ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа №440/3222/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Мороз С.В.,
від відповідача - Бодак М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулось до суду з позовною заявою до відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також відповідачі), у якій позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.09.2022 №190460 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". За твердженням позивача, результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF 95ХF 380 з напівпричепом CHEREAU C 382 BR свідчать про відсутність загального перевищення нормативних вагових параметрів. Звертав увагу на те, що у спірних відносинах мало місце перевезення насіння соняшника, що є сипучим вантажем, який може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 26-40/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною та обґрунтованою. Зазначила, що 09.08.2022 при проведенні рейдової перевірки інспекторами Відділу перевірено транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 . У ході проведення перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого установлено перевищення навантаження на одиночну вісь (при нормі 11,5 т вага становила 12,97 т), про що складено довідку №050159 та акт №0067140. На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000,00 грн.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У ході розгляду справи представник відповідачів надав заяву про неможливість подання доказів, у якій просив витребувати від Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві належним чином засвідчені копії: акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.08.2022 №251128, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.08.2022 №050159; акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.08.2022 №0067140, талону про результати зважування, фотокопій документів, наданих водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки.
На цій підставі суд ухвалою від 15.08.2023 перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочав розгляд справи спочатку та витребував від Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві належним чином засвідчені копії матеріалів рейдової перевірки ОСОБА_1 від 09.08.2022, за результатами розгляду яких відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову від 22.09.2022 №190460 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, що вилучені у Відділу на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2023 у справі №554/1384/23 у рамках розслідування кримінального провадження №12023170000000079 від 01.02.2023.
Підготовчі засідання 19.09.2023 та 03.10.2023 відкладено з огляду на необхідність отримання доказів від Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.
У підготовчому засіданні 19.10.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 14.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи
09.08.2022, на підставі направлення на рейдову перевірку від 08.08.2022 №008157 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок /а.с. 48-49/, посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF 95ХF 380 з напівпричепом CHEREAU C 382 BR, що належить ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
У ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно допустимого навантаження на другу одиночну вісь, про що складено акт від 09.08.2022 №0067140 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 09.08.2022 №050159 про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 88-90/.
За результатами перевірки складено акт від 09.08.2022 №251128, у якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень /а.с. 87/.
Водій транспортного засобу ОСОБА_2 з актом перевірки ознайомлений, що підтвердив своїм підписом; до акта перевірки вніс зауваження, що з висновками не погоджується.
Листом від 06.09.2022 вих.№28192/36/24-22 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 22.09.2022 /а.с. 51/.
Повідомлення отримане позивачем 13.09.2022, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 55/.
22.09.2022, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальник відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки прийняв постанову №190460 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн /а.с. 47/.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
У силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом пункту 16 Порядку №1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За визначенням, наведеним у підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).
Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Оцінка судом обставин справи
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% без відповідного дозволу.
Як слідує зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с. 89/ та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 88/, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF 95ХF 380 з напівпричепом CHEREAU C 382 BR, яким керував водій ОСОБА_2 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на другу одиничну вісь ТЗ - 12,93 т, при допустимих 11,5 т.
Позивач та представник позивача не заперечували факт проведення габаритно-вагового контролю, однак зазначили, що в момент його здійснення вищезгаданим транспортним засобом перевозився подільний сипучий вантаж - насіння соняшника, що в русі зсунулось на середню вісь, тоді як загальна маса транспортного засобу не перевищувала максимально допустимі нормативи.
Оцінюючи такі доводи представника позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом акта від 09.08.2022 №0067140 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів фактична повна маса становила 40110 кг при допустимих 40000 кг /а.с. 89/.
Тож твердження позивача та його представника про те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала максимально допустимі нормативи не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.
До того ж, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №П/320/513/20, відповідність загальної ваги транспортного засобу та навантаження на його одиночну вісь встановленим нормативам, не спростовує встановленого порушення цих нормативів в частині навантаження на інші вісі.
Щодо доводів позивача стосовно того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (насіння соняшника), який є рухомим подільним вантажем, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Отже водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.
Крім того, згідно з чинним законодавством жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів.
У спірному випадку різниця у вазі сипучого вантажу між сусідніми осями зафіксована у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а також талоні зважування від 09.08.2022.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги встановлені у частині 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух", які процитовані судом вище.
У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), а відтак обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2023 у справі №П/320/513/20 зауважив, що, здійснюючи перевезення подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.
У постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд дійшов такого висновку: якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Посилання позивача на ненадання водію талона про зважування суд визнає безпідставними, оскільки водія ОСОБА_2 під підпис ознайомлено з актом від 09.08.2022 №0067140 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника, яким у спірних відносинах є позивач.
При цьому наведеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обмеження гранично допустимих нормативних вагових параметрів транспортного засобу як в частині визначення повної маси транспортного засобу (40 т), так і щодо навантаження на окремі осі (зокрема, в частині визначення навантаження на одиничну вісь - 11,5 т).
У цій справі фактичне перевищення вагових параметрів на другу одиничну вісь на понад 10% підтверджено талоном зважування та зафіксовано в акті від 09.08.2022 №0067140 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці від 09.08.2022 №050159 про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 88-90/.
Отже беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 09.08.2022 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки виявлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на другу одиничну вісь ТЗ - 12,93 т при допустимих 11,5 т, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.
Суд зауважує, що під час розгляду питання про застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій за перевищення вагових параметрів вантажу має враховуватись мета цього виду відповідальності, а саме - підтримання доріг загального користування та дорожнього покриття у належному стані. Запровадження законодавцем вагово-габаритних нормативів покликане спонукати перевізників до здійснення контролю за їх дотриманням, а встановлення відповідальності за перевищення таких нормативів у вигляді застосування штрафних санкцій та стягнення плати за проїзд є компенсаційним засобом за шкоду, завдану дорожньому покриттю.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У цій справі відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без отримання спеціального дозволу та правомірність застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Натомість позивачем не спростовані доводи контролюючого органу про вчинення ним правопорушення та не надано суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 19, 20/.
Відповідачі доказів понесення судових витрат під час розгляду цієї справи суду не надали.
Зважаючи на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачами, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
1) Державна служба України з безпеки на транспорті (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39816845; вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150);
2) відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - відсутній; вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2023 року.
Суддя О.О. Кукоба