УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12734/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.72 КК Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 16.10.2023,
ВСТАНОВИВ:
Цією ухвалою частково задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та зараховано засудженому ОСОБА_7 у строк покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2022 строк попереднього ув'язнення з 15.06.2022 по 14.07.2022 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та просить її скасувати, та постановити своє рішення, яким зарахувати в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.03.2019 по 27.03.2023, загалом 41 місяць, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. При цьому, зазначає, що оскаржуваним рішення суд першої інстанції порушив його право на захист. Наголошує, що протягом всього часу досудового розслідування та судового розгляду не заперечував своєї вини у скоєному, не перешкоджав їх проведенню, таким чином не затягував процес. Звертає увагу, що строк його попереднього ув'язнення з 13.03.2019 по 28.08.2022, до моменту прибуття до ВК, він перебував в складних умовах утримання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи засудженого в підтримку своїх апеляційних вимог, думку прокурора, який спростовував апеляційні вимоги засудженого, перевіривши матеріали провадження №295/9375/21 та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Приписами ст.2 КПК України, встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Попереднє ув'язнення у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
У строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово - психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно ч.5 ст.72 КК України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року №838-VIII, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Разом з цим, Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» №2046-VIII від 18.05.2017 до ч.5 ст.72 КК України були внесені відповідні зміни, згідно з якими, починаючи 21.06.2017 строк попереднього ув'язнення зараховується в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 серпня 2018 року (провадження № 13-31кс18), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, та підтверджено матеріалами судового провадження №295/12734/23, вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2020, який було змінено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26.04.2021, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Строк відбування покарання визначено рахувати з 13.03.2019.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2022, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 у справі №703/1133/18, який змінений ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, у виді позбавлення волі строком на 6 років, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком суду у виді позбавлення волі строком на 7 років, ОСОБА_7 визначено до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , з урахуванням вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року та ухвали Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у справі №703/1133/18, визначено рахувати з 13 березня 2019.
На підставі ч.4 ст.70 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року у справі №703/1133/18, зміненим ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, з дати набрання ним законної сили 26 квітня 2021 року по день проголошення даного вироку 14 червня 2022 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк остаточно призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 13 березня 2019 року по 15 липня 2021 року, в зв'язку з застосуванням в межах даного кримінального провадження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та з 26 липня 2021 року по 14 червня 2022 року, в зв'язку з його залишенням у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» до розгляду даного кримінального провадження, у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 15.07.2022. (а.п.13-16)
З вище зазначеного слідує, як і вірно встановив суд першої інстанції, що ОСОБА_7 фактично перебував в умовах попереднього ув'язнення з 13.03.2019 по 15.07.2021 та 26.07.2021 по 15.07.2022, та зараховано (усі кримінальні правопорушення вчиненні після 21.06.2017) з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі - ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017.
В свою чергу, інші періоди на які посилається засуджений, об'єктивно не є строком попереднього ув'язнення в розумінні ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», в даному випадку це є, як строком відбування призначеного покарання, так і етапування останнього до місць відбуття ним покарання. Доказів на спростування цього факту засудженим не надано, відсутні такі докази і в матеріалах особової справи та судового провадження.
З урахуванням вище зазначеного, обґрунтованих для зарахування засудженому строку з 13.03.2019 по 27.03.2023 (2022) в строк відбутого ним покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, апеляційний суд не вбачає. Такі правові підстави - відсутні.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що інші апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_7 (умови попереднього ув'язнення, визнання ним своєї вини, тощо) не охоплювалися змістом його заяви до суду першої інстанції та не були предметом судового розгляду в суді, рішення з даних питань судом першої інстанції не приймалось, тому, ці вимоги не можуть бути предметом апеляційної перевірки.
Крім того, апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження не встановлено будь-яких порушень права засудженого на захист, оскільки судом першої інстанції дотримано процесуальні вимоги при проведенні судового розгляду клопотання останнього, без його особистої участі - надійшло письмове клопотання ОСОБА_7 про розгляд провадження без його участі (а.п.12). Жодних інших клопотань, у тому числі про призначення захисника, залучення якого в даному випадку не є обов'язковим, не встановлено. Апеляційні посилання засудженого в цій частині є безпідставними.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі засудженого - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 16.10.2023, якою частково задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та зараховано засудженому ОСОБА_7 у строк покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2022 строк попереднього ув'язнення з 15.06.2022 по 14.07.2022 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, в задоволенні іншої частини клопотання відмовлено, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :