КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 грудня 2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 471692853101, Тип об'єкта: машиномісце № НОМЕР_2 , Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 20.8, Опис: машиномісце № НОМЕР_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 ;
- Реєстраційний номер майна: 12789018, Тип майна: нежитлова будівля, (ресторан), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ;
- Реєстраційний номер майна: 29986899, Тип майна: квартира, Загальна площа (кв.м): 39,2, Житлова площа (кв.м): 18,4, Технічний опис майна: Квартира № НОМЕР_3 складається: коридор 1 пл. 7,3 кв.м., кухня 2 пл. 9,3 кв.м.. кімната 3 пл. 18,4 кв.м., санвузол 4 пл. 4,2 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 ;
- Реєстраційний номер майна: 9934766, Тип майна: гараж, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 ;
- Реєстраційний номер майна: 14850690, Тип майна: нежитлові приміщення, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5 ;
- Реєстраційний номер майна: 16097852, Тип майна: гараж, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_6 ;
- Реєстраційний номер майна: 30577618, Тип майна: житловий будинок з господарськими будівлями, Загальна площа (кв.м): 110,8, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_7 ;
- Реєстраційний номер майна: 30575234, Тип майна: житловий будинок з господарськими будівлями, Загальна площа (кв.м): 540,4, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_7 ;
- Реєстраційний номер майна: 30863297, Тип майна: нежитлова будівля (заклад громадського харчування), Загальна площа (кв.м): 2157,5, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_8 ;
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просив, поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 16 серпня 2023 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна та його представника, копію оскаржуваного рішення отримано 20 вересня 2023 року, апеляційну скаргу подано 25 вересня 2023 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що факти по яких ГСУ СБУ здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження № 42023000000000373 від 09.03.2023 року, вже досліджено ГСУ ДБР у ході розслідування кримінального провадження № 42020000000000459 від 12.02.2019 року, за наслідком чого слідчим прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 26.06.2022 року. Вказане процесуальне рішення набуло законної сили та є чинним.
Окрім того, відсутність факту легалізації з боку громадянина ОСОБА_8 у постанові про закриття ГСУ ДБР міститься преюдиційно встановлений факт, який свідчить, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не вчинено дій всупереч національним інтересам України.
Разом з тим, на підтвердження правомірності дій, у рамках кримінального провадження № 42023000000000373 від 09.03.2023 року, у серпня 2023 року слідчому ГСУ СБУ від представника ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ТОВ «Альянс-Полтава», ТОВ «Шервуд і Ко», ТОВ «Весо», ТОВ «Новинка-Полтава» надані письмові показання та відповідні фінансово-господарські документи, які достеменно свідчать, що їх активи набуто законним шляхом упродовж 27 років ведення бізнесу.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 не є бізнес партнером та інвестором, як родини ОСОБА_10, так і інших юридичних осіб засновниками яких вони є, а ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не вчинили жодних дій всупереч національним інтересам України, напроти їх господарська діяльність сприяє регіональним та державним інтересам.
Також, до ГСУ СБУ надано Декларації про доходи ФОП ОСОБА_5 відповідно до яких упродовж 2004-2018 років родиною ОСОБА_10 , через здійснення підприємницької діяльності, як ФОП отримано законних доходів на загальну суму 113 млн.457 тис. 236 грн.
Зауважує, що упродовж 2005-2018 років витрати на придбання ОСОБА_5 майна, на яке накладено арешт, становили тільки 22 282 181,2 грн., а відтак доходи родини ОСОБА_10 від здійснення підприємницької діяльності значно перевищують витрати на нерухоме майно, на яке накладено арешт.
Вважає, що арештоване майно не відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить відомостей, які можуть бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та не отримані ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, передача нерухомого майна в АРМА (відповідне рішення прийнято слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва) позбавить ОСОБА_5 права володіти та користуватися власними активами, а відтак такі обмеження є втручанням у право мирно володіти майном.
Серед іншого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягуються, процесуального статусу не мають.
В судове засідання представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 не з'явився, на електронну пошту суду надіслав повторне клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із участю у іншому провадженні, хоча 02 листопада 2023 року вже звертався із клопотанням про відкладення судового засідання,прокурор також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна та прокурора, враховуючи тривалість розгляду вказаної скарги, яка перебуває в провадженні Київського апеляційного суду з 25 вересня 2023 року, оскільки явка учасників у цій категорії справ є необов'язковою та не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається із матеріалів провадження, 16 серпня 2023 року клопотання прокурора розглянуто у відсутність власника майна чи його представника, копію ухвали не направлено, копію оскаржуваного рішення отримано 20 вересня 2023 року, апеляційну скаргу подано 25 вересня 2023 року. З цих підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 09 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000000373, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 258-5 КК України.
Як зазначено у клопотанні прокурора, в ході досудового розслідування кримінального провадження, серед іншого, встановлено, що відповідно до матеріалів 5 управлінням Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму ДЗНД СБ України встановлено, що громадянин рф стосовно якого здійснюється кримінальне провадження, є керівником Федеральної бюджетної установи. За наявними оперативними даними, громадянин рф з метою легалізації грошових коштів, отриманих незаконним шляхом, придбав низку об'єктів нерухомості на території Полтавської області. З метою приховування вказаних активів, здійснено їх оформлення на ОСОБА_9 , та ОСОБА_5 , які є засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками низки підприємств.
Відповідно до отриманих даних, у 2021 році ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ймовірно за сприяння вказаного громадянина РФ, отримали російське громадянство, напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну виїхали за межі нашої держави, де на даний час і перебувають.
Залишаючись бенефіціарними власниками низки підприємств на території України, вказані особи продовжують отримувати дохід від їх діяльності, який у подальшому можуть використати для інвестицій у розвиток бізнесу на території РФ та сплати податків до бюджету країни-окупанта.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено перелік нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_5 .
Постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України від 14 серпня 2023 року, майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
15 серпня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту майно, яке належить ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпя 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
Оскільки, відповідно до положень п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023000000000373 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою у тому числі збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя прийшов до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовані та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речових доказів, та у разі можливої спеціальної конфіскації майна, оскільки вказане майно, є об'єктом кримінально протиправних дій, а також містить ознаки набуття кримінально протиправним шляхом та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, на даній стадії кримінального провадження є обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно використовувалося для вчинення злочину.
Слідчий суддя також вважав, що у випадку незастосування такого заходу забезпечення як арешт майна може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходив з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Так, приймаючи до уваги викладене та врахувавши правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою забезпечення збереження речових доказів, які у даному кримінальному провадженні визнані постановою слідчого від 14.08.2023 року, та у разі застосування можливої спеціальної конфіскації майна, як виду покарання, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Твердження апелянта, що доходи родини ОСОБА_10 від здійснення підприємницької діяльності значно перевищують витрати на нерухоме майно, на яке накладено арешт, мають бути перевіренні органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Посилання представника на передачу нерухомого майна в АРМА (відповідне рішення прийнято слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва), що позбавить ОСОБА_5 права володіти та користуватися власними активами, а відтак такі обмеження є втручанням у право мирно володіти майном не є предметом розгляду, оскільки вказане питання вирішується в окремому апеляційну порядку відповідно до ст. 100 КПК України.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Посилання апелянта, що оскаржувану ухвалу винесено із порушенням строків розгляду клопотання про арешт майна, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 761/29070/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/6159/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК