Справа № 643/2154/22
Провадження № 2/643/3698/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Скотаря А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ширіної Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 , батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та закріплення житла, -
встановив:
Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (далі Департамент) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та закріплення житла в обґрунтування якого зазначив, що відповідачка є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району (далі Служба) як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах. Дані про батька ОСОБА_1 внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Спеціалістами Служби організовано виїзд робочої групи 05.10.2021, до складу якої увійшли фахівець відділу соціальної роботи по Немишлянському району, лікар-педіатр КНП «Міська дитяча поліклініка № 15», практичний психолог - соціальний педагог ХЗОШ № 38, класний керівник ХЗОШ № 38, старший інспектор Сектору ювенальної поліції ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області за адресою фактичного проживання неповнолітнього ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
В результаті відвідування складено Акт рівня безпеки дитини, з якого вбачається: дитина має ознаки недогляду, занедбаності, низький рівень гігієни, поруч з ОСОБА_5 відчувається неприємний запах, дитина одягнута з брудний одяг, незабезпечена належним харчуванням. Помешкання, в якому дитина мешкала, не пристосоване для її проживання, в квартирі антисанітарія. Встановлено, шо за неповнолітнім здійснюють догляд сторонні люди. В результаті з'ясовано: за оцінкою рівня безпеки дитини - дуже небезпечно.
У зв'язку із чим складено протокол про тимчасове вилучення неповнолітнього ОСОБА_1 із небезпечного середовища та доставлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24». 25.10.2021 ОСОБА_1 переведено до КНП ХОР «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій № 2», а 29.10.2021 адміністрація санаторію телефоном повідомила Службу про проведення карантинних заходів, тому дитину терміново доправлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19», де він перебував певний час.
У зв'язку із тим, що мати не відвідувала ОСОБА_1 у лікувальному закладі, не телефонувала, не зверталася до Служби з приводу повернення їй на виховання та для спільного проживання дитини, не з'являлася за адресою, де дитина фактично мешкала до вилучення, складено Акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 12.11.2021.
В результаті виникла необхідність надати дитині статус дитини, позбавленої батьківського піклування для подальшого влаштування до сімейних форм виховання. Так, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.12.2021 № 970 ОСОБА_1 надано статус дитини, яку позбавлено батьківського піклування.
Наразі, неповнолітній ОСОБА_1 навчається в КЗ «Різуненківський ліцей Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області», дитина відвідує заняття в дистанційному режимі, навчається на середньому та достатньому рівнях. Хлопець товариський, легко знайшов спільну мову з однокласниками та іншими учнями ліцею, забезпечений необхідним шкільним приладдям, одягом, взуттям та іншими речами, завжди охайно вдягнений.
Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю займаються вихованням, утриманням, лікуванням та розвитком дитини, несуть повну персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний та психічний розвиток її розвиток.
З моменту вилучення дитини із небезпечного середовища і до цього часу мати дитини не зверталася ні до Департаменту, ні до Служби з будь-яких питань щодо вирішення подальшої долі дитини.
З погляду на викладені в позовній заяві обставини, положення ст.ст. 143, 150, 165, 166, 180-182 Сімейного кодексу України, норми Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини Департамент просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітнього сина та закріпити за останнім житло за адресою реєстрації відповідачки.
На виконання Розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», яким змінено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави, вказана справа передана на розгляд Октябрському районному суду м. Полтави.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 17.11.2022 за № 65 відновлено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова з 23.11.2022.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2023 справу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
28.08.2023 вищевказана справа надійшла до Московського районного суду м. Харкова..
Ухвалою від 30.08.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовче судового засідання, яке неодноразово відкладалось через неявку відповідача.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 підготовче судове засідання закрито та справа призначена до судового розгляду на 27.11.2023.
27.11.2023 розгляд справи відкладено на 21.12.2023 через неявку відповідача до суду.
В судове засідання, призначене на 10:00, 21.12.2023 представниця позивача подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позов просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, про дату й час слухання справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в якій підтримали позовні вимоги.
Зі згоди представника позивача суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши надані докази в їх сукупності суд встановив наступне: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані про батька ОСОБА_1 внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 6, 8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані по АДРЕСА_2 (а.с. 20, 43).
З інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 15.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у медичному закладі не перебуває. Медична документація, історія розвитку дитини (ф. №112/о), відсутня. ОСОБА_2 із сином до поліклініки не зверталася, Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, не підписувала (а.с. 19).
