Справа № 314/4653/23
Провадження № 2/314/1153/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2023 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Капітонова Є.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Вільнянська державна нотаріальна контора ПУМЮ (м. Одеса) про припинення обтяження,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про припинення запису обтяження, де просить суд:
1. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у розпорядженні належному йому на праві приватної власності житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Припинити обтяження заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 2051757, зареєстрованого 06.06.2005 15:59:15 за № 2051757 реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 70002, Запорізька обл.., Запорізький р., м. Вільнянськ, вул. Бочарвоа, 6, (06143)4-11-62, vilzpdnk@ukr.net; підстава обтяження: лист, б/н, Вільнянська держконтора; об'єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состаяние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 1996779ZAP107, архівна дата: 29.05.2000, Дата виникнення: 23.07.1993, № реєстра: 57243-309, внутр.. № 5801353Е26F1292В3046, коментарій:р30.
В обґрунтування позову позивач посилається на наступне.
22.07.1993 р. ОСОБА_1 отримав від Держбанку (Вільнянської філії «Ощадбанку») позичку у розмірі 1 млн. карбованців на будівництво будинку.
У тому ж році Позивач повернув свою заборгованість у повному обсязі.
На початку 2023 р. ОСОБА_1 довідався, що на його будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 нотаріусом Вільнянської ДНК у 2005 р. вчинено дії щодо реєстрації обтяження 2051757, зареєстрованого 06.06.2005 15:59:15 за № 2051757 реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 7002, запорізька обл.., Запорізький р., м. Вільнянськ, вул. Бочарвоа, 6, (06143)4-11-62, vilzpdnk@ukr.net ; підстава обтяження: лист, б/н, Вільнянська держконтора; об'єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состаяние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 1996779ZAP107, архівна дата: 29.05.2000, Дата виникнення: 23.07.1993, № реєстра: 57243-309, внутр.. № 5801353Е26F1292В3046, коментарій:р30.
Опісля, Позивач відразу звернувся до Вільнянської ДНК ПУМЮ (м. Одеса) на що нотаріус надала копії документів на підставі яких було здійснено реєстрацію вищевказаного обтяження. А саме: «извещение о выдаче ссуды» та «запрещение».
Позивач звернувся до Вільнянського відділення АТ «Ощадбанк» із проханням повідомити щодо наявності заборгованості перед Банком. 21.06.2023 Керуючий філії ТВБВ № 10007/0336 філії - ЗОУ АТ «Ощадбанк» повідомив Позивача про те, що він не обліковується як особа, яка має перед Банком будь-яку заборгованість. У Вільнянському ВДВС також відсутня інформація щодо наявності будь-яких заведених відносно Позивача виконавчих проваджень. Далі ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської ДНК, Міністерства юстиції України та АТ «Ощадбанк» з різними заявами з метою зняття вищевказаної заборони на відчуження його будинку.
В ході розгляду вищевказаних заяв АТ «Ощадбанк» у листі-відповіді від 31.07.2023 зазначило, що Акціонерне Товариство «Державний Ощадний Банк України» утворено відповідно до розпорядження Президента України від 20.05.1999 №106, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 №876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство. Банк є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31.12.1991 за №4.
Позивач посилається на те, що наявність обтяження обмежує його право на розпорядження його майном, що зумовило звернення до суду.
Відповідачем АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» до суду подано відзив на позов, де відповідач просить у позові відмовити, посилаючись на те, що АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» не є належним відповідачем, до нього не заявлено жодної позовної вимоги, правовідносини між сторонами відсутні.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У зв'язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання з правовідносин, що виникли з:
«извещение о выдаче ссуды» а.с.29 та «запрещение» а.с.28, з підстав того, що ОСОБА_1 22.07.1993 р. отримав від Держбанку (Вільнянської філії «Ощадбанку») позичку.
Відповідно до ст.4 ЦК Української РСР (1963 року) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Відповідно до ст.383 ЦК (1963 року) позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.
Суд приходить до висновку, що правовідносини між сторонами виникли з підстав надання позички.
Згідно зі ст.151 ЦК (1963 року) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Стаття 178 ЦК (1963 року) визначає, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією.
Відповідно до ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
За визначенням ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
В силу ч.2 ст.593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Отже, обтяження є засобом забезпечення виконання зобов'язання, є похідним, належним та залежним відносно певного цивільного зобов'язання.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. (Постанова ВС КЦС від 07 жовтня 2020 року, справа № 705/3876/18; провадження № 61-697св20).
