КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №753/7939/22 Головуючий у 1 інстанції: Шаповалова К.В.
Провадження №22-ц/824/10700/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенко Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
28 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Просила суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів у загальному розмірі 72 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва суду від 21 квітня 2021 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі - 1000 грн. щомісячно, починаючи з 01 грудня 2020 року і до закінчення ним навчання.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року рішення суду було змінено в частині розміру аліментів та встановлено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , у розмірі 4000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що заборгованість по аліментам виникла не з вини відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30 травня 2023 року засобами поштового зв'язку представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Новак Н.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що матеріали справи містять докази направлення листів відповідачу з постановами в рамках виконавчого провадження, але конверти повертались з відміткою «у зв'язку з закінченням терміну зберігання», тому висновок суду першої інстанції стосовно бездіяльності державного виконавця вважає помилковим та таким що спростовується матеріалами виконавчого провадження.
Розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 зі сплати аліментів надсилався відповідачу, він його не оскаржував та не надав доказів сплати аліментів виконавцю.
Заперечує надані відповідачем докази сплати аліментів з підстав того, що вони не відповідають вимогам «Платіжного доручення», а єдиним доказом який заслуговує на увагу.
Вважає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 24 червня 2022 року здійснений державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
13 липня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку направила відзивів на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року, без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 8 серпня 1997 року по 29 жовтня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після укладення шлюбу 14 серпня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрованого Міськім відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, прізвище позивача змінено на «Вілінська».
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн. щомісячно з 27.04.2017 до 30.06.2020.
Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві здійснювалось примусове виконання за виконавчим листом №753/7822/17, виданим 30.11.2018 Дарницьким районним судом міста Києва.
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) від 10.09.2020 виконавче провадження № 57923824 з примусового виконання виконавчого листа № 753/7822/17 виданого Дарницьким районним судом міста Києва 30 листопада 2018 року закінчено.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року в частині визначення розміру аліментів та стягнутого судового збору змінено. Встановлено розмір аліментів, які підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 4 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 01.12.2020 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
27 серпня 2021 року позивачка звернулась до Дарницького ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 30 серпня 2021 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 753/20581/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 4 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 01.12.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, було відкрито.
За розрахунком заборгованості, що був долучений до позовної заяви, вбачається, що станом на 1 червня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 000 грн.
ОСОБА_3 - 11 квітня 2022 року виповнилось 23 рокі.
Розрахунок заборгованості державного виконавця містить запис, про наявність у відповідача перед позивачем боргу у розмірі 4000 грн за травень 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача не було встановлено вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки вона виникла внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови апеляційного суду від 29 липня 2021 року.
Відповідно до платіжного доручення від 15 квітня 2023 року № 5658, відповідачем було перераховано на карту позивача 3015,08 грн, як аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 за грудень 2020 року.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість по аліментним зобов'язанням виникла не з вини відповідача, а протилежного представником позивача не доведено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 72000 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши тавивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У частині восьмій статті встановлено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 зі сплати аліментів надсилався відповідачу і він його не оскаржував та не надав доказів сплати аліментів виконавцю, за відсутності доказів.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. \
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Як встановила колегія суддів в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем розрахунку заборгованості, на підтвердження чого представником відповідача надано відповідні докази, а також те, що спростовує доводи позивача про те, що кошти їй не надходили.
Встановлено, що в період з червня 2021 року по травень 2022 року відповідач перераховував на карту позивачки аліменти у розмірі від 1006 грн до 1021,25 грн щомісяця.
23 червня 2021 року відповідачем було перераховано на карту позивача 6000 грн за період з грудня 2020 по травень 2021 року. У наданих до матеріалів справи виписках по платежам чітко зазначене призначення платежу «сплата аліментів на повнолітнього ОСОБА_3 згідно рішення суду № 753/20581» та у кожному платежі зазначено місяць, за який такі аліменти сплачуються.
Зазначене є належними доказами направлення коштів позивачеві.
Згідно із виписками зазначено номер картки платника та отримувача, прізвище таких осіб, а також номер платежу, дату та час здійснення платежу.
Представником відповідача до відзиву долучені також копії платіжних доручень, які містять підпис працівника банку та печатку банку, дату проведення банком платежу, номер платіжного доручення, який співпадає із № платежу, вказаним у виписках.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18 зазначено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що надані відповідачем докази сплати аліментів не відповідають вимогам та вважає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 24 червня 2022 року здійснений державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 єдиним належним доказом.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачка не повідомляла державного виконавця про перерахування на її картковий рахунок аліментів на утримання повнолітнього сина на виконання рішення суду у справі № 753/20581/20.
Згідно з наданим представником позивача розрахунком пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2020 року по травень 2022 року, позивач просила суд стягнути з відповідача пеню в розмірі суми заборгованості - 72000 грн.
У правовій позиції Верховного суду у постанові від 24.11.2021 року у справі № 278/725/20, зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. В такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 278/725/20 (провадження № 61-690св21).
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що заборгованість по аліментним виникла не з вини відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 72000 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належіть залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко