загону Східного регіонального управління визначено перейти в оперативне підпорядкування до Оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ЗСУ.
Відповідно до Бойового розпорядження Оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ЗСУ від 11 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ? 116/1/31т визначено перейти в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Так, у зв?язку з виконанням завдань за призначенням, пов?язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ІНФОРМАЦІЯ_3 виконує завдання за призначенням на території Донецької та Луганської областей, в тому числі, прикордонна комендатура швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виконує поставленні завдання в населеному пункті АДРЕСА_3 .
Відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_7 ? Бр 1523 ДСК від 26 червня 2022 року «Про виконання заходів», з метою якісного виконання визначених завдань шляхом проведення контрольно-режимних заходів вздовж розмежувальної лінії з ОТУ «Соледар», виконання бойових завдань в складі штатних структурних підрозділів та на виконання бойового розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 17 червня 2022 року N? БР-313/ОТУОКП/79дск зобов?язано заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковнику ІНФОРМАЦІЯ_9 . до 18 години 27 червня 2022 року для подальшого виконання бойових завдань в районі південно-західної околиці населеного пункту Федорівка направити молодшого сержанта ОСОБА_8 .
В свою чергу, молодший сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов?язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
Приблизно о 11 годині 55 хвилин 27 червня 2022 року, заступник начальника прикордонного загону - комендант прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_6 у місці тимчасової дислокації військовослужбовців, які відмовились виконувати поставлені бойові завдання, за адресою: АДРЕСА_4 на підставі бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_7 ? Бр 1523 ДСК від 26 червня 2022 року віддав законний наказ молодшому сержанту ОСОБА_3 вибути 27 червня 2022 року в район населеного пункту АДРЕСА_3 з метою виконання завдань з підрозділом прикордонної застави на блокпосту, виконання контрольних та режимних заходів в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Отримавши зазначений наказ свого прямого начальника молодший сержант ОСОБА_3 злякався виконувати покладені на нього обов?язки військової служби у безпосередньому зіткненні з противником та вирішив відмовитись від виконання наказу.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Державній прикордонній службі України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, молодший сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги 1 зенітно-артилерійської секції прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 11 години 55 хвилин 27 червня 2022 року перебуваючи у місці тимчасової дислокації військовослужбовців, які відмовились виконувати поставлені бойові завдання, за адресою: АДРЕСА_4 , отримавши законний наказ свого прямого начальника - заступника начальника прикордонного загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 вибути 27 червня 2022 року на південно-західну околицю населеного пункту Федорівка Донецької області з метою подальшого виконання бойових завдань у складі свого підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборон.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Під час судового розгляду, 20.12.2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62022050010000277 від 27.06.2022, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 , з іншого боку, на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій саме за ч.4 ст. 402 КК України, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, та під час у суді повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання за ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням положень ст.ст. 69,58 КК України у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави, та у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити й призначити узгоджену в ній міру покарання, та інші, передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України в обсязі обвинувачення. Йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього уразі затвердження угоди судом. При цьому ОСОБА_3 повідомив про добровільність своєї позиції, просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити йому узгоджене покарання.
Прокурор у судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить суд вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів, в наслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України - укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України віднесена до категорії тяжких злочинів. Суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав свою вину, підтвердив обставини вчинення інкримінованих йому дій, викладених в обвинувальному акті, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, щиро каявся, суд бере до уваги інтереси суспільства, враховує характеристику за місцем проживання, його стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують, обставиною, яка пом'якшує покарання - є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, обставин, які обтяжують покарання - не встановлено.
Узгоджене покарання сторонами угоди відповідає положенням ст. 50, 65 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання. Суд переконався, що умови угоди повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Покарання, запропоноване сторонами, є покаранням у межах санкції ч.4 ст. 402 КК України, а також відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», відповідає положенням КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Судом не встановлено жодних підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості.
Підстави для застосування ст. 69 КК України мають місце, оскільки суд вважає, що наявні декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, а також бажання обвинуваченого й надалі проходити військову службу, захищати незалежність і територіальну цілісність України.
Крім того, за змістом приписів ст.58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Беручи до уваги обставини справи та особу обвинуваченого, суд вважає можливим на підставі ст. 58 КК України замість основного покарання у вигляді позбавлення волі, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 службове обмеження на строк два роки, із відрахуванням із суми грошового забезпечення, а саме 20 відсотків у дохід держави.
На думку суду зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та вважає можливим її затвердити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання.
Крім того, міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 була обрана з 27 червня 2022 року у виді тримання під вартою. 22 липня 2022 року ОСОБА_3 був звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням застави. До набрання вироком законної сили застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави залишено без змін.
На підставі п. «в» ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання у вигляді службового обмеження строк попереднього ув'язнення за період з 27 червня 2022 року по 20 липня 2022 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено, внесена заставодавцем застава підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.
Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. 370, 371, 373, 475 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 грудня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 62022050010000277 від 27.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69,58 КК України у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави.
На підставі п. «в» ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання у вигляді службового обмеження строк попереднього ув'язнення за період з 27 червня 2022 року по 22 липня 2022 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_9 , розмір застави, визначений ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпро від 29 червня 2022 року у розмірі 372 150,00 (триста сімдесят дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп., внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області, на реквізити, надані ОСОБА_9 .
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирався.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1