СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/3784/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Манузіна Олександра Олексійовича, м. Харків,
на рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові, повний текст якого складений 27.10.2023 (суддя Хотенець П.В.),
у справі №922/3784/23
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Манузіна Олександра Олексійовича, м. Харків,
про стягнення 62519,00грн,
ВСТАНОВИВ:
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Манузіна О.О., в якій просило стягнути з відповідача 16452,00грн пені та 46067,00грн штрафу, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором поставки № 20/05/14 від 01.12.2022 (НАЕК № 53-143-01-22-02092 від 09.12.2022) в частині своєчасної поставки продукції та повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Манузіна О.О. на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" 16452,00грн пені та 46067,00грн штрафу за договором поставки № 20/05/14 від 01.12.2022 (НАЕК № 53-143-01-22-02092 від 09.12.2022), а також 2684,00грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 626, 627, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 230, 231, 232, 265 ГК України мотивоване тим, що матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору між сторонами підписано видаткову накладну №8, згідно якої відповідач з порушенням строку поставки виконав своє зобов'язання та поставив автоматизовану кабіну електродугової металізації INTEK-2000. Крім того, покупцем складено довідку про виявлені невідповідності №Д1-020- 43-27/3, згідно якої: відсутній паспорт на джерело живлення з деклараціями безпеки; відсутня декларація на відповідність технічним регламентам; маркування на упаковці для транспортування КНР, потрібне підтвердження факту виготовлення; відсутня інформація щодо розташування на території України сервісних центрів.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач ФОП Манузін О.О., який просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наголошує, що відповідно до умов п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється не пізніше дня припинення чи скасування воєнного стану. Також апелянт зазначає, що умовами договору визначено, що строк поставки може бути змінений за пропозицією постачальника. Апелянт наполягає, що постачальник у строк, встановлений договором, усунув всі невідповідності шляхом надання фахівцю по вхідному контрою всіх документів, зазначених у листі від 28.06.2023 (всі документи були надані нарочно). Апелянт вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки несвоєчасного виконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для покупця, ніж належне виконання такого зобов'язання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Позивач наголошує, що умовами договору поставки визначено, що продукція повинна бути поставлена в будь-якому разі не пізніше 15.05.2023. Наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу, який свідчив би про виконання ним свого обов'язку в частині усунення невідповідностей, зазначених в довідці про виявлені невідповідності №Д1-020-43-27/3 від 28.06.2023. Також позивач зазначає, що відповідач не надав суду обґрунтування підстав для розгляду питання щодо зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, про що свідчать довідки про доставку електронних листів - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 про відкриття апеляційного провадження в електронному вигляді до електронного кабінету позивача та на електронну пошту відповідача aleks.fop2022@gmail.com, що вказана в його апеляційній скарзі.
У постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 757/48467/21-ц зазначено, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Поштове відправлення, що надсилалося на поштову адресу ФОП Манузіна О.О.: АДРЕСА_1 , що зазначена в апеляційній скарзі та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулося до апеляційного суду неврученим у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Таким чином, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
01.12.2022 між ФОП Манузіним О.О. (постачальником) та відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупцем) укладений договір поставки №20/05/14 (НАЕК №53-143-01-22-02092 від 09.12.2022), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію, зокрема, автоматизовану кабіну електродугової металізації INTEK-2000, у кількості 1 шт., вартістю 658100,00грн без ПДВ, виробник INTEK, Туреччина, граничний строк поставки - до 15.05.2023, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію (в редакції додаткової угоди №4 від 30.03.2023).
За умовами п. 2.5 договору приймання продукції за якістю та кількістю проводиться покупцем шляхом проведення вхідного контролю за діючими у покупця процедурами.
Згідно з п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.03.2023 поставка продукції за цим договором здійснюється відповідно до строків, зазначених у п.1.1 цього договору, але не пізніше дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, строки поставки та місце поставки продукції.
Відповідно до п. 5.3 договору за пропозицією постачальника строк поставки, визначений відповідно до пункту 5.1 договору, може бути змінений за згодою покупця шляхом направлення постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним в п. 5.2 договору.
Пунктом 5.6 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.03.2023 визначено, що у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 15.05.2023.
