Справа № 643/2768/23
Провадження № 2/643/1074/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Степанюк Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу кредитором спадкодавця,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 94 652,11 гривень за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09 січня 2008 року.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався, що відповідно до укладеного 09 січня 2008 року кредитного договору №DN81AR55720236 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 107 824,72 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 січня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Посилався, що АТ КБ «ПриватБанк» 09 лютого 2021 року направив претензію кредитора до Третьої Харківської державної нотаріальної контори. 10 березня 2021 року позивачем було отримано відповідь від Третьої Харківської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, як про це зазначає позивач, ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого ОСОБА_2 , спадкування обов'язку в відбулося відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки відповідач не відмовилася від спадщини у передбачені вимогами ЦК України строки. Зазначив, що 06.07.2021 до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно з якою позивач пред'явив свої вимоги, але вимоги претензії відповідачем виконані не були. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , як про це зазначає позивач, в останнього перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09.01.2008 становить 94 652,11 гривень. Зазначив, що вимогами ч. 2 ст. 1282 ЦК України закріплено, що вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. З наведених у пред'явленому позові обставин, АТ КБ «ПриватБанк» просить задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 94 652,11 гривень за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09 січня 2008 року, а також витрати, понесені позивачем, у зв'язку зі сплатою судового збору.
Аргументи учасників справи
29 вересня 2023 року від відповідача в особі представника - адвоката Такідзе І.Л. надійшов відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», в якій представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування обраної позиції посилалася, що 09.01.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та сином відповідача - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DN81AR55720236, згідно з яким банк зобов'язувався надати, а позичальник отримати кредитні кошти в сумі 107 824,72 гривень. Даний договір був забезпечений заставою, а саме: автомобілем DAEWOO NEXIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , заставна вартість якого згідно з договором застави №DN81AR55720236 від 09.01.2008 визначена в розмірі 72 440,00 гривень. 01.10.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором № DN81AR55720236 від 09.01.2008, рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі №2027/20539/12 від 24.06.2015 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості в розмірі 94 289,91 гривень за вказаним вище кредитним договором. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.09.2015 у справі № 2027/20539/12 було змінено рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.06.2015 в частині розміру заборгованості за кредитним договором, а саме, було зменшено суму заборгованості з 94 289,91 гривень до 88 869,47 гривень. Посилалася, що рішенням Апеляційного суду Харківської області позивач грубо знехтував, жодних дій для його виконання не вчиняв, вже маючи в себе на стоянці вказаний вище автомобіль, який є предметом застави, який ще 26.11.2010, відповідно до акту приймання автомобіля позичальника ОСОБА_2 працівники ПАТ КБ «ПриватБанк» забрали в позивача. Зазначила, що зловживаючи своїм правом та, нехтуючи строками позовної давності, АТ КБ «ПриватБанк» у 2023 році знову звернулося до суду та, намагаючись ввести суд в оману, посилається, що не знав про прийняття спадщини та про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а тому 09.01.2021 АТ КБ «ПриватБанк» направило претензію кредитора до Третьої харківської державної нотаріальної контори, але, як на це звертала увагу представник відповідача, позивач додав до позову дві копії претензії кредитора, які адресуються покійному ОСОБА_2 , жодна з яких до відповідача ОСОБА_1 не надходила. Звертала увагу, що навіть після отримання позивачем від Третьої Харківської державної нотаріальної контори позивач не змінив адресата в кредитній претензії. Також зауважувала, що, як це вбачається з матеріалів спадкової справи, наданої Третьою харківською державною нотаріальною конторою, позивач знав про прийняття ОСОБА_1 спадщини, оскільки 28.02.1011 надав до нотаріальної контори претензію кредитора, позаяк йому було відомо про смерть позичальника за кредитним договором. Посилалася, що 26.11.2010 представники банку забрали автомобіль, який був у заставі, якому на той час було два роки, а реалізувати дане заставне майно не захотіли, навіть після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, як про це зазначає представник відповідача, позивач нехтує вимогами існуючого законодавства та шахрайськими методами намагається заволодіти коштами та майном відповідача. Крім того, у відзиві на позовну заяву представником відповідача зроблено заяву про застосування строків позовної давності до вимог АТ КБ «ПриватБанк». Так, представник відповідача зазначала, що відповідно до вимог п. 7.1. кредитного договору №DN81AR55720236 від 09.01.2008 банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 09.01.2008 по 08.01.2015 включно. Виходячи з того, що з 2013 року по 2015 рік відбувався судовий розгляд справи про звернення стягнення на предмет застави, початок перебігу позовної давності посилається з дати останнього рішення по справі, а саме - з 18.11.2015 - дати винесення ухвали ВССУ про відхилення касаційної скарги ОСОБА_1 таким чином, як на це посилається представник відповідача, строки позовної давності для звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду з даним позовом спливли ще 19.11.2018.
Рух справи
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 12 квітня 2023 року відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання. Витребував у Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори інформацію: чи відкривалася спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та, в разі наявності, витребував засвідчену копію такої спадкової справи; витребував у Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області інформацію щодо кола осіб, які станом на 25 вересня 2010 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
24 квітня 2023 року на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова про витребування доказів від Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшли витребувані судом докази.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, в судовому засіданні була представлена повноважним представником.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 належним чином та своєчасно сповіщена про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи, що відповідач у судовому засіданні представлена повноважним представником, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого у судовому засіданні не заперечували представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, наведених у пред'явленому позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила залишити їх без задоволення з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, до пред'явлених позивачем позовних вимог просила застосувати позовну давність.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 09.01.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DN81AR55720236, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 107 824,72 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.01.2015.
Позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 27 вересня 2010 року (а.с. 18).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на дату смерті позичальника перед Банком за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09.01.2008 заборгованість становить 94 652,11 грн., яка складається з: 74 772,69 грн. - заборгованість за кредитом, 11 271,42 грн. - заборгованість за відсотками; 3 278,56 грн. - заборгованість з комісії, 5 329,44 грн. - заборгованість з пені.
З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останнього не звертався.
Як убачається з матеріалів спадкової справи №82/2011, заведеної 22.03.2011 після смерті ОСОБА_2 , в березні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Третьої Харківської державної нотаріальної контори, на яку 10 березня 2011 року державним нотаріусом Зімницькою В.П. ПАТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, за змістом якої, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не видавалося, спадкоємцям майна ОСОБА_2 при їх звернення до нотконтори стосовно претензії банка буде повідомлено (а.с. 53-54, 57 - оборотна сторінка).
22 березня 2011 року до Третьої Харківської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №82/2011 (а.с. 58 - оборотна сторінка).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09.01.2008, у сумі 94 289,91 гривень, а саме, на автомобіль DATWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип тз: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить спадкоємцю ОСОБА_1 та зареєстрований на ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням договору купівлі-продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та знаття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку в органах ДАІ України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1027,15 гривень (а.с. 219-221).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року - змінено, позов задоволено частково, зменшено розмір погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09.01.2008 у сумі 94 289,91 гривень до 88 869,47 гривень. Зменшено розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з 1 027,15 гривень до 889,60 гривень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» скерував на адресу ОСОБА_1 лист-претензію, в якій повідомляв про необхідність сплатити банку заборгованість за кредитним договором №DN81AR55720236 від 09.01.2008 в сумі 98 245,73 гривен.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, який помер, після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, що вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту ст. 526, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Правилами ч. 1 ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282 ЦК України.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Як зазначалося судом вище, 30.06.2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» скерував на адресу ОСОБА_1 лист-претензію, в якій повідомляв про необхідність сплатити банку заборгованість за кредитним договором № DN81AR55720236 від 09.01.2008 в сумі 98 245,73 гривен, у претензії посилався, що станом на теперішній час банку стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, такі посилання АТ КБ «ПриватБанк» не відповідають дійсним обставинам, оскільки, як це знаходить своє підтвердження матеріалами справи, ще у березні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до Третьої Харківської державної нотаріальної контори із претензією кредитора, в якій посилався, що на даний момент (березень 2011 року) банку стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (53-54).
