КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 62022000000000241 стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: тимчасово окупована територія України в АДРЕСА_2 ,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 02.02.2014) та призначено покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2022 року, залишено без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
Згідно вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що громадянин України ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України та займаючи посаду оперуповноваженого відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБ України в АР Крим, вчинив державну зраду, а саме, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України перейшов на бік ворога, тобто Російської Федерації в період збройного конфлікту за таких обставин.
При цьому, суд визнав загально відомими ті фактичні обставини, що з боку РФ відбулась тимчасова окупація частини території України- АР Крим, яка розпочалась із збройного конфлікту, коли збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації 27.02.2014 року захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент РФ, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів РФ, яка своєю постановою від 01.03.2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - АР Крим та міста Севастополя, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності.
З метою встановлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією, РФ утворила на ній, зокрема федеральні органи безпеки.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України та займаючи посаду оперуповноваженого відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБ України в АР Крим, тобто достовірно володіючи інформацією, що з 20.02.2014 Російською Федерацією здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, достовірно розуміючи, що здійснено силове захоплення ГУ СБ України у АР Крим, а також інших органів державної влади АР Крим, умисно не виконав розпорядження керівництва Служби безпеки України щодо зміни дислокації з АР Крим на м. Київ для подальшого проходження військової служби та виконання своїх службових обов'язків та свідомо прийняв рішення зрадити військовій присязі під час збройного конфлікту та перейти на бік ворога, а саме вступити на військову службу до Федеральної служби безпеки Російської Федерації, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, а також обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, що ним і було здійснено у період з 20.02.2014 по 31.03.2014 у м. Сімферополь АР Крим.
У подальшому, в невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_7 , враховуючи його професійні навички та обізнаність в сфері здійснення контррозвідувального захисту в сфері інформаційної безпеки України та добровільну згоду на вступ до складу ФСБ РФ, призначено на посаду оперуповноваженого 4 напрямку Служби КРО УФСБ Росії по Республіці Крим і м. Севастополю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_7 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України, перейшов на бік ворога, тобто Російської Федерації в період збройного конфлікту.
На вказаний вирок захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний при винесенні вироку враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшуюють і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своїм розміром є явно несправедливим через його суворість, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який раніше до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень не притягувався, не судимий, обставини, які обтяжують покарання, відсутні, а тому в даному випадку достатнім було б покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
У судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду та газеті "Урядовий кур'єр".
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на законність та обгрутованість судового рішення; перевіривши матеріали кримінального провадження №62022000000000241 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Переглядаючи у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах поданої захисником ОСОБА_6 апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження та при ухваленні вироку судом були дотримані.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, дослідження та доведення переконливості цих доказів перед судом, безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наведений у вироку висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах, зокрема: показаннях допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; відповіді Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ від 24.02.2021 року № 30/4/3-1629 щодо виконання доручення де зазначено, що підконтрольним розвідувальним органам РФ хакерським угрупуванням "Armageddon" проведено кібератаки на центральні органи виконавчої влади України, що створило витік іформації ( т. 3 а.с. 3); відповіді Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ від 03.03.2021 року № 30/4/5-2011н/т щодо виконання доручення, де зазначено про триваючі факти протиправної діяльності з боку спецслужб РФ, направлені на несанкціоновані втручання в роботу ЕОМ, автоматизованих систем, зокрема група осіб з числа хакерського угруповання підконтрольного ФСБ РФ (т. 3 а.