cправа № 570/5299/23
провадження № 1-кс/570/833/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри 10) клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
покликаючись на відсутність необхідності в арешті майна ОСОБА_4 у поданій 22 листопада 2023 року заяві просить скасувати накладений 06 жовтня 2023 року слідчим суддею арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19 травня 1996 року, видане на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подавач клопотання та дізнавач ОСОБА_6 у поданих до суду заявах просять клопотання розглядати без їх участі.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2023 року задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про накладення арешту на вказане майно по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023186180000569 від 01 жовтня 2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
30 листопада 2023 року кримінальне провадження закрите, ухвала не оскаржен, питання долі речового доказу не вирішене.
Підлягають застосуванню такі норми права.
Ст.129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно п.18 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст.391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту ч.3 ст.174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов'язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою у пункті першому від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» конкретизовано, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.174 КПК України.
За таких обставин очевидно, що власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою, прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення. Арешт на майно накладено у зв'язку з можливістю зберігання на собі слідів вчинення кримінального провадження. На думку слідчого судді, слідчим та прокурором не доведено, що на даний час вказана заборона відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, тому порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
З урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна, тому відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Вважаю, що це забезпечить справедливу рівновагу між інтересами сторін, що узгоджується з положеннями ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, так як незняття арешту з майна за таких обставин порушує передбачені ст.1 Протоколу міжнародної конвенції з прав людини та ст.ст.21, 41 Конституції України права на свободу володіння майном.
Відповідно до роз"яснень п.13 листа ВССУ №223-558/0/4-13 від 05 квітня 2013 року, рішення за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п.9 ч.1 ст.309 КПК України), оскарженню не підлягає. Чинний КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку даного рішення слідчого судді. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Та, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, керуючись ст.307 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
скасувати арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19 травня 1996 року, видане на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1