Посилання позивача у позовній заяві на те, що 10 березня 2021 року банком було отримано відповідь Третьої Харківської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Разом з тим, такі посилання позивача спростовуються матеріалами справи, позаяк, як убачається з копії спадкової справи, наданої Московському районному суду м. Харкова, вона була заведена ще 09 березня 2011 року.
Крім того, як зазначалося судом вище, рішенням Московського районного суду м.Харкова від 24 червня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR55720236 від 09.01.2008, у сумі 94 289,91 гривень, а саме, на автомобіль DATWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип тз: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить спадкоємцю ОСОБА_1 та зареєстрований на ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням договору купівлі-продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та знаття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку в органах ДАІ України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1027,15 гривень (а.с. 219-221).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року - змінено, позов задоволено частково, зменшено розмір погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR55720236 від 09.01.2008 у сумі 94 289,91 гривень до 88 869,47 гривень. Зменшено розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з 1 027,15 гривень до 889,60 гривень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області залишено без змін.
За правилами ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як це унормовано положеннями ч. 1 ст. 590 ЦК України.
Правилами ч. 2 ст. 589 ЦК України визначено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, жодних доказів на підтвердження обставин того, що АТ КБ «ПриватБанк» з метою виконання вказаного вище рішення суду та погашення заборгованості за кредитним договором зверталося до органів виконавчої служби для реалізації заставного мана, матеріали справи не містять. Відтак, АТ КБ «ПриватБанк» з моменту ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави не вчиняв жодних дій. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, заставний транспортний засіб знаходиться на майданчику АТ КБ «ПриватБанк», чому рішення суду про звернення стягнення на предмет застави не пред'являлося до виконання в установленому законом порядку представник позивача пояснити не зміг.
Відтак, позивач знехтував наявними можливостями реалізувати заставне майно та, як наслідок, за рахунок заставного майна задовольнити вимогу з наявної заборгованості за кредитним договором, вказане вище рішення суду до виконання не пред'явив, натомість, у 2023 році пред'явив до суду позовну заяву про стягнення зі спадкоємиці ОСОБА_1 суми заборгованості.
Верховний Суд у постанові, прийнятій 19 листопада 2019 року у справі №922/2827/18 дійшов висновку, що довготривалі та безрезультатні дії з продажу майна порушують права боржника на законне очікування прийняття предмета іпотеки (застави) в рахунок погашення заборгованості, покладають на іпотекодавця надмірний, неспіврозмірний тягар та штучно збільшують заборгованість боржника за кредитним договором.
Як закріплено вимогами ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Згідно з принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз'яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Так, матеріалами справи знаходить своє підтвердження обставина того, що відповідач ОСОБА_1 після смерті сина ОСОБА_2 прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Разом з тим, з 18 листопада 2015 року, з дня постановлення ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали про залишення без змін рішення Апеляційного суду Харківської області, рішення про звернення стягнення на предмет застави, відповідачем за яким була ОСОБА_1 , позивач не пред'явив до виконання в установленому законом порядку, знехтував своїм правом задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом реалізації заставного майна, тобто жодних дій не вчинив. Відтак, ще з 2015 року позивачу відомо про те, що спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , водночас, до ОСОБА_1 з позовом про стягнення боргу спадкодавця звернувся лише у 2023 році, тобто за спливом восьми років.
Як зазначалося судом вище, представником відповідача заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положення ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Стосовно визначення моменту, коли позивач мав довідатись про своє порушене право та з якого почала свій перебіг позовна давність за вимогою позивача, Верховний суд України у своєму правовому висновку, сформованому у Постанові від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14, зазначив, що для правильного застосування частини 1статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний суд України зауважив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Матеріалами справи знаходить своє підтвердження обставина того, що з 2015 року позивачу було відомо про те, що спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , 18 листопада 2015 року ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Харківської області у справі за позовом ПАТ КБ «приватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишено без змін, а відтак строк позовної давності для банку сплинув ще 19.11.2018.
Матеріалами справи не знаходять свого підтвердження обставини того, що строк позовної давності переривався чи зупинявся, у свою чергу, позивачем пред'явлено позов після спливу строків позовної давності, що, в розумінні вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_4 , МФО №305299, місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року.
Суддя: Я.Ю. Семенова