с. 4-5); відповіді Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ від 14.07.2021 року № 30/6-7523 щодо виконання доручення де зазначено, що встановлено IP-адреси серверного обладнання. Яке використовується хакерським угрупуванням, підконтрольним розвідувальним органам РФ "Armageddon" та надано перелік цих адрес (т.3 а.с. 8-10); протоколі огляду електронного ресурсу мережі інтернет від 12.07.2021 року, яким проведено огляд встановлених IP-адрес, які зареєстровані за компаніями у Москві (т. 3 а.с.11-15); клопотанні про дозвіл на проведення НСРД від 10.08.2021 року (розсекречено), а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, тобто серверного обладнання за встановленими IP-адресами (т.3 а.с. 6-10); ухвалі Київського апеляційного суду від 13.08.2021 року (розсекречено), якою надано дозвіл на проведення НСРД, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, тобто серверного обладнання за встановленими IP-адресами (т.3 а.с. 24-31); відповіді Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ від 20.09.2021 року № 30/6-10200 щодо виконання доручення, яким встановлено осіб причетних до підконтрольного ФСБ РФ хакерського угрупування "Armageddon", яке здійснює кібератаки державних органів України та складається переважно з громадян України -колишніх співробітників управління СБУ в АРК, які після анексії півострову зрадили присязі та перейшли на бік окупанта, серед яких є ОСОБА_7 , який до 2014 року був співробітником СБУ та обіймав посаду оперуповноваженого ВКІБ ГУ СБ України в АРК, після анексії вступив до лав ФСБ РФ та зайняв посаду оперуповноваженого 4 направлення Служби КРО УФСБ по Республіці Крим та м. Севастополь (т.3 а.с.57-62); відповіді на запит Управління роботи з особовим складом СБУ від 01.10.2021 року, яка підтверджує, що, встановлені оперативним підрозділом 8 чоловік - членів хакерського угрупування є колишніми співробітниками військовослужбовцями СБУ, серед яких є ОСОБА_7 , прйнятий на військову службу 24.10.2011 року, звільнений 24.04.2014 року через службову невідповідність ( т. 3 а.с. 65-76); відповіді на запит Державної міграційної служби України від 13.10.2021 року, яким підтверджується факт видачі ОСОБА_7 паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон (т. 3 а.с. 79-80); відповіді Департаменту контррозвідки СБУ від 25.11.2021 року щодо інформації про колишніх працівників ВКІБ СБУ в АРК, зокрема ОСОБА_7 , який після окупації півострову зрадив військовій присязі та за оперативною інформацією перейшов на бік ворога на військову службу до СКРО УФСБ РФ у РК та м. Севастополь, де продовжив працювати за лінією забезпечення кібербезпеки (т. 3 а.с. 85-90); відповіді на доручення слідчого від 01.11.2021 року де зазначено, що 8 колишніх співробітників ВКІБ, у тому числі ОСОБА_7 перебувають на непідконтрольній Україні території - тимчасово окупованій території АРК та з 2014 року не перетинали лінію розмежування (т.4 а.с. 12-13), а також на інших, зазначених у вироку, доказах.
При цьому відомості, які містять ці джерела інформації, суд визнав належними і допустимими доказами, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а тому суд першої інстанції, враховуючи послідовність досліджених та наведених у вироку доказів, їх узгодженість між собою за змістом, їх єдність та взаємозв"язок за часом та характером подій, визнав достовірними докази обвинувачення, які об"єктивно підтверджують діяльність ОСОБА_7 та обгрунтовано зазначив, що останній, будучи громадянином України та оперуповноваженим відділу конррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки ГУ СБУ в АР Крим, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної та інформаційної безпеки України, перейшов на бік ворога - Російської Федерації у період збройного конфлікту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України ( в редакції Закону України від 02.02.2014 року). Будь-яких розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ці докази не містять.
Доводи апеляційної скарги захисника, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за своїм розміром є явно несправедливим через його суворість, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який раніше до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень не притягувався, не судимий, обставини, які обтяжують покарання, відсутні, а тому в даному випадку достатнім було б покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, та за відсутності обставин, які обтяжують та пом"якшують покарання дійшов висновку, що необхідною й достатньою мірою для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі, яке призначив в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України, з чим погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2023 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, законним та обґрунтованим, призначене покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для зміни вироку та пом"якшення ОСОБА_7 покарання до 12 років позбавлення волі, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: ________________ ________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3