ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1974/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від Олексієнко Н.В. - особисто Олексієнко Н.В.
від КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" - адвокат Гаєв О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА"
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 (повний текст складено та підписано 20.03.2023, суддя Гут С.Ф.)
у справі №916/1974/22
за позовом ОСОБА_1
до Кредитної спілки "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА"
про визнання недійсними рішення та положення
ВСТАНОВИВ
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Кредитної спілки "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" (далі - КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА", відповідач) в якому просила визнати недійсним рішення спостережної ради КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" у формі протоколу спостережної ради КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" №1-п від 30.03.2012 та визнати недійсним положення про правління КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА", затверджене протоколом засідання спостережної ради КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" №1-п від 30.03.2012.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В подальшому 22.02.2023 до суду першої інстанції надійшла заява КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про ухвалення додаткового рішення в якій відповідач просив стягнути з позивача на свою користь 22500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 заяву КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу по справі, у задоволенні решти заяви відмовлено.
Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а відмова у задоволенні позовних вимог зумовлена пропуском позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим існують підстави для стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу виключно у розмірі вартості послуги зі складання та подання заяви про застосування строку позовної давності, а саме у розмірі 1500 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням, КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" звернулася з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22500 грн.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом в оскаржуваному додатковому рішенні не було надано вмотивованого пояснення щодо підстав для часткової відмови у задоволенні тих чи інших витрат, у тому числі не зазначено яким чином суд визначив вартість складання заяви про застосування строку позовної давності у розмірі 1500 грн.
Водночас, за твердженням апелянта, відмова у задоволенні майже всіх судових витрат, заявлених до стягнення відповідачем, який не ініціював спір, а під час судового розгляду діяв добросовісно та не затягував розгляд справи, є надмірною та протиправною.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити частково, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Зокрема, позивачка зауважила на тому, що, з огляду на відсутність доказів направлення позивачці документів, які підтверджують витрати відповідача на правову допомогу, місцевий господарський суд повинен був відмовити відповідачеві у відшкодуванні вказаних витрат у повному обсязі.
Крім того, позивачка зазначила, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також на те, що договір про надання правової допомоги було укладено між КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" та адвокатом Гаєвим Олександром Олександровичем з порушенням статуту відповідача.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 в частині задоволення заяви КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу скасовано, у задоволенні заяви в цій частині відмовлено, в решті додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі №916/1974/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/1974/22 за апеляційною скаргою КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1974/22 за апеляційною скаргою КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 та призначено справу до розгляду на 13.12.2023.
Під час судового засідання від 13.12.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Позивачка надала пояснення у відповідності не яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні заяви КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про ухвалення додаткового рішення повністю.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач у запереченнях наданих до суду першої інстанції 19.10.2022 у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України зробив відповідну заяву, про те, що докази про розмір судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку із розглядом справи (за надану правничу допомогу) будуть надані після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
22.02.2023 до суду першої інстанції надійшла заява КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про ухвалення додаткового рішення б/н від 22.02.2023 (вх.№2-228/23 від 22.02.2023), в якій відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 22500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/1974/22.
Зазначена заява мотивована тим, що відповідачем у зв'язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22500 грн.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення місцевий господарський суд, з огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а відмова у задоволенні позовних вимог зумовлена пропуском позивачем строку позовної давності, вирішив задовольнив заяву про розподіл судових витрат частково та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 1500 грн.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
За приписами ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги та не звернув уваги на те, що відповідач оскаржив додаткове рішення в частині незадоволеної суми, а в іншій частині погоджувався, а отже не оскаржував.
Окрім того, суд касаційної інстанції відзначив, що апеляційним судом не було враховано, що позивачка не оскаржила рішення суду першої інстанції в частині судових витрат, що свідчить про визнання суми в частині стягнення.
З урахуванням наведених вказівок суду касаційної інстанції, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2022 між КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" ("Клієнт") та адвокатом Гаєвим Олександром Олександровичем ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги №24 (далі - договір №24 від 19.09.2022), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу у взаємовідносинах та у судовій справі №916/1974/22 у провадженні Господарського суду Одеської області (за необхідності і судах апеляційної та касаційної інстанцій) про визнання недійсними рішень, для чого надає Адвокату право здійснювати свою професійну діяльність згідно з відповідним статусом Клієнта у господарському провадженні без будь-яких обмежень правомочності Адвоката.
В силу підпунктів 2.1.6, 2.1.7 пункту 2.1 договору №24 від 19.09.2022 Адвокат зобов'язаний надавати правові консультації з питань згідно з предметом договору, а також представляти і захищати права та інтереси Клієнта.
У підпункті 2.2.8 пункту 2.2 договору №24 від 19.09.2022 узгоджено, що Клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за рахунком, наданим Адвокатом.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (пункт 3.1 договору №24 від 19.09.2022).
21.02.2023 між КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" та адвокатом Гаєвим Олександром Олександровичем було підписано без зауважень акт приймання-передачі наданих послуг б/н, згідно з яким на підставі договору №24 від 19.09.2022 Адвокат надав Клієнту послуги загальною вартістю 22500 грн, а саме: правову допомогу відповідно до вищенаведеного договору по представництву інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі №916/1974/22 (зокрема, опрацювання законодавчої бази та вивчення практики Верховного Суду, що регулюють аналогічні спірні відносини; формування правової позиції та консультації Клієнта; підготовка та складання заяв по суті справи; підготовка/участь у судових засіданнях).
