ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 грудня 2023 року Справа № 924/551/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023
(ухвалене о 12:10 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 19.09.2023)
у справі № 924/551/23 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій"
про стягнення 729 000 грн 70 коп. неустойки (штрафу)
за участю представників сторін:
від позивача - Савін О.О.;
від відповідача - Оніщук Є.О.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" 729 000 грн 70 коп. неустойки (штрафу).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022 щодо поставки позивачу товару, у зв'язку із чим останній на підставі п. п. 4.1., 4.4. вказаного Договору, нарахував та заявив до стягнення неустойку (штраф) в загальному розмірі 729 000 грн 70 коп.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 19.09.2023 у справі №924/551/23 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар, однак договір містить альтернативну диспозицію, яка надає постачальнику декілька варіантів поведінки, а саме можливість поставки товару як до 08.02.2022, так і до 31.12.2022 (закінчення дії Договору).
Суд взяв до уваги те, що умовою поставки товару було погодження відповідачем відповідної поставки, шляхом обміну заявками та їх підтвердження засобами електронного зв'язку, що в цьому випадку не було зроблено.
Врахувавши, що між сторонами не було узгоджено поставку товару, як до 08.02.2022, так і в період з 08.02.2022 до 31.12.2022, та зважаючи, на неможливість виконання спірного договору відповідачем до закінчення строку його дії саме у м. Миколаєві, так як в період з 26.02.2022 по 11.11.2022 Миколаївська міська територіальна громада була визнана територією, на якій велися бойові дії, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.1. Договору та відмовив в цій частині позову.
Відмовляючи в частинні стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 4.4. Договору, суд вказав, що відповідальність за таким пунктом настає у випадку немотивованої відмови постачальника від передачі/поставки товару, а в цьому випадку постачальник не відмовлявся від поставки товару покупцю.
Розглядаючи спірні правовідносин місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 662, 663, 664, 712 ЦК України, ст. ст. 202, 230 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/551/23 в частині відмови в стягненні 243 000 грн 23 коп. неустойки (штрафу) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що строк поставки товару постачальником покупцю - 08.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії Договору - 12.12.2022 (пункт 6.1 Договору).
Зазначений пункт договору слід тлумачити так, що в даному випадку сполучник "але" виражає загальне зауваження щодо необхідності поставки товару до 08.02.2022 (включно), а у випадку не подання покупцем (позивачем) заявок раніше то до кінця грудня 2022 року або поставка товару здійснюється партіями, однак не надає відповідачу право вибору щодо строків поставки товару. У випадку надання відповідачу альтернативи (вибору) строку поставки повинен вживатись сполучник "або".
Пункт 2.1.1 Договору передбачає можливість, а не обов'язок поставки Товару партіями. Проте, у разі погодження Сторонами поставки Товару партіями така поставка має супроводжуватися обміном заявками та їх підтвердженням. Матеріали справи не містять доказів проведення такого обміну заявками із використанням електронних поштових скриньок. Отже, Сторони не робили альтернативного вибору щодо поставки Товару партіями.
В матеріалах справи є заявка на поставку Товару від 04.02.2022, яка була направлена керівником позивача 04.02.2022 відповідно до п.2.2. Договору. Відповідач отримавши таку заявку, мав виконати поставку Товару на зазначений у заявці склад у встановлений строк.
Оскільки вказане зобов'язання відповідачем не виконане, то останнім порушено строк поставки товару до 08.02.2022 (включно).
Судом правомірно встановлено, що поставка товару у м. Миколаїв до 11.11.2022 була неможливою. Проте, починаючи із 12.11.2022 та до 31.12.2022, у відповідача було достатньо часу (49 днів) для належного виконання зобов'язання із поставки Товару. Для цього відповідачу треба було погодити із позивачем дату можливої поставки.
Підсумовуючи викладене позивач вважає незаконним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ "Українська тютюнова корпорація" в частині стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 4.1. Договору, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 4.1. Договору.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, відповідно до якого вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, з огляду на таке.
За відсутності узгодження умов та місця поставки обома сторонами, здійснення поставки як у строк до 08.02.2022, так і до 31.12.2022, було неможливим. Вказане спростовує твердження позивача, що відповідач отримавши заявку, мав виконати поставку Товару на зазначений у заявці склад у встановлений строк.
Також, в матеріалах справи відсутня відповідь відповідача, в якій вказано про узгодження місця та часу розвантаження товару, що свідчить про неузгодження сторонами поставки товару.
В порядку визначеному договором поставки, відповідач не підтверджував готовності поставити товар в м. Миколаїв та змінити місце поставки, а тому, виходячи з того, що поставка в м. Миколаїв неможлива і сторонами не було узгоджено місця поставки, у відповідача відсутній обов'язок здійснити поставку та відсутні обставини немотивованої відмови від передачі/поставки Товару.
Висновки судів у справі № 924/422/22 про підтвердження готовності передати/поставити Товар на адресу складу зазначену в заявці № 1 від 04.02.2022, є правовою оцінкою обставинам щодо отримання Заявки №1 від 04.02.2022 та проставлення на цій заявці ЕЦП відповідача, а тому, правова оцінка не є преюдиційною обставиною, і, обставини щодо узгодження сторонами умов поставки/передачі Товару та підтвердження готовності Відповідачем здійснити поставку Товару, потребують доказуванню.
Позивач не спростував обставини про відсутність за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, зернового складу, не надавши до суду жодного доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність зернового складу у власності або користуванні позивача.
Передумовою для виникнення зобов'язань у ПСП "Обрій" з поставки товару та відповідальності за порушення таких зобов'язань, мають бути обставини, які свідчать про наявність зернового складу в ТОВ "Українська тютюнова корпорація" та підтвердження від ПСП "Обрій" про готовність поставити товар на такий зерновий склад ТОВ "Українська тютюнова корпорація".
Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/551/23 - без змін.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 19.12.2023 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/551/23 слід скасувати в частині відмови в стягненні 243 000 грн 23 коп. неустойки (штрафу) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 04.02.2022 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" (покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 (далі - Договір, т. 1, а. с. 7-8), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність), а покупець - прийняти у власність та оплатити кукурудзу українського походження (далі - товар).
У п. 1.3. Договору сторонами погоджено характеристику та вартість товару: кукурудза фуражна (ІІІ клас) ДСТУ 4525:2006, кількість - 200 т (+/-10%), ціна з ПДВ - 8 100 грн, загальна вартість товару 1 620 001 грн 56 коп.
Згідно з п. 2.1. Договору строк передачі/поставки товару постачальником покупцю - 08.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.
У п. 2.1.1. Договору передбачено, що товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв'язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 Договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1. цього Договору.
За змістом п. п. 2.2.-2.4. Договору датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад покупця, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці. Товар, що передається за даним договором переходить у власність покупця після поставки/передачі. При передачі товару постачальник зобов'язується передати одночасно з передачею товару покупцю або особі, уповноваженій покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ: оригінал даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою постачальника (окрім випадку, передбаченого цим пунктом договору); рахунок-фактуру на оплату партії товару; видаткову накладну на партію товару, оформлену не пізніше дати передачі товару. Постачальник має право направити оригінали документів, перелічених у цьому пункті договору на поштову адресу покупця, зазначену у даному договорі, засобами поштового зв'язку у строк не пізніше 14 календарних днів до дати настання строку передачі товару.
Пунктом 2.6. Договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання забезпечити у строк передачі товару надання автомобільного транспорту під вантаження.
У п. 2.10. Договору сторони домовились, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей. Постачальник зобов'язаний по запиту покупця надавати повну інформацію про збережений товар.
Відповідно до п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється у наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з дати поставки/передачі товару.
Згідно п. 4.1. Договору за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 15% від вартості товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги).
У відповідності до п. 4.4. Договору у випадку немотивованої відмови постачальника від передачі/поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 30% від вартості (ціни) партії товару, яка не була передана / поставлена.
Як передбачено п. 5.3. Договору, листування між сторонами засобами електронного зв'язку (електронна пошта), вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявки/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до 31.12.2022, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 6.4. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин дії непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумним заходам (форс-мажор). До таких подій надзвичайного характеру відносяться (але не обмежуючись) війна, громадянські заворушення, набуття чинності нормативних актів органів державної влади і управління, і інших дій державних органів і організацій і їх співробітників, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події. У випадку виникнення обставин непереборної сили сторона, для якої такі обставини настали має повідомити іншу сторону про їх настання не пізніше 5 календарних днів з дня їх настання, та відповідно штрафні санкції, передбачені умовами даного договору, не застосовуються протягом строку дії таких обставин, а строки виконання прийнятих на себе зобов'язань переносяться на строк дії таких обставин.
