ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2023 р. справа № 300/3898/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (надалі, також - представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 26.06.2023 звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі, також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні позивача;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 03.08.2021 по 05.06.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби та виключенні зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Така індексація у розмірі 82 310,83 грн виплачена лише 05.06.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №300/1221/22. Представник позивача вказує на те, що відповідачем порушено строки виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, тому, керуючись приписами статей 116, 117 Кодексу законів про працю України вважає, що на користь позивача підлягає виплаті середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 03.08.2021 по 05.06.2023, розраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 13-14).
Відповідач скористався правом подання відзиву, який отримано судом 04.08.2023 за №350/484/1/1766/2 від 29.07.2023 (а.с.19-21). Так, у відзиві представник відповідача вказав, що положення статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення. Також звернув увагу на зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, відповідно до яких частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України діє у наступній редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців». Тобто, з вищевказаного слідує, що в разі задоволення позовних вимог позивача у відповідача виникає обов'язок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше, як за шість місяців. Таким чином, максимальна кількість днів при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати 182 дні. Зважаючи на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2021 №170, капітана ОСОБА_1 , начальника обліково-планової групи інженерно-авіаційної служби, наказом командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03.08.2021 за №47 звільнено у запас за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.). З 21.08.2021 позивача виключено із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від від 23.12.2022 у справі №300/1221/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, із визначенням базового місяця січня 2008 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108050677).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі №300/1221/22 без змін.(https://reyestr.court.gov.ua/Review/109792148).
Таким чином, судове рішення в справі №300/1221/22 набрало законної сили 16.03.2023 та фактично виконане відповідачем 05.06.2023 шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок позивача індексації грошового забезпечення в сумі 82 310,83 грн (а.с. 8).
Вважаючи неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, представник позивача просить суд зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 03.08.2021 по 05.06.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі, також - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (надалі, також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення 21.08.2021, тоді як фактичний розрахунок щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 310,83 грн проведено лише 05.06.2023, що підтверджується випискою з банку (а.с. 8).
Таким чином, суд констатує, що оскільки відповідачем не проведено з позивачем під час звільнення його з військової служби остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нездійснення з ОСОБА_1 своєчасного остаточного розрахунку при звільненні.
У результаті такої невиплати всіх належних сум при звільненні, ОСОБА_3 має право на отримання грошової компенсації за час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (надалі, також - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).
Водночас, визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд звертає увагу, що відповідно до чинної з 19.07.2022 редакції частини 1 статті 117 КЗпП України, на користь позивача підлягає виплаті середнє грошове забезпечення за шість місяців, тобто за 182 календарні дні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нездійснення з позивачем своєчасного остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за 182 календарні дні затримки розрахунку при звільненні, розраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №M122-7H72-HB4B-A5M1 від 20.06.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1073,60 грн (а.с. 1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченого ним судового збору у розмірі 536,8 грн, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нездійснення з ОСОБА_1 своєчасного остаточного розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за 182 календарні дні затримки розрахунку при звільненні, розраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.