Справа № 758/12576/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старшого сержанта поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Лисенка Олексія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
В своєму позові просить суд:
поновити строк оскарження постанови від 23.06.2023 серія ЕАС № 7213589;
визнати дії поліцейського взводу № 1 роти № 1 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП старшого сержанта поліції Лисенка О.Ю. з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними;
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2023 серія ЕАС № 7213589, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 1 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП старшим сержантом поліції Лисенком О. Ю.;
провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.06.2023 поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Лисенком О.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7213589 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до УПП в Київській області за скаргою на постанову та позивач отримав рішення т.в.о. начальника УПП у Київській області ДПП Чудо П. від 30.08.2023 про залишення скарги без задоволення.
З цих підстав позивач просить поновити йому строк на звернення до суду з означеним позовом.
Позивач вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, не наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні. Таким чином, враховуючи, що позивач правил дорожнього руху не порушував, відсутність будь-яких підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 15.11.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
11 грудня 2023 року від представника відповідачів надійшов відзив, в якому відповідачі просять відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що в разі виявлення працівниками поліції порушення Правил дорожнього руху України, вони зобов'язані винести постанову про адміністративне правопорушення. Як вбачається з даних Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 23.06.2023 діючого страхового полісу транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 не мав.
Крім того, позивачем подано позов до неналежних відповідачів. Отже, з огляду на вищевикладене відповідачі вважають, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду з підстав того, що позивач звернувся до УПП в Київській області за скаргою на постанову та позивач отримав рішення т.в.о. начальника УПП у Київській області ДПП Чудо П. від 30.08.2023 про залишення скарги без задоволення.
Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.
Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Виходячи із обставин, викладених позивачем, суд дійшов висновку, що його доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими а тому їх слід поновити.
Судом встановлено, що 23.06.2023 поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Лисенком О.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7213589 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки останній керуючи транспортним засобом ВАЗ 21043, д.н.з НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 та під час перевірки документів не мав поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.
Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст.ст. 256, 258, 283 КУпАП.
Однак, в позовній заяві позивач посилається на неправомірність складеної постанови відносно нього, оскільки позивач не порушував правил дорожнього руху.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
За вимогами п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Отже, положення чинного законодавства визначають обов'язок мати при собі та пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про дорожній рух», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що автомобіль позивача був зупинений у час та місці, які вказані у постанові.
Працівники поліції просили позивача надати їм для огляду посвідчення водія, яке позивач не надав.
Згідно з п. 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по-батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.
На виконання вказаних вимог поліцейським, який розглядав справу, були вжиті заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, при складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.11.2021 №274/4816/21, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своїх повноважень та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, зокрема порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Так, з огляду на встановлені обставини, оскаржувана постанова в частині притягнення позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, постанова є правомірною, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 126, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 139, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старшого сержанта поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Лисенка Олексія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М.Анохін