ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 грудня 2023 року Справа № 906/367/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дацюк Марії Антонівни
на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.09.2023
(ухвалене о 11:14 год. у м. Житомирі, повний текст складено 25.09.2023)
у справі № 906/367/23 (суддя Машевська О.П.)
за позовом фізичної особи-підприємця Дацюк Марії Антонівни
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача - Янчук М.О.;
від відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Дацюк Марія Антонівна звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про:
- розірвання договору №1902 від 06.09.2016 про постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 (приміщення магазину "Баришня"), укладений між ФОП Дацюк Марією Антонівною та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради;
- зобов'язання відповідача провести перерахунок та припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 з 01.03.2022.
В обґрунтування підстав поданого позову посилається на те, що 06.09.2016 між нею та відповідачем укладено Договір про постачання теплової енергії до нежитлового приміщення №1902, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 (приміщення магазину "Баришня").
У 2021 році у вказаному приміщенні були встановлені індивідуальні теплові лічильники. Стверджує, що з травня 2022 року послугами відповідача не користується та, в подальшому, не має наміру користуватися ними.
Зауважує, що Відповідач продовжує нараховувати до сплати кошти за послуги постачання теплової енергії.
Після звернення до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору про надання послуг централізованого опалення та припинення нарахування коштів за послуги, які, як доводить Позивач, нею не отримуються, відповіді від Відповідача не отримано.
Встановивши факт припинення користування нею послугами відповідача, відсутності заборгованості за послуги з надання централізованого теплопостачання є підставою для розірвання Договору №1902 у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача провести перерахунок нарахованої суми оплати послуг, починаючи з березня 2022 року та припинити нарахування плати за послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 21.09.2023 у справі №906/367/23 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нежитлового приміщення (приміщення магазину "Баришня") у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку.
З огляду на зміни законодавства щодо житлово-комунальних послуг, оприлюднення відповідачем 01.10.2021 на власному офіційному веб-сайті Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, акцептування договору позивачем, суд вказав, що між сторонами спору з 01.10.2021 існують договірні відносини з постачання теплової енергії відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019.
Тому, суд дійшов висновку про неможливість розірвання договору №1902 від 06.09.2016, як у позасудовому , так і судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов'язання провести перерахунок та припинити нарахування плати суд вказав, що співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Суд зазначив, що законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, кореспондує обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 382 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, ст. ст. 5, 12, 13, 14, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 Україна 244-94, затверджених Наказом Держбуду України від 30.02.2001 № 82.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Дацюк Марія Антонівна звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 21.09.2023 у справі №906/367/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
06.09.2016 між ФОП Дацюк М.А. та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні 5 (приміщення магазину "Баришня"). В 2021 році, в вищевказаному приміщенні були встановлені індивідуальні теплові лічильники.
З травня 2022 року, ФОП Дацюк М.А. не користується послугами, котрі надає відповідач (показники сталі), та не бажає користуватись послугами в подальшому, у зв'язку з чим є необхідність в розірвані вищевказаного договору.
Незважаючи на той факт, що ФОП Дацюк М.А. не користується послугами теплопостачання відповідач продовжуєте нараховувати значні суми, у зв'язку з чим є необхідність у перерахунку заборгованості
Встановивши факт припинення користування позивачем послугами відповідача, та відсутності заборгованості за надання централізованого теплопостачання, позивач вважає, що є правові підстави для розірвання договору та зобов'язання відповідача провести перерахунок нарахованої суми оплати послуг, починаючи з березня 2022 року та припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.
Посилання відповідача про розірвання договору 1902 від 06.09.2016 є помилковими, оскільки закон, на який посилається відповідач - не передбачає автоматичне припинення дії попереднього договору, а зобов'язує відповідача розробити новий типовий договір та вчинити ряд певних дій, які не були вчинені.
Новий договір з відповідачем не укладався, відповідно діє договір від 06.09.2016. Про це свідчать і дії відповідача, а саме: в усіх рахунках (квитанціях) на оплату послуг теплоенергії, відповідачем вказано договір №1902 від 06.09.2016; в листі № 3075/6 від 28.12.2022 відповідач підтверджує чинність договору від 06.09.2016, та вказує на обов'язковість виконання умов саме цього договору.
