справа № 761/31747/16-ц
головуючий у суді І інстанції Піхур О.В.
провадження № 22-ц/824/2187/2023
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Білоуса Андрія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 ) про поділ майна, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , у якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд: поділити майно набуте за час шлюбу, визнавши право особистої приватної власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,20 кв.м, житловою площею 44,70 кв.м, та на автомобіль марки «Toyota Yaris», сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2001 року між сторонами було укладено шлюб. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами набуте майно, що зареєстровано на відповідача, а саме: автомобіль марки «Toyota Yaris», сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та квартира АДРЕСА_1 .
Вартість автомобіля становить 79 947 грн 36 коп., що підтверджується висновком експертного дослідження № 8043-061 від 06 жовтня 2017 року, а вартість квартири становить 782 750 грн, що зазначено у пункту 2.1 договору купівлі-продажу. Загальна вартість майна набутого за час шлюбу становить 862 697 грн 36 коп.
Позивач мала самостійний заробіток, що підтверджується випискою за формою ОК-5 з Пенсійного фонду України від 17 липня 2018 року. Відповідач мав майже такий самий дохід, проте таких коштів не вистачало на придбання майна. Усе вищезазначене майно набуте за грошові кошти, які дарувалися родичами позивача з приводу народження спільного з відповідачем сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на новорічні свята, дні народження позивача та її сина. Подарунки від родичів не оформлювалися будь-якими письмовими документами та фактично є усними договорами дарування. Отже, майно набуте за час шлюбу за грошові кошти, що не належали подружжю, а були подаровані позивачу, є підставою визнання такого майна особистою приватною власністю дружини, те, що все придбане за час шлюбу майно зареєстровано на відповідача, не створює для останнього права спільної сумісної власності.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,20 кв.м, житловою площею 44,70 кв.м та на автомобіль марки «Toyota Yaris», сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, а позивачем доведено факт придбання за особисті кошти спірних квартири та автомобіля.
Відповідач у справі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Актовим записом про смерть №9200 від 14 квітня 2021 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21 вересня 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Білоус А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що 30 травня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір К2840К00260053.
Відповідно до пункту 7.1 указаного кредитного договору ОСОБА_4 30 травня 2007 року отримав кредит у розмірі 182 439,60 доларів США на купівлю житла, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 травня 2027 року.
Відповідно до пункту 7.3 договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека квартири АДРЕСА_1 . Згоду на укладання договору позивач надала особисто, про що у кредитному договорі міститься відповідна відмітка.
30 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором № К284СК00260053. Відповідно до пункту 33.3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Тобто спірна квартира повністю придбана ОСОБА_4 за кредитні кошти, а тому наведені у рішенні підстави для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи.
На думку апелянта, у цьому випадку має місце зговір між позивачем та відповідачем, з метою ухилитись від стягнення банком іпотечного майна внаслідок невиконання кредитних зобов'язань, шляхом поділу такого майна, з прихованням від суду факту того, що майно придбане за кредитні кошті та перебуває у банку в іпотеці.
Суд першої інстанції не з'ясував джерела коштів, за які було придбано спірно квартиру. Адже, як вище зазначалось квартира була придбана за кредитні кошти, судом не з'ясовано, яка частина коштів була сплачена у період шлюбу, хто та за які кошти сплачував кредит після припинення шлюбних відносин, чи повністю виплачений кредит отриманий для придбання спірної квартири.
Суд першої інстанції при розгляді справи не врахував ту обставину, що спірна квартира є предметом іпотеки, оскільки позивачем та відповідачем у справі навмисно приховано від суду вказаний факт та не надано документів стосовно укладення кредитного та іпотечного договору.
Таким чином, суд першої інстанції порушив вимоги чинного процесуального законодавства, оскільки задоволення позову порушує права та інтереси АТ КБ «ПриватБанк», яке є іпотекодержателем спірного нерухомого майна. Натомість судом взагалі не залучено АТ КБ «ПриватБанк» до участі у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мневець О.М. направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 175-189), де заперечив проти апеляційної скарги.
А також, заявив клопотання про витребування доказів та просив апеляційний суд витребувати з Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис про смерть ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , витребувати у Міністерства юстиції України інформацію про наявність спадкової справи щодо майна ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою апеляційного суду від 29 червня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна - зупинено до залучення у справі правонаступника (-ів) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року також частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мневця О.М. про витребування доказів.
Витребувано з Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_4 .
Витребувано у реєстратора Спадкового реєстру (Першої Київської державної нотаріальної контори) інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи щодо ОСОБА_4 .
До Київського апеляційного суду на запит суду надійшли:
Актовий запис про смерть №9200 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та
відповідь Першої Київської державної нотаріальної контори, до якої додана Інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 06 січня 2023 року, з якої вбачається, що інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 відсутня.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року поновлено провадження у справі № 761/31747/16-ц та направлено запит про надання інформації щодо останнього місця реєстрації ОСОБА_4 та щодо осіб, які були зареєстровані за однією адресою з померлим.
Відділ з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на запит апеляційного суду повідомив у відповіді № 1267 від 16 червня 2023 року, що відповідно до відомостей які містяться в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва» станом на 11 квітня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 03 січня 1998 року;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована з 13 січня 1998 року;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований з 13 січня 1998 року;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 13 січня 1998 року та знятий з реєстраційного обліку 26 квітня 2021 року у зв'язку зі смертю.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кокарева Є.О. та представник апелянта АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Хитрова Л.В. в судовому засідання підтримали клопотання про вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників відповідача у цій справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року з врахуванням виправленої описки, залучено правонаступників відповідача ОСОБА_4 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до участі у справі у якості відповідачів.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року визнано право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , та на автомобіль марки «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, в тому числі, що позивачем доведено факт придбання за особисті кошти спірних квартири та автомобіля.
Звертаючись з апеляційною скаргою, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Білоус А.В. посилався на те, що спірна квартира придбана не за особисті кошти одного з подружжя, а за згоди позивача на підставі кредитного договору відповідачем ОСОБА_4 та передана в іпотеку.
Отже, у справі, яка переглядається, виник спір щодо поділу майна подружжя шляхом визнання права приватної власності на квартиру, придбану під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за одним із подружжя у зв'язку з тим, що квартира придбана за особисті кошти одного із подружжя (позивача).
Оскаржуваним рішенням визнано право приватної власності на квартиру за позивачем, внаслідок чого спільна сумісна власність подружжя трансформувалася у приватну власність позивача.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1 цієї статті).
Разом з тим, з огляду на встановлені оскаржуваним рішенням обставини щодо придбання позивачем квартири за його особисті кошти, переходу права власності у розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку» на предмет іпотеки спірну квартиру від іпотекодавця до іншої особи, - не відбулося.
Оскільки відповідно частини 2 статті 23 Закону України особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання права приватної власності на спірну квартиру за позивачем може вплинути на права та обов'язки кредитора та іпотеко держателя, - апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
В той же час відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення».
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на встановлене, апеляційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Білоуса А.В. підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 22 вересня 2001 року сторони вступили в шлюб та зареєстрували його в відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського району міста Києва. Від шлюбу у сторін є син.
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 вересня 2001 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського району міста Києва, за актовим записом № 480, розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_8 ».
Судом також встановлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуте майно, що зареєстровано на ім'я відповідача:
автомобіль Toyota Yaris, сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 23 березня 2006 року та
квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 63,20 кв.м, житловою площею 44,70 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1393, реєстраційним посвідченням № 034738 та Витягом з Державного реєстру правочинів № 4060585 від 30 травня 2007 року.
Відповідно експертного дослідження № 8043-061 від 06 жовтня 2017 року, виконаного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України ринкова вартість автомобіля марки Toyota Yaris, сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 складає 79 947 грн 36 коп.
Відповідно п. 2.1 договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1393, вартість квартири складає 782 750 грн.
Зі змісту статті 60 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правова позиція викладена у постанові ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018 року).
Отже, оскільки спірна квартира та автомобіль набута позивачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує, а саме на позивача. Тому, саме позивач повинен доводити, що спірне майно набуте за його особисті кошти, доводити джерело набуття спірного майна, а також мету його придбання.
Звертаючись з позовом про визнання права приватної власності на майно, набуте під час перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач вказувала, що мала самостійний заробіток, що підтверджується випискою за формою ОК-5 з Пенсійного фонду України від 17 липня 2018 року. Відповідач мав майже такий самий дохід, проте таких коштів не вистачало на придбання майна. Усе вищезазначене майно набуте за грошові кошти, які дарувалися родичами позивача з приводу народження спільного з відповідачем сина, на новорічні свята, дні народження позивача та її сина. Подарунки від родичів не оформлювалися будь-якими письмовими документами та фактично є усними договорами дарування. Отже, майно набуте за час шлюбу за грошові кошти, що були подаровані позивачу, що є підставою визнання такого майна особистою приватною власністю позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що 30 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір К2840К00260053.
Відповідно до пункту 7.1 указаного кредитного договору ОСОБА_4 30 травня 2007 року отримав кредит у розмірі 182 439,60 доларів США на купівлю житла, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 травня 2027 року.
Відповідно до пункту 7.3 договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека квартири АДРЕСА_1 . Згоду на укладання договору позивач надала особисто, про що у кредитному договорі міститься відповідна відмітка.
30 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором № К284СК00260053.
Відповідно до пункту 33.3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором від 30 травня 2007 року № К284СК00260053 заборгованості у розмірі 113 374 євро 38 центів, що станом на 16 січня 2016 року еквівалентно 2 999 866 грн 89 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року у справі 753/3514/16-ц стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 113 674 євро 38 центів, що станом на 16 січня 2016 року еквівалентно 2 999 866 грн 89 коп. заборгованості за кредитним договором та судовий збір (https://reestr.court.gov.ua/Review/59125501).
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у справі 753/3514/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено (https://reestr.court.gov.ua/Review/62212828).
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Апеляційним судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 30 травня 2007 року укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язувалася солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування та штрафні санкції у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 мотивовано тим, що поручитель ОСОБА_1 не повідомлялась та не давала згоди на конвертацію валюти за кредитом. За заявою позичальника валюта за кредитом з долара США конвертовано у євро, а відтак не вбачалось підстав для стягнення заборгованості з поручителя солідарно з боржником.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).
Підсумовуючи вищевказане, колегія апеляційного суду встановила, що спірна квартира була придбана на підставі кредитного договору від 30 травня 2007 року № К284СК00260053, укладеного між відповідачем ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», поручителем щодо якого була позивач.
Також, дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду встановила, що відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують набуття позивачем за особисті кошти і спірного автомобіля.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на встановлене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, та не доведено належними та допустимими доказами придбання майна за її особисті кошти, тому позов ОСОБА_1 про поділ майна та визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру та автомобіль - підлягає залишенню без задоволення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судового збору як інвалід І групи, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 941 грн 95 коп. підлягає компенсації АТ КБ «Приватбанк» за рахунок бюджету.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Білоуса Андрія Володимировича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року - скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Позов ОСОБА_1 про поділ майна та визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру та автомобіль - залишити без задоволення.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 941 грн 95 коп. за рахунок бюджету.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19 грудня 2023 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська