провадження № 1-кп/243/407/2023
справи 243/6394/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року та під час трансляції, з приміщення державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021052510000357 від 23 березня 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ, Донецької області, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, не одружений, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
До суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні прокурор просить продовжити до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід до теперішнього часу не відпали. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Зазначив, що необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлений тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, та будучи особою раніше судимою, усвідомлюючи що за скоєння цього злочину йому буде призначене покарання передбачене санкцією інкримінованою статтею у вигляді позбавлення волі на тривалий час, може побудити його дії на спроби ухилення від органів досудового слідства, прокуратури та суду.
Ризик можливого незаконного впливу на свідків, потерпілих, кримінальному провадженні обумовлений тим, що на даному етапі судового розгляду ще не встановлені повною мірою всі обставини кримінального правопорушення, не допитані всі свідки та інші особи у кримінальному провадженні. А отже ОСОБА_3 шляхом психологічного або фізичного впливу може здійснити тиск на свідків, потерпілих, з метою надання ними неправдивих показань, або зміни раніше наданих показань на інші, що значно буде ускладнювати об'єктивність досудового розслідування.
Прокурор зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, окрім тримання під вартою, не може запобігти викладеним вище ризикам, тому необхідність продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити, продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі "Житомирська державна установа виконання покарань №8".
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, вказав про його необгрунтованність, просив відмовити у його задоволенні та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора, погодився зі своїм захисником.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , суд встановив наступні обставини та відповідні їм докази.
Станом на теперішній час у Слов'янському міськрайонному суді перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений судом.
Відповідно до положень ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Суд, враховуючи відомості про сукупність обстави пред'явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_3 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в його клопотанні, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свободо» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свободо» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд разом з тим враховує позиції, думки та доводи обвинуваченого на свою користь та його захисника щодо зміни запобіжного заходу, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в контексті пред'явленого обсягу обвинувачення за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, не перевищують саме суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який з урахуванням обстави кримінальних правопорушень, та його тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Інший запобіжний захід, на думку суду, не зможе в достатній мірі забезпечити додержання обвинуваченим його обов'язків та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так, існування ризиків незаконного впливу на ще недопитаних потерпілих, свідків та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов'язаний з триманням під вартою, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 свідчать про те, що, покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, то обвинувачений задля уникнення покарання може, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування не допитаних свідків до зміни своїх показів на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.
Оцінивши у своїй сукупності доводи прокурора про існування вищевказаних ризиків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю довела, що на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання.
Крім того, суд також зазначає, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, в результаті якого заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, та поєднаному з проникненням у інше приміщення та сховище, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність. За вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, з приводу заявленого клопотання прокурора, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим злочину особливої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров'я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_3 у разі зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом аніж процедура його відбування у разі визнання його винним, суд вважає доведеним, що на теперішній час ризики, відповідно до яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, у зв'язку з чим як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду відносно нього є підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд зважає на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, в результаті якого заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, та поєднаному з проникненням у інше приміщення та сховище, а тому ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.
Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим суд вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
Суд також у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, однак звертає увагуна те, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Станом на теперішній час, у безпосередній близькості до міста Слов'янськ Донецької області, де фактично мешкає обвинувачений, тривають активні бойові дії, що унеможливлює здійснювати контроль за виконанням обвинуваченим умов будь- якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Крім того, прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об'єктивні обставини справи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не визначається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Положенням ч. 1 ст. 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснювати судове провадження в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 178 183, 193, 196, 199 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 21 грудня 2023 року по 18 лютого 2024 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.
Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 21 грудня 2023 року, о 16 год. 35 хв..
Головуючий суддя ОСОБА_1