Першочергово суд визначає, що забезпечення виконання зобов'язання встановлено саме в інтересах відповідача АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», як правонаступника Держбанку (Вільнянської філії «Ощадбанку»).
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність.
Вирішуючи питання доцільності продовження обтяження, як засобу забезпечення виконання зобов'язання, що є предметом спору за даною справою, з урахуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що у разі припинення зобов'язання шляхом його виконання або зі сплином часу, який є достатньо тривалим, за наслідками чого неможливо стверджувати про актуальність наявного зобов'язання та реальність перспектив застосування примусових заходів відносно виконання такого зобов'язання (відсутність судового провадження, сплив строку позовної давності, відсутність виконавчого провадження, сплив строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, тощо … ), з метою дотримання принципу добросовісності стягувач - відповідач АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», як правонаступник Держбанку (Вільнянської філії «Ощадбанку»), мав би вчинити дії з ініціювання реєстрації припинення обтяження, як засобу забезпечення виконання зобов'язання та забезпечити реєстрацію припинення обтяження.
На переконання суду, боржник - позивач, враховуючи застосовність принципів справедливості, добросовісності та розумності, може з достатньою передбачуваністю, розраховувати на те, що, у разі виконання зобов'язання або спливом часу, що зводить нанівець перспективи застосування примусових заходів щодо виконання зобов'язання, стягувач самостійно ініціює реєстрацію припинення обтяження та забезпечить проведення реєстрації припинення обтяження, що буде також відповідати дотриманню принципу правової визначеності щодо, зокрема зобов'язання та його забезпечення, та відносно цивільно правових відносин в цілому.
Оскільки, матеріали цивільної справи не містять доказів ініціювання, з боку відповідача - АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», реєстрації припинення обтяження, така бездіяльність, на переконання суду, свідчить про правову позицію відповідача про актуальність, реальність та необхідність продовження дії обтяження на момент розгляду справи.
Питання реєстрації припинення обтяження суд на теперішній час не розглядає, оскільки правові питання щодо процедури реєстрації та відповідних рішень, прийнятих за наслідками такого ініціювання, можуть підлягати правовій оцінці виключно після ініціювання такої процедури (подання заяви про реєстрацію припинення обтяження) та прийняття відповідний рішень за наслідками такого ініціювання.
Суд, зауважує, що суб'єкт реєстраційних дій - державний реєстратор, не наділений повноваженнями самостійного ініціювання реєстрації припинення обтяження (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.10), а отже, посилання АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» відносно того, що банк є неналежним відповідачем, при розгляді справи не знаходять свого підтвердження.
Відносно визначення Вільнянської державної нотаріальної контори ПУМЮ (м. Одеса) відповідачем, суд приходить до висновку, що Вільнянська державна нотаріальна контора ПУМЮ (м. Одеса) не є належним відповідачем, оскільки позивачем не доведено, який діянням (діями або бездіяльністю) порушуються права позивача.
Крім того, матеріали цивільної справи не містять жодних посилань, яким чином обтяження стосується прав та інтересів відповідача - Вільнянська державна нотаріальна контора ПУМЮ (м. Одеса).
Порушення, невизнання або оспорювання цивільного права, з метою захисту якого подається позов до суду, може виходити виключно від суб'єкта цивільних правовідносин і виражатись у діянні (дії або бездіяльності) та/або правовій позиції, яка не збігається з правовою позицією позивача та виражається у вигляді об'єктивної сторони, що порушує, унеможливлює реалізацію цивільного права позивачем.
Отже, суд приходить до висновку про не доведення перед судом з боку відповідача АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», наявного на час розгляду справи зобов'язання та необхідності продовження дії засобу забезпечення виконання зобов'язання у виді обтяження, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Одночасно, суд роз'яснює, що визнання судом обтяження припиненим є правовою підставою для ініціювання та здійснення реєстраційний дій щодо реєстрації припинення обтяження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 76-80, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:
тип обтяження: заборона (архівний запис),
реєстраційний номер обтяження: 2051757,
зареєстровано: 06.06.2005 15:59:15 за № 2051757; реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 70002, Запорізька обл.., Запорізький р., м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 6, (06143)4-11-62, vilzpdnk@ukr.net;
підстава обтяження: лист, б/н, Вільнянська держконтора;
об'єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состаяние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ;
власник: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина
відсутності коду: архівний запис;
додаткові дані: архівний номер: 1996779ZAP107, архівна дата: 29.05.2000, Дата виникнення: 23.07.1993, № реєстра: 57243-309, внутр. № 5801353Е26F1292В3046, коментарій:р30, визнати припиненим.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
День складення повного судового рішення - 20.12.2023.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
20.12.2023