З інформації Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 38 Харківської міської ради Харківської області від 28.09.2021 встановлено, що ОСОБА_1 виховується в родині нерідної бабусі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (з її слів вона є матір'ю першого чоловіка ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Мати, ОСОБА_2 , вихованням та навчанням сина не займається. Місце перебування її невідоме. За час навчання ОСОБА_5 у закладі освіти ОСОБА_2 жодного разу не приходила до закладу, телефонний зв'язок з нею відсутній (а.с. 9).
З Акту рівня безпеки дитини від 05.10.2021 вбачається: дитина має ознаки недогляду, занедбаності, низький рівень гігієни, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, дитина одягнута з брудний одяг, незабезпечена належним харчуванням. Помешкання, в якому дитина мешкала, не пристосоване для її проживання, в квартирі антисанітарія, за малолітнім здійснюють догляд сторонні люди, за оцінкою рівня безпеки дитини - дуже небезпечно (а.с. 10-14).
Згідно копії протоколу про тимчасове вилучення дитини від 05.10.2021, ОСОБА_1 вилучено із небезпечного середовища та доставлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24» (а.с. 15).
25.10.2021 неповнолітнього ОСОБА_1 переведено до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій № 2», а 29.10.2021 адміністрація санаторію телефоном повідомила ССД по Немишлянському району про проведення карантинних заходів, тому дитину терміново було доправлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХОР (а.с. 19).
У зв'язку із тим, що мати не відвідувала ОСОБА_1 у лікувальному закладі, не телефонувала, не зверталася до Служби з приводу повернення їй на виховання та спільне проживання дитини, не з'являлася за адресою, де дитина фактично мешкала до вилучення, 12.11.2021 складено Акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я (а.с. 17).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08.12.2021 № 970 малолітньому на той час ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 18).
Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 86 від 14.08.2023, неповнолітнього ОСОБА_1 влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 69-71).
З відповіді Комунального закладу «Резуненківський ліцей Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області» від 28.09.2023 № 01-23/133 вбачається, що ОСОБА_1 навчається у вказаному ліцеї, відвідує заняття в дистанційному режимі, навчається на середньому та достатньому рівнях. Хлопець товариський, легко знайшов спільну мову з однокласниками та іншими учнями ліцею, забезпечений необхідним шкільним приладдям, одягом, взуттям та іншими речами, завжди охайно вдягнений. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно спілкуються з класним керівником щодо навчання та виховання дитини. Біологічна мати ОСОБА_2 за час навчання ОСОБА_5 у закладі успіхами дитини не цікавилась, батьківськи збори не відвідувала (а.с. 68).
Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради наданий висновок від 09.02.2022 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-5).
Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі Декларація) визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Згідно принципу 8 Декларації дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною 1 ст. 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини… .
Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які її незаконно утримують тощо, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Аналізуючи надані докази в їх сукупності суд дійшов наступних висновків, що відповідачка не спілкуються з дитиною двох років, не приймають участі у її вихованні та розвитку, будь-яких заходів, які б свідчили про зацікавленість долею дитини не приймає.
Розглядаючи позбавлення батьківських прав як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків, виходячи з характеру такого засобу, суд вважає, що позивачем доведена наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Таким чином, суд вважає позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, при цьому вважає за необхідне роз'яснити останній, що у разі зміни її поведінки та обставин, що стали підставою для позбавлення батьківських прав, вона матиме право на звернення до суду в порядку ст. 169 СК України із позовом про відновлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Як вказано у ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Отже, вимога про стягнення аліментів з відповідача є цілком обґрунтованою та має бути задоволена.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона, відповідно до ч. 5 ст. 167 СК України, передається на опікування органу опіки та піклування.
Частиною 6 ст. 167 СК України передбачено, що дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.
За вказаних умов суд вважає необхідним закріпити за неповнолітнім ОСОБА_7 житло за місцем реєстрації його біологічної матері.
Таким чином, позов Департаменту підлягає повному задоволенню. Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме: стягує з відповідачки на користь держави судовий збір за три позовні вимоги по 1073,60 грн за кожну, у загальному розмірі 3220,80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 278-279 ЦПК України, ст.ст. 164, 166, 167, 180-183, 191 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, -
ухвалив:
Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування: дитячий будинок сімейного типу вихователів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ), батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, закріплення житла задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь матері-виховательки дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з кожного, починаючи з 11 лютого 2022 року і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Закріпити право на проживання за неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловій площі за адресою: АДРЕСА_2 до його повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.Ю. Скотар