Посилання відповідача на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 є безпідставним, оскільки він протирічить як Законам України та нормам Цивільного кодексу України.
У позивача існує обов'язок з оплати лише за фактично отриману теплову енергію.
З огляду на викладене скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, безпідставним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене з грубим порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, відповідно до якого вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином, з таких підстав.
Типовий індивідуальний договір між позивачем та відповідачем є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. В свою чергу договір №1902 від 06.09.2016 на постачання теплової енергії вважається розірваним з 01.11.2021.
Позивач є власником нежитлового приміщення (приміщення магазину "Баришня") у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку.
Магазин "Баришня" у м. Житомирі за адресою вул. Небесної сотні, 5 розташований на першому поверсі в житловому будинку. На приміщення встановлено індивідуальні лічильники теплової енергії, які введені в експлуатацію на опалювальний сезон 2022-2023 роки. Також проводиться нарахування за загальнобудинкові витрати на опалення та плати за абонентське обслуговування.
Крім того, оскільки, в звіті про отриману теплову енергію за листопад 2022 року позивачем передали 0,0 Гкал, то відбулося донарахування до мінімальної норми споживання.
Те, що нежитлове приміщення (приміщення магазину "Баришня") не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у позивача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/367/23 від 21.09.2023 залишити без змін.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 18.12.2023 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/367/23 від 21.09.2023 слід скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
В судове засідання 18.12.2023 представник відповідача не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, довідка про доставку електронного листа (а. с. 160-161), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 06.09.2016 між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (виконавець) та фізичною особою-підприємцем Дацюк Марією Антонівною (споживач) був укладений Договір №1902 (далі - Договір № 1902; а. с. 14-20) на постачання теплової енергії, згідно якого виконавець зобов'язався своєчасно та відповідної якості постачати теплову енергію, а споживач зобов'язався своєчасно проводити її оплату за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Тарифи на теплову енергію на дату укладення договору становлять: для другої групи споживачів: 1 019 грн 09 коп. без ПДВ за одну Гкал (п. 2.1. Договору №1902).
Плата за надану теплову енергію при наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п. 2.3. Договору №1902).
Характеристика об'єктів споживача теплової енергії:
- вул. Небесної Сотні, 5, S пр.= 87,2 м.2 х 2,8 м.2 і 2,5 м = 97,66 м.2. Розрахункове теплове навантаження Гкал/год - 0,0049.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (підп. 1 п. 3.1. Договору №1902).
Відповідно до п. 3.2. Договору №1902 теплова енергія сплачується безготівково на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно із п. 3.5. Договору №1902 не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплатити по цьому Договору .
Припинення постачання теплової енергії у випадках, та порядку, що затверджується Правилами застосування теплової енергії, іншими нормативними актами України, а також цим договором (п. 8.1. Договору №1902).
За умовами п. 8.2. Договору №1902 самовільне припинення постачання теплової енергії забороняється.
Відповідно до п. 8.3. Договору №1902 витрати, пов'язані з припиненням постачання теплової енергії покладаються на споживача.
Строк дії Договору №1902, згідно п. 11.1. якого, укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Договір може бути розірваний за зверненням споживача лише після закінчення опалювального періоду. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.
Розірвання договору можливо тільки в міжопалювальний період (п. 11.2. Договору №1902).
Договір може бути розірваний достроково у разі переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи, невиконання умов договору сторонами договору. При розірванні договору споживач зобов'язаний повністю сплатити вартість поставленої теплової енергії (п. 11.3. Договору №1902).
09.07.2021 позивач надіслала відповідачу лист в якому просила прийняти в експлуатацію теплові лічильники, що змонтовані в приміщенні магазину "Баришня" за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 в кількості 4- теплолічильників, а саме: 1) прилад №5371, СВТУ-11Т RP; 2) прилад №5369, СВТУ-11Т RP; 3) прилад №5372, СВТУ-11Т RP; 4) прилад №5370, СВТУ-11Т RP (а. с. 34-38).
Згідно Акту перевірки лічильників теплової енергії систем опалення від 09.08.2021 в приміщенні магазину "Баришня" по вул. Небесної Сотні, 5, кв. 23, 24, перевірено типи лічильників СВТУ-11Т (RP) - 4 комплекти заводськими номерами №№5371, 5369, 5372, 5370 та допущено до експлуатації (а. с. 40).
Актом перевірки лічильників теплової енергії систем опалення від 20.04.2022 в приміщенні магазину "Баришня" по вул. Небесної Сотні, 5, кв. 23, 24, перевірено типи лічильників СВТУ-11Т (RP) - 4 комплекти заводськими номерами №№5371, 5369, 5372, 5370 виявлені недоліки: теплолічильники виведені з експлуатації в робочому стані в зв'язку з закінченням опалювального сезону (а. с. 39).
У період з 01.01.2022 до 01.01.2023 відповідач надсилав рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії (а. с. 21-32), а саме:
1) за січень 2022 на загальну суму 15 432 грн 30 коп., з яких 6 872 грн 49 коп. - борг станом на 01.01.2022, 8 559 грн 81 коп. - нарахування за січень: показники лічильника попередні 1,069, поточні -2,048, різниця 0,979Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,1021Гкал, місця загального користування-0,1854Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
2) лютий 2022 року на загальну суму 14 701 грн 71 коп., з яких 15 432 грн 30 коп. - борг станом на 01.02.2022, 6141,90грн - нарахування за лютий: показники лічильника попередні 2,048, поточні -2,819, різниця 0,771Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування-0,1304Гкал; сплачено - 6 872 грн 49 коп.; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
3) за березень 2022 року на загальну суму 11 747 грн 41 коп., з яких 14 701 грн 71 коп. - борг станом на 01.03.2022, 5 605 грн 51 коп. - нарахування за березень: показники лічильника попередні 2,819, поточні -2,819, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,7842Гкал, місця загального користування-0,1344Гкал; сплачено - 8 559 грн 81 коп.; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
4) за травень 2022 року на загальну суму 9 612 грн 33 коп., з яких 9 582 грн 64 коп. - борг станом на 01.05.2022, 29 грн 69 коп. - нарахування за травень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування - 0Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
5) за червень 2022 року на загальну суму 8 831 грн 10 коп., з яких 9 612 грн 33 коп. - борг станом на 01.06.2022, -781 грн 23 коп. - перерахунок на користь споживача: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування - 0Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
6) за липень 2022 року на загальну суму 8 860 грн 79 коп., з яких 8 831 грн 10 коп. - борг станом на 01.07.2022, 29 грн 69 коп. - нарахування за липень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування - 0Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
7) за серпень 2022 року на загальну суму 8 890 грн 48 коп., з яких 8 860 грн 79 коп. - борг станом на 01.08.2022, 29 грн 69 коп. - нарахування за серпень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування - 0Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
8) за вересень 2022 року на загальну суму 8 920 грн 17 коп., з яких 8 890 грн 48 коп. - борг станом на 01.09.2022, 29 грн 69 коп. - нарахування за вересень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,0000Гкал, місця загального користування - 0Гкал; плата за абонентське обслуговування - 24 грн 74коп.;
9) за жовтень 2022 року на загальну суму 10 467 грн 45 коп., з яких 8 920 грн 17 коп. - борг станом на 01.10.2022, 1 547 грн 28 коп. - нарахування за жовтень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,1394Гкал, місця загального користування - 0,0956Гкал; плата за абонентське обслуговування - 25 грн 23коп.;
10) за листопад 2022 року на загальну суму 17 315 грн 33 коп., з яких 10 467 грн 45 коп. - борг станом на 01.11.2022, 6 847 грн 88 коп. - нарахування за листопад: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,626391Гкал, місця загального користування - 0,429500Гкал; плата за абонентське обслуговування - 25 грн 23коп.;
11) за грудень 2022 року на загальну суму 27 492 грн 69 коп., з яких 17 315 грн 33 коп. - борг станом на 01.12.2022, 10177,36грн - нарахування за грудень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,927477Гкал, місця загального користування - 0,644070Гкал; плата за абонентське обслуговування - 25 грн 23коп.;
12) за січень 2023 року на загальну суму 36 680 грн 10 коп., з яких 27 492 грн 69 коп. - борг станом на 01.01.2023, 9 187 грн 41 коп. - нарахування за грудень: показники лічильника попередні 3,039, поточні -3,039, різниця 0,0000Гкал, донарахування до мін. норми споживання -0,836360Гкал, місця загального користування - 0,581873Гкал; плата за абонентське обслуговування - 25 грн 23коп.
01.12.2022 позивач звернулася до відповідача зі скаргою в якій вказала, що відповідно до укладеного договору №1902 від 27.07.2015 належним чином виконувала його умови, однак вже довгий час не користується послугами з отримання теплової енергії у належний їй на праві приватної власності об'єкт нерухомості магазин "Баришня", вхід до якого виконаний окремо з вулиці та у якому немає опалювальних пристроїв. В свою чергу, рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії продовжують надходити за відсутності факту надання таких послуг. Просила розірвати Договір №1902 від 27.07.2015 (а. с. 33).
У відповідь на скаргу відповідач у листі від 28.12.2022 за №3075/6 повідомив позивачу, серед іншого, що в опалювальному періоді 2022-2023 роки нарахування за опалення МЗК здійснюється по затвердженій наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 з відповідними змінами Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, згідно з якою у разі, якщо визначений згідно переданих споживачем даних вузла розподільного обліку, обсяг теплової енергії, використаний на опалення квартири або нежитлового приміщення за розрахунковий період, менший обсягу теплової енергії, розрахованого згідно мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по будівлі та опалювальної площі квартири або нежитлового приміщення, виконавцем послуг проводиться донарахування обсягів теплової енергії до мінімального середнього обсягу. Магазин "Баришня" у м. Житомирі розташований на першому поверсі в житловому будинку , тому також проводиться нарахування за загальнобудинкові витрати на опалення та плати за абонентське обслуговування. Оскільки приміщення приєднане до системи центрального опалення, позивач є споживачем послуг відповідача, тому неможливо розірвати Договір №1905 від 06.09.2016 (а. с. 105-107).
За таких обставин, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Згідно з визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 цього Закону:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (пункт 1);
- співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6);
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення, пункт 2).
Позивач є власником нежитлового приміщення (приміщення магазину "Баришня") у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
Отже, у позивача, як власника нежитлового приміщення - магазину "Баришня", існують відповідні права та обов'язки стосовно утримання спільного майна та не зважаючи на те, що приміщення магазину не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у позивача статусу співвласника багатоквартирного будинку.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.6 цього Закону виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Пунктом 3 Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону України № 2454-VIII від 07.06.2018 "Про внесення змін до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо уточнення порядку введення в дію Закону") було встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Пунктом 42 Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у пунктах 3 та 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 1, ст. 1, № 23, ст. 211) слова "протягом одного року з дати введення в дію цього Закону" та "протягом одного року з дня введення в дію цього Закону" було замінено словами і цифрами "протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України".
Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Частинами першою, другою статті 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
У частині 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 було внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
01.10.2021, на виконання вимог Закону, КП "Житомиртеплокомуненерго" оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання (а. с. 113-114).
Наведеним спростовуються твердження скаржника про не вчинення відповідачем дій щодо розроблення типового договору та його розміщення на веб-сайті виконавця (відповідача).
Крім того, у цьому випадку, законодавством не встановлено обов'язок відповідача щодо повідомлення позивача про припинення дії Договору №1902 від 06.09.2016 на постачання теплової енергії та необхідність укладання нового договору. Навпаки на позивача покладено обов'язок з прийняття рішення про вибір моделі договірних відносин та укладання відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.