04.02.2022 позивач через систему "Вчасно" надіслав відповідачу заявку № 1 до договору поставки № 04/02/22 від 04.02.2022, в якій просив надати підтвердження про готовність 07.02.2022 передати/поставити товар, кукурудзу українського походження, у кількості 200 тонн. Зазначив, що пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23 (т. 1, а. с. 150-151).
04.02.2022 відповідач через систему "Вчасно" надіслав позивачу рахунок-фактуру № 12 від 04.02.2022 на оплату кукурудзи фуражної (ІІІ клас) в кількості 200 т на суму 1 620 001 грн 56 коп. (т. 1, а. с. 152).
15.02.2022 позивач за допомогою сервісу "Вчасно" звернувся до відповідача з претензією, у якій пропонував здійснити у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання даної претензії поставку на користь ТОВ "УТК" 200 тонн кукурудзи ДСТУ 4525:2006 на загальну суму 1 620 001 грн 56 коп., попередньо повідомивши покупця про дату поставки (т. 1, а. с. 16-18).
28.09.2022 позивач надіслав відповідачу запит про готовність поставити товар, в якому просив протягом 14 робочих днів із дати отримання даного запиту надати відповідь та направити на поштову адресу позивача завірені копії документів, перелік яких наведений у запиті. Додатково зазначив, що постачальнику необхідно не пізніше 14 робочих днів до запланованої дати поставки повідомити покупця про дату запланованої поставки. Це пов'язано із необхідністю бронювання покупцем місця (під товар) на складі та відрядження (Болгарія/Румунія) представника покупця для приймання товару за кількістю та якістю на вказаному складі згідно умов договору та ДСТУ 4525:2006 (т. 1, а. с. 19-20).
30.09.2022 позивач надіслав на електронну адресу відповідача (ssobriy@gmail.com) лист, у якому зазначив, що до даного листа прикріплено запит від 28.09.2022, який підписано ЕЦП керівника ТОВ "Українська тютюнова корпорація". Вказав, що для належного виконання із приймання та подальшої оплати товару покупцем, просимо надати відповідь на даний запит, протягом строку зазначеного в запиті. Відмічено, що в зв'язку із російською агресією, приймання товару у м. Миколаїв, стало неможливим. Приймання товару планується на території Європейського Союзу (Болгарія/Румунія). Для запобігання зайвих витрат з боку сторін та враховуючи введення військового стану, ТОВ "УТК" не буде проти якщо ПСП "Обрій" скористається правом на розірвання договору, яке сторони погодили при підписанні договору поставки (п. 6.5. Договору). Додатково повідомлено, що у разі розірвання договору, як це передбачено п. 6.5., ТОВ "УТК" не матиме жодних претензій майнового характеру до ПСП "Обрій" (т. 1, а. с. 14 на звороті-15).
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 16.01.2023 у справі № 924/422/22 відмовив у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 162 000 грн 15 коп. неустойки (штрафу). Відмовив у зустрічному позові Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.03.2023 вказане вище рішення суду першої інстанції залишив без змін.
07.08.2023 відповідач надіслав на електронну адресу позивача (utkorporation@ukr.net) лист пропозицію № 54, у якому пропонував наступні варіанти мирного вирішення спору, що виник з договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022: 1) розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин та часткову сплату на користь ТОВ "УТК" штрафних санкцій в сумі 72 000 грн; 2) внесення змін до договору поставки щодо здійснення поставки на умовах FCA (шляхом завантаження товару на складі ПСП "Обрій" на автотранспорт ТОВ "УТК") та здійснення оплати товару покупцем на умовах 100% попередньої оплати/по факту завантаження партії товару на автомобіль (т. 1, а. с. 135).
09.08.2023 позивач надіслав відповідачу зустрічну пропозицію, у якій зазначено, що ТОВ "УТК" готове піти на зустріч ПСП "Обрій" та розірвати договір поставки на наступних умовах. ПСП "Обрій" сплачує на користь ТОВ "УТК" 700 000 грн, з яких 243 000 грн штраф за прострочення поставки (встановлено рішенням суду № 924/422/22); 405 000 грн за розірвання договору поставки, погоджене сторонами п. 6.5. Договору; 52 000 грн завдані моральні збитки. Додатково повідомлено, що у разі погодження даної пропозиції, ТОВ "УТК" відмовиться від будь-яких претензій матеріального характеру та договір поставки буде визнано розірваним. Дана пропозиція дійсна до 14.08.2023 включно (т. 1, а. с. 178-180).
Відповідно до проекту додаткової угоди від 09.08.2023 про розірвання договору поставки №04/02/22 від 04.02.2022, підписаної КЕП позивача (т. 1, а. с. 176), сторони, керуючись ст. 651-1 ЦК України, вирішили розірвати договір поставки № 04/02/22 від 04.02.2022 (п. 1 угоди).
Згідно п. 2 угоди сторони вважатимуть договір розірваним, а зобов'язання за договором такими, що припинилися, з дати надходження 700 000 грн на рахунок покупця.
У відповідності до п. 3 угоди сторони погодили, що строк дії даної угоди встановлюється з дня її укладання сторонами і до 21.08.2023 (включно), а у випадку невиконання постачальником даної угоди - постачальник сплачує неустойку (штраф) у розмірі 70 000 грн.
Після підписання даної угоди та отримання покупцем суми коштів, передбаченої п. 2 даної додаткової угоди, покупець підтверджує, що відмовляється від нарахування будь-яких інших штрафних санкцій, передбачених розділом 4 договору поставки від 04.02.2022р. та не претендуватиме на їх нарахування (п. 4 угоди).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі № 924/551/23 в частині відмови в стягненні 243 000 грн 23 коп. неустойки (штрафу), нарахованих на підставі п. 4.1. Договору, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
Згідно п. 4.1. Договору за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 15% від вартості товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги).
В той же час, у Договорі сторони погодили строк поставки до 08.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного договору.
Крім того, з аналізу матеріалів справи та умов Договору поставки в сукупності, зокрема п. 2.1., пп. 2.1.1., п. 6.1., вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар до 08.02.2022 (включно), проте такий пункт договору доповнено також умовою, що така поставка має бути здійснена не пізніше строку дії договору, а саме до 31.12.2022.
Тобто, означені пункти договору містять альтернативну диспозицію, яка надає постачальнику декілька варіантів поведінки, а саме можливість поставки товару як до 08.02.2022, так і до 31.12.2022.
Крім того, суд зауважує, що п. 2.1.1. Договору визначено такі умови поставки, як узгодження сторонами партій поставок шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надіслано відповідачу заявку № 1 від 04.02.2022 про готовність поставити партію товару у кількості 200 тонн, яка містить електронний підпис директора Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій".
Однак, вказане не стверджує про те, що така поставка за наведеною заявкою, у відповідності до пп. 2.1.1. Договору (який судом оцінюється у сукупності з п. 2.1. Договору щодо умов поставки товару), була погоджена відповідачем шляхом обміну заявками та їх підтвердження засобами електронного зв'язку.
Судом враховується, що матеріали справи не містять будь-якої видаткової накладної на партію товару в кількості 200 тонн.
Окрім того, виставлений відповідачем рахунок-фактура № 12 від 04.02.2022 не може підтверджувати погодженням готовності відповідача поставити товар до 08.02.2022, оскільки такий рахунок було виставлено відповідачем (04.02.2022 о 14:15 год.) до отримання ним заявки № 1 (04.02.2022 о 14:32.), а також зважаючи на підписання рахунку головним бухгалтером відповідача ( ОСОБА_1 ), доказів на уповноваження якого директором щодо підписання документів матеріали справи не містять.
Будь-яких інших доказів обміну заявками між сторонами та їх погодження про готовність поставити відповідачем товар до 08.02.2022 матеріали справи не містять.
Апеляційний господарський суд зважає на те, що і поведінка позивача також свідчить про можливість (альтернативність) поставки товару відповідачем до 31.12.2022, оскільки покупцем надсилався постачальнику запит від 28.09.2022, у якому додатково повідомляв про необхідність повідомлення покупця про дату поставки товару.