Продукція відвантажується на умовах DDP (Інкотермс 2000). Отримувач: ДП "НАЕК "Енергоатом", ВП АЕМ. Відвантажувальні реквізити покупця: 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Гідрокомплекс, 24, РМЗ (п. 5.7 договору).
Положеннями п. 5.8 договору встановлено, що продукція, що постачається, повинна супроводжуватись наступними документами:
а)видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною (зазначається залежно від умов поставки);
б) у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях - копіями вказаної документації;
в)документом про якість;
г) рахунком;
д) документація згідно з додатками №1-4 до цього договору.
Вказані документи повинні бути складені українською мовою, в іншому випадку постачальник зобов'язаний надати разом з документами їх автентичні переклади українською мовою.
У випадку непередачі зазначених документів разом з продукцією, що постачається, та/або виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, відсутні документи повинні бути надані покупцю, а невідповідності в документах - усунуті протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк покупцем не визначений, відсутні документи повинні бути надані протягом 10 днів з моменту отримання останнім продукції, а невідповідності в документах повинні бути усунуті протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого в порядку, передбаченому пунктом 5.2 договору. Якщо документи не будуть передані та/або не будуть усунуті невідповідності в наданих документах в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику та/або вимагати від постачальника сплати штрафу відповідно до пункту 7.5 договору.
Положеннями п. 7.2 договору визначено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до п.п. 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п. 7.5 договору у разі ненадання із продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно з пунктом 5.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані або надані не в повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1 договору).
Додатком №3 до договору №20/05/14 від 01.12.2022 є технічна специфікація до предмета закупівлі "Автоматизована кабіна електродугової металізації ТСдоПЗ(т),43.17.47-2022".
Пунктом 3 додатку №3 до договору №20/05/14 від 01.12.2022 передбачено перелік документів, що надаються: копія паспорта або настанови з експлуатації кабіни (українською мовою); інформація щодо розташування на території України сервісного центру (сервісних центрів), авторизований виробником обладнання, з виконання гарантійного та післягарантійного ремонтів та сервісного обслуговування запропонованої постачальником марки обладнання (із зазначенням найменування, адреси (адрес) та телефонів).
В подальшому між ФОП Манузіним О.О. (постачальником) та відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" укладалися додаткові угоди №1 від 02.12.2022, №2 від 19.12.2022, №3 від 28.02.2023, №4 від 30.03.2023, якими, зокрема, змінювався граничний строк поставки продукції.
Відповідно до видаткової накладної №8 від 10.06.2023 ФОП Манузін О.О. здійснив позивачу поставку товару - автоматизованої кабіни електродугової металізації INTEK-2000, 1 шт., сумою 658100,00грн згідно з договором №20/05/14 від 01.12.2022.
21.06.2023 позивачем складено довідку про виявлені невідповідності №Д1-020-43-27/3, згідно з якою за видатковою накладною №8 від 10.06.2023 виявлено невідповідності: відсутній паспорт на джерело живлення з деклараціями безпеки, відсутня декларація на відповідність технічним регламентам; маркування на упаковці для транспортування КНР, потрібне підтвердження факту виготовлення - Туреччина, відсутня інформація щодо розташування на території України сервісних центрів.
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" направило ФОП Манузіну О.О. лист від 28.06.2023 № 2610/14 разом з довідкою про виявлені невідповідності №Д1-020-43-27/3 від 21.06.2023, в якому зазначало про необхідність усунення виявлених недоліків.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.06.2023 №2644/06-2, в якій зазначив про порушення постачальником строків поставки та вимагав сплатити пеню у розмірі 16452,50грн за період з 16.05.2023 по 09.06.2023.
У зв'язку з несплатою постачальником штрафних санкцій ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" звернулося до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 позов задоволено з підстав, що викладені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, між ФОП Манузіним О.О. (постачальником) та відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупцем) укладений договір поставки №20/05/14 від 01.12.2022 (НАЕК №53-143-01-22-02092 від 09.12.2022).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 1.1 договору визначено, що граничний строк поставки автоматизованої кабіни електродугової металізації INTEK-2000, у кількості 1 шт., вартістю 658100,00грн без ПДВ, виробник INTEK, Туреччина, погоджено до 15.05.2023.
Згідно з п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.03.2023 поставка продукції за цим договором здійснюється відповідно до строків, зазначених у п.1.1 цього договору, але не пізніше дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, строки поставки та місце поставки продукції.
В той же час п. 5.6 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.03.2023 погоджено, що у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 15.05.2023.
Отже, продукція повинна була бути поставлена до 15.05.2023.
Як вбачається з видаткової накладної №8, відповідач здійснив поставку 10.06.2023, тобто з пропуском граничного строку поставки, що визначений умовами договору.
Доводи апелянта, що п. 5.3 договору визначено, що строк поставки може бути змінений за пропозицією постачальника, судова колегія до уваги не приймає, оскільки п. 5.3 договору встановлено, що за пропозицією постачальника строк поставки, визначений відповідно до пункту 5.1 договору, може бути змінений за згодою покупця шляхом направлення постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним в п. 5.2 договору.
Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів звернення до покупця з пропозицією щодо зміни строку поставки з 15.05.2023 на іншу дату та надання покупцем згоди на зміну строку поставки шляхом направлення постачальнику заявки з новим строком поставки.
Крім того, за умовами п. 11.3 договору умови цього договору можуть змінюватись за погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди у порядку, встановленому діючим законодавством, з дотриманням вимог законодавства про публічні закупівлі.
Проте, матеріали справи не містять додаткових угод до договору поставки від 01.12.2022 №20/05/14 щодо зміни граничного строку поставки товару з 15.05.2023 та іншу, більш пізню дату.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частини 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями п. 7.2 договору визначено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до п.п. 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Враховуючи, що відповідачем допущено порушення строків поставки товару позивачу, останній правомірно нарахував пеню у сумі 16452,00грн за період з 16.05.2023 по 09.06.2023 від вартості поставленого з порушенням строків товару (658100,00грн).
Крім того, п. 7.5 договору встановлено, що у разі ненадання із продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно з пунктом 5.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані або надані не в повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.
Як встановлено судом, покупцем встановлено невідповідності поставленого відповідачем товару, про що складено довідку про виявлені невідповідності від 21.06.2023 №Д1-020-43-27/3, згідно з якою: відсутній паспорт на джерело живлення з деклараціями безпеки, відсутня декларація на відповідність технічним регламентам; маркування на упаковці для транспортування КНР, потрібне підтвердження факту виготовлення - Туреччина, відсутня інформація щодо розташування на території України сервісних центрів.
Ненадання зазначених у довідці від 21.06.2023 №Д1-020-43-27/3 документів є порушенням постачальником умов договору, а саме п. 5.8 договору та п. 3 додатку №3 до договору №20/05/14 від 01.12.2022 "Технічна специфікація до предмета закупівлі "Автоматизована кабіна електродугової металізації ТСдоПЗ(т),43.17.47-2022".
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що постачальник у строк, встановлений договором, усунув всі невідповідності шляхом надання фахівцю по вхідному контрою всіх документів, зазначених у листі від 28.06.2023 (всі документи були надані нарочно).
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодного доказу.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Приписами ч. 1 ст. 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За умовами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази усунення продавцем встановлених позивачем невідповідностей у строк, що визначений умовами договору, судова колегія вважає обґрунтованим нарахування штрафу у розмірі 7% від суми 658100,00грн, що складає 46067,00грн.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідач просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %.
З матеріалів справи судом встановлено, що до суду першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
За змістом апеляційної скарги, відповідач вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки несвоєчасного виконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для покупця, ніж належне виконання такого зобов'язання. Скаржник зазначає, що він не бажав вчинення порушень, а такі порушення були спричинені винятковими обставинами та не завдали збитків позивачу, тому вважає, що заявлені штрафні санкції підлягають зменшенню на 90%.
В той же час, відповідач не посилається на існування будь-яких обставин, за наявності яких закон надає суду можливість зменшити розмір штрафних санкції.
Також відповідачем не надано жодних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Часинами 2 та 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони на власний розсуд погодили умови договору поставки від 01.12.2022 №20/05/14. Отже, продавець був обізнаний про відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань. Положення договору щодо відповідальності сторін за невиконання зобов'язань нечинними у судовому порядку не визнавалися.
А тому судова колегія не вбачає правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу. Крім того, таке клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу не було предметом розгляду судом першой інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Манузіна О.О. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Манузіна Олександра Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 у справі №922/3784/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза