Справа № 496/8472/23
Провадження № 1-кс/496/2720/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання т.в.о. заступника начальника СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, з не повною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не маючого в силу ст. 89 КК України,
за матеріалами кримінального провадження за № 12023162250000943 від 08.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Т.в.о. заступника начальника СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 діб.
При цьому посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 року указом Президента України №64/2022 введено на території України воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено на підставі указів Президента України ОСОБА_7 від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023 строком на 90 діб.
Так, 07.12.2023 близько 23 год. 55 хв. (точного часу органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , в стані алкогольного сп'яніння перебував біля будинку за адресою АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме човнового двигуна марки «Віхор-30», поєднане з проникненням у сховище.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, проник на територію подвір'я житлового будинку за вказаною вище адресою, звідки таємно викрав човновий двигун марки «Віхор-30» («69Л06063»), що є складовою частиною човна моделі «МКМ» який належить ОСОБА_8 .
Завершивши реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_5 , з викраденим майном, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_8 заподіяно майнової шкоди на суму 4 000 (чотири тисячі) грн.
Відомості по даному факту було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162250000943 від 08.12.2023.
За результатами досудового розслідування ОСОБА_5 08.05.2023 затримано в порядку ст. 208 КПК України, після чого 08.05.2023 по даному факту ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. При цьому посилалася на те, що її підзахисний щиро розкаюється у вчиненому, раніше не судимий. Крім того, оскільки пред'явлена підозра прокурора не обґрунтована та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, захисник просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання т.в.о. заступника начальника СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом огляду місця події від 08.12.2023, за адресою вчинення кримінального правопорушення: АДРЕСА_3 ; протоколом огляду від 08.12.2023 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 08.12.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 08.12.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 08.12.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 08.12.2023.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 не може не усвідомлювати імовірність засудження за інкримінованим злочином, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, та призначення реальної міри покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Також, підозрюваний ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, офіційного джерела доходів;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик що пов'язаний із незаконним впливом підозрюваного на свідків, експертів, спеціалістів у вказаному кримінальному провадженні з метою викривлення фактичних обставин вчиненого злочину;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на той факт, що ОСОБА_5 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини однак позитивних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та умисно вчинив корисливий злочин.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання та перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінальної відповідальності та дії перераховані в ч. 1 ст. 177 КПК України, тим самим перешкоджати всебічному, повному і неупередженому проведенню досудового розслідування, так як останній офіційно не працює, офіційного джерела доходу не мав і не має, в сукупності усе вищесказане підтверджує та встановлює наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права визначення застави, оскільки інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 , про застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.
Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання т.в.о. заступника начальника СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали - 60 днів, а саме: з 08 грудня 2023 року до 05 лютого 2024 року, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту ухвали суду, який був виготовлений 18 грудня 2023 року.