Факт приєднання позивача до умов індивідуального договору (акцептування договору) підтверджується: рахунком на оплату послуги за постачання теплової енергії № 1902П за січень 2022, згідно з яким Позивач спожила 0,9790 Гкал , про що доводять попередні показники лічильника 1,069 та поточні - 2,048; рахунком на оплату послуги за постачання теплової енергії № 1902П за лютий 2022, згідно з яким Позивач спожила 0,771Гкал , про що доводять попередні показники лічильника 2,048 та поточні - 2,819, а також частково погасила борг за попередні періоди в сумі 6 872 грн 49 коп. (а. с. 21-22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17 викладено правову позицію, згідно з якою частина четверта статті 19, частина третя статті 24 Закону України "Про теплопостачання" містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб'єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб'єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб'єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розміщені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (у цій справі Законом від 24.06.2006 № 1875-IV). Обов'язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 ( не діє з 01.05.2022).
У постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, аналіз наведених приписів приводить до висновку про те, що за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг (постанова від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20).
Таким чином, між сторонами спору з 01.10.2021 існують договірні відносини з постачання теплової енергії відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021).
Суд апеляційної інстанції підсумовує, що з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір між позивачем та відповідачем є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, (01.10.2021). В свою чергу Договір №1902 від 06.09.2016 на постачання теплової енергії, вважається розірваним з 01.11.2021.
Твердження скаржника про не розірвання та чинність спірного Договору, з тих підстав, що відповідач вказує його в рахунках на оплату, не спростовують викладеного.
Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові про розірвання Договору №1902 від 06.09.2016 про постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 (приміщення магазину "Баришня"), укладеного між ФОП Дацюк Марією Антонівною та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у справі за цією позовною вимогою.
Щодо позову в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 5 з 01.03.2022, судом враховується таке.
На виконання положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315), а постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії, які набули чинності з 04.09.2019 (далі - Правила № 830).
Відповідно до абз. 2, 3 п. 13 Правил № 830 надання послуги з постачання теплової енергії послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п.п. 32, 33 Правил №830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Згідно з п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
З врахування встановлених в цій справі обставин, суд доходить висновку, що нежитлове приміщення (магазин "Баришня") не відокремлене від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) у багатоквартирному будинку по вул. Небесної Сотні, 5 у м.Житомирі.
Тому, з огляду на вищенаведені норми законодавства позивач зобов'язана оплачувати послуги з постачання теплової енергії, не зважаючи на перекриття входу теплоносія у нежитлове приміщення, про що доводить факт незмінності показників теплового лічильника за період травень 2022-грудень 2022 та січень 2023.
Одночасно, суд відхиляє твердження скаржника про наявність в неї права оплатити лише ту теплову енергію, котра була поставлена їй, з тих підстав, що відповідне нарахування здійснюється позивачці не як плата за поставлену їй теплову енергію, а як плата послуг щодо відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в багатоквартирному будинку, співвласником котрого вона є (місць загального користування, допоміжних приміщень будинку, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання).
Методикою № 315 встановлений порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (п. 1 розділу 1 Методики).
Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Згідно з п. 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Як передбачено шостим розділом Посібника та доповнення до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 Україна 244-94, затверджених Наказом Держбуду України від 30.02.2001 № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Відтак, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, кореспондує обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із п. п. 34, 35 Правил № 830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
У розділі VI Методики визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами-розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді). Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °C від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії / приладів-розподілювачів теплової енергії / вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Донарахування обсягу теплової енергії для опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку або приладами-розподілювачами теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g відповідно, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі. Це донарахування не застосовується у разі неналежного теплопостачання у будівлі (відхилення від нормативних кількісних та якісних показників послуги з теплопостачання) за наявності у розрахунковому періоді у будівлі більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких складено акт-претензію щодо кількості та/або якості наданої послуги, підписаний споживачем та виконавцем комунальної послуги, або у разі, якщо претензії споживача щодо якості послуги з постачання теплової енергії вважаються визнаними відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом щодо відмови в позові, з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 21.09.2023 у справі № 906/367/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дацюк Марії Антонівни - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дацюк Марії Антонівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 21.09.2023 у справі №906/367/23 - без змін.
2. Справу № 906/367/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" грудня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.