Відповідно до розрахунку витрат за договором №24 від 19.09.2022 адвокат Гаєв Олександр Олександрович надав КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" правову допомогу в Господарському суді Одеської області у справі №916/1974/22, а саме: ознайомлення з позовною заявою та складання/подання відзиву на позову заяву про визнання недійсним рішення (кількість годин - 3; загальна сума - 4500 грн); ознайомлення з відповіддю на позовну заяву та складання/подання заперечення (кількість годин - 3; загальна сума - 4500 грн); складання/подання клопотання про застосування строку позовної давності та заяв про закриття провадження та ознайомлення з ухвалами суду (кількість годин - 4; загальна сума - 6000 грн); підготовка/участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ 10.01.2023, 07.02.2023 та 21.02.2023 (кількість годин - 3; загальна сума - 4500 грн); ознайомлення з процесуальними ухвалами суду та ознайомлення з протоколом судових засідань з 15.08.2022 до 21.02.2023 (кількість годин - 2 год; загальна сума - 3000 грн).
Всього: кількість годин - 15 год; загальна сума - 22500 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20).
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. Схожі правові висновки викладено також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.
У такому застосуванні слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (вказані висновки наведені у додатковій ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 916/1860/21).
Так, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що у рішенні Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у цій справі місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення прав Олексієнко Н.В. прийняттям оскаржуваного нею рішення Спостережної Ради КС "ПФС" у формі протоколу Спостережної Ради КС "ПФС" від 30.03.2012 р. № 1-п, яким затверджено положення про правління КС "ПФС", оскільки таке рішення спостережної ради було прийняте за відсутності у спостережної ради відповідача відповідних повноважень (компетенції).
Відтак, судом першої інстанції визнано, що відповідачем було порушено право позивача, що призвело до звернення останньої із даним позовом до суду, тобто даний спір виник саме внаслідок неправильних дій з боку відповідача, а підставою для відмови у задоволенні позову стало застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин строків позовної давності.
З огляду на таке, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача судові витрати пов'язані із наданням правової допомоги у відповідності до приписів враховуючи приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, з огляду на наведені вище обставини, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення в цій частині.
З приводу висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на його користь судових витрат пов'язаних із наданням правові допомоги у розмірі 1500 грн, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було зазначено вище, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у цій справі оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви КС "ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА СПІЛКА" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу було скасовано, у задоволенні заяви в цій частині відмовлено.
Однак, постановою Верховного Суду від 03.10.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі №916/1974/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
При цьому, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги та не звернув уваги на те, що відповідач оскаржив додаткове рішення в частині незадоволеної суми, а в іншій частині погоджувався, а отже не оскаржував.
Окрім того, суд касаційної інстанції відзначив, що апеляційним судом не було враховано, що позивачка не оскаржила рішення суду першої інстанції в частині судових витрат, що свідчить про визнання суми в частині стягнення.
З огляду на наведене, у суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржуване додаткове рішення в частині часткового задоволенні заяви відповідача та покладення на позивача судових витрат пов'язаних із наданням правові допомоги у розмірі 1500 грн.
З приводу визначеної судом першої інстанції суми задоволених судових витрат у розмірі 1500 грн, колегія суддів звертає увагу на таке.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача було подано до суду клопотання про застосування до вимог позивача строків позовної давності.
Така заява були врахована судом першої інстанції під час прийняття рішення по справі, що відповідно зумовило відмову у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності про застосування яких було заявлено відповідачем.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така заява викладена на чотирьох аркушах, тобто її об'єм не є великим та її складання для досвідченого, професійного захисника (адвоката) не потребувало затрат значної кількості часу. До того ж, складання такої заяви не було пов'язано із необхідністю отримання додаткових доказів по справі, що б могло свідчити про витрачання представником відповідача додаткового часу для складення відповідної заяви.
А тому, на переконання колегії суддів однієї години представнику відповідача (адвокату) було достатньо для складання відповідної заяви, яка, як вже було вказано вище, було враховано було першої інстанції під час вирішення справи по суті.
В свою чергу, відповідач у розрахунку витрат за договором №24 від 19.09.2022 самостійно визначив, що складання/подання клопотання про застосування строку позовної давності та заяв про закриття провадження та ознайомлення з ухвалами суду 4 год. - 6000 грн
Отже, виходячи з такого розрахунку, вартість однієї години роботи адвоката складає 1500 грн (6000 / 4 = 1500).
Відтак, вартістю однієї години на складання клопотання про застосування строку позовної давності становить 1500 грн, що з огляду на вищенаведені обставини, є цілком обґрунтованою, співмірною та справедливою сумою відшкодуванням судових витрат понесених відповідачем на правову допомогу.
Щодо решти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, то як вже було вказано вище, місцевий господарський суд з огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо покладення таких витрат на відповідача, оскільки даний спір виник саме внаслідок неправильних дій з боку відповідача.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого та вірного висновку щодо часткового задоволення заяви відповідача, а наведені в апеляційній скарзі доводи таких висновків не спростовують.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/1974/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Ярош А.І.