Справа № 567/1345/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
з участю
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки адвоката Божко Т.Ю.
представника третьої особи Баталової Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав та застосування відповідальності за несплату аліментів звернулася ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона перебувала з відповідачем в шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, тому в 2014 році нею було подано позов про стягнення аліментів та судом прийнято рішення про з стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі частки всіх його доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення було звернене до виконання, однак відповідач аліменти сплачував нерегулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 188978,95 грн.
Вказує, що в 2014 році ОСОБА_2 залишив її та сина, з того часу участі у вихованні та утриманні сина не брав та не бере, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, не відвідує його, не цікавиться його життям, не піклується про стан здоров'я, його фізичний та духовний розвиток, коштів на утримання дитини не надає, не телефонує сину.
Вказуючи на те, що з її сторони ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з батьком, а відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради рекомендує позбавити відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_4 , просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, вказуючи про те, що ОСОБА_2 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, у зв'язку з чим в неї, як одержувача аліментів виникло право на стягнення з останнього пені як відповідальності за прострочення сплати аліментів, просить стягнути з нього неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 58320,39 грн.
Ухвалою Острозького районного суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву, зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору надіслати суду пояснення щодо позову у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали.
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
14.08.2023 на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області надійшло пояснення щодо позову.
Орган опіки та піклування повідомив, що до них надійшло звернення ОСОБА_1 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . З пояснень ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_2 участі у вихованні сина не бере, не цікавиться його здоров'ям, навчанням, не допомагає матеріально, аліменти не сплачує, не телефонує дитині, не вітає зі святами. Дитина проживає з матір'ю та вітчимом. Батько навчанням та поведінкою сина не цікавиться, участі у вихованні дитини не бере.
Діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивачка, її представник та представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області позов підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.
Пояснила, що з 06.09.2011 вона перебувала з відповідачем в шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . 15.04.2014 рішенням Острозького районного суду Рівненської області шлюб між сторонами було розірвано.
Зазначила, що у зв'язку з тим, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, вона в 2014 році подала до суду позов про стягнення аліментів, за результати розгляду якого судом прийнято рішення про з стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі частки всіх його доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення було звернене до виконання, однак відповідач аліменти сплачував нерегулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 188978,95 грн.
Вказує, що в 2014 році ОСОБА_2 залишив її та сина, з того часу участі у вихованні та утриманні сина не брав та не бере, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, не цікавиться його життям, не піклується про стан здоров'я, його фізичний та духовний розвиток, коштів на утримання дитини не надає, навіть не телефонує сину. Уточнила, що біля 3 років тому відповідач телефонував для неї, однак в той час перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначила, що відповідач не відвідує сина, не дивлячись на те, що проживає в межах 50 км від місця їх проживання.
Посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та просить позбавити його батьківських прав.
Крім того, вказуючи на те, що ОСОБА_2 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, у зв'язку з чим в неї, як одержувача аліментів виникло право на стягнення з останнього пені як відповідальності за прострочення сплати аліментів, просить стягнути з ОСОБА_5 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів за період з 02.06.2014 по 31.05.2023 в сумі 58320,39 грн.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області пояснила, що в службу в справах дітей надійшло звернення ОСОБА_1 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 .
Пояснила, що проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_4 , повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина. Малолітній ОСОБА_6 проживає з матір'ю та вітчимом, які піклуються про нього та забезпечують його всім необхідним. Відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча має можливість їх виконувати, не бере ніякої участі у вихованні сина, не цікавиться його життям, навчанням, розвитком та здоров'ям, аліменти на його утримання не сплачує, що призвело до утворення заборгованості.
Вивчивши ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 пояснив, що йому на даний час майже 12 років та протягом 10 років він свого батька не бачив. Зазначив, що батька він взагалі не пам'ятає. Пояснив, що одного разу він разом з матір'ю був в селі, де проживає ОСОБА_2 та заїжджали до нього додому, однак батька вдома не було. Вказав, що батько до нього не телефонує.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
З досліджених в письмових доказів судом встановлено наступні обставини.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.03.2012, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 15.01.2015 встановлено, що 15.01.2015 ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до рішення Острозького районного суду від 15.04.2014, з 06.11.2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі та під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15.04.2014 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано.
Згідно довідки Грем'яцького ліцею Острозької міської ради Рівненської області №87/01-17 від 06.06.2023, ОСОБА_6 навчається в 5 класі зазначеного ліцею.
З характеристики навчального закладу встановлено, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_2 ні разу не цікавився навчанням або поведінкою сина.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що батько дитини участі у вихованні та утриманні сина не бере, не телефонує йому, не намагається зустрічатися з дитиною, не цікавиться життям, здоров'ям, розвитком сина, матеріально дитину не забезпечує, аліментів не сплачує.
Відповідно до рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2014, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 вирішено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх його доходів (заробітку), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.06.2014 і до досягнення дитиною повноліття.
З пояснень позивачки, представника органу опіки та піклування, письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком малолітнього ОСОБА_4 не приділяє належної уваги вихованню дитини, не створює належних умов для його проживання, не цікавиться його життям, навчанням та розвитком.
З матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дитини має місце протягом тривалого часу, що було підставою для прийняття висновку органу опіки і піклування, яким рекомендовано позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Частинами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
01.06.2023 державним виконавцем Ізяславського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина і, відповідно до довідки зазначеного відділу, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина за період з червня 2014 року по травень 2023 року становила 188978,95 грн.
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем сплачувались лише у вересні та жовтні 2014 року, а також у липні 2015 року, що відповідно до ст.196 СК України є підставою для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості по аліментах, як належний доказ по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та розмір такої заборгованості не спростований відповідачем по справі.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, то у ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Водночас, щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц вказав, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів потрібно з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Позивачем надано розрахунок пені, що виникла з вини відповідача у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за період з 02.06.2014 по 31.05.2023 становить 58320, 39 грн.
Позивач просить стягнути неустойку за період з 02.06.2014 по 31.05.2023 включно та даний період включено в розрахунок заборгованості, який надано державним виконавцем.
У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 58320,39 грн. пені за прострочення сплати аліментів, що не перевищує фактичного її розміру, а тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення пені в межах заявлених позовних вимог.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними державним виконавцем.
Одночасно, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 02.06.2014 по 31.05.2023 аліменти на утримання дитини відповідачем сплачувались лише тричі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків щодо утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , покладених на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст. 196 СК України.
Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 1073,60 грн. судового збору.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не налагоджує стосунки з дитиною, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого малолітнього сина, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не цікавиться його життям, не спілкується із дитиною та не піклується про стан здоров'я сина, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини. При цьому, суд враховує, що зазначений стан речей триває довгий проміжок часу.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1073,60 грн. сплаченого судового збору.
На підставі ст.150, 164, 180-183, 191, 196 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 02.06.2014 по 31.05.2023 у розмірі 58320 грн. 39 коп.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073 грн. 60 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, пр-кт Незалежності, 14 Рівненської області, код ЄДРПОУ 34070793).
Повний текст рішення складено 21.12.2023.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.