Разом з тим, поставка товару в період з 08.02.2022 до 31.12.2022 також не була узгоджена, оскільки між сторонами не відбулося обміну заявками та їх підтвердження засобами електронного зв'язку щодо поставки партії товару. При цьому, надісланий покупцем запит від 28.09.2022 не може розцінюватися як заявка на поставку, так як в порушення п. 2.2. договору запит не конкретизував місце поставки товару (зерновий склад покупця), та лише посилання на відрядження представника в Болгарія / Румунія. Крім того, умов щодо поставки товару за кордон укладений між сторонами Договір не передбачав та сторонами не змінювались умови діючого договору, в тому числі шляхом укладення додаткової угоди.
Суд апеляційної інстанції погоджується із твердженнями місцевого господарського суду про те, що умови спірного договору в частині дати поставки товару (з огляду на їх диспозитивність) не повинні тлумачитися лише на користь позивача, а повинні враховувати інтереси іншої сторони (відповідача) та застосування принципу contra proferentem, зокрема під час тлумачення п. 2.1., пп. 2.1.1., п. 6.1. договору.
Зміст вказаного принципу викладено, зокрема, у п. 5.2.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 917/803/18. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) - особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, з огляду на альтернативну диспозицію пункту 2.1. Договору, непогодження (непідтвердження) поставки товару відповідачем до 08.02.2022, поведінку у спірних правовідносинах позивача (надсилання запиту від 28.09.2022), принцип contra proferentem, а також неможливість виконання спірного договору відповідачем до закінчення строку його дії саме у м. Миколаєві, так як в період з 26.02.2022 по 11.11.2022 Миколаївська міська територіальна громада була визнана територією, на якій велися бойові дії, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.1. Договору.
Щодо посилання позивача про встановлення в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції в справі № 924/422/22 преюдиційних обставин, а саме встановлення обставин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині поставки товару, суд зауважує таке.
Вище вказано, що господарський суд Хмельницької області рішенням від 16.01.2023 у справі № 924/422/22 відмовив у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 162 000 грн 15 коп. неустойки (штрафу). Відмовив у зустрічному позові Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.03.2023 таке рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, постанова Верховного Суду від 08.07.2019 по справі №908/156/18).
Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Проаналізувавши вищевказані судові рішення в справі № 924/422/22, суд апеляційної інстанції вказує, що у згаданій справі суди дійшли висновку, що ПСП "Обрій" шляхом підписання заявки № 1 від 04.02.2022 електронним цифровим підписом підтвердив готовність передати/поставити товар ТОВ "УТК" у визначений в заявці строк 07.02.2022 та на виконання умов договору виписало рахунок-фактуру №12 від 04.02.2022, однак у визначений сторонами строк, а також станом на дату розгляду справи ПСП "Обрій" не здійснив поставку товару ТОВ "УТК".
В той же час, вказане не є преюдицією, а є правовою оцінкою фактам, які були встановлені судами під час розгляду справи № 924/422/22, а тому така оцінка не є обов'язковою під час розгляду справи № 924/551/23.
Крім того, суд зауважує, що спір в справі № 924/422/22 за первісним позовом ґрунтувався, зокрема на п. п. 2.10., 4.3. Договору, і судами, в цій частині, надавалася оцінка лише щодо можливості застосування до постачальника відповідальності за порушення зобов'язання, встановлено п. 2.10. Договору, відповідальність за порушення якого встановлена п. 4.3. Договору.
Суди досліджували чи мало місце виникнення у ПСП "Обрій" обов'язку зі збереження товару та наявність між сторонами спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за договором поставки.
В той же час, під час розгляду цієї справи в коло доказування входить виникнення у відповідача обв'язку із поставки товару та його виконання, оскільки позов ґрунтуються, зокрема на п.4.1. Договору, який передбачає відповідальність за порушення строку поставки товару, а заперечення відповідача ґрунтуються на неузгодженні об'ємів, місця та строків поставки, що не досліджувалося судами у справі № 924/422/22.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом щодо відмови в позові про стягнення 243 000 грн 23 коп. неустойки (штрафу), нарахованого позивачем на підставі п. 4.1 Договору, з огляду на безпідставність таких позовних вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі №924/551/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2023 у справі №924/551/23 - без змін.
2. Справу № 924/551/23 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" грудня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.