ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» грудня 2023 року
м. Харків
справа № 645/4649/21
провадження № 22ц/818/2473/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс»,
треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року в складі судді Бондарєвої І.В.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що в квітні 2021 року вона дізналася щодо відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. виконавчого провадження № 65267609 з виконання виконавчого напису № 4593 та при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження з'ясувалося, що виконавчий напис вчинено для стягнення її заборгованості за кредитним договором №011-20062-050813 від 05 серпня 2013 року, який укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».
.
Зазначила, що у виконавчому написі вказано про те, що правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Дельта Банк» за вказаним кредитним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на підставі договору №2253/К про відступлення прав вимоги від 02 червня 2020 року. Зазначено, що стягнення заборгованості здійснюється за період з 02 червня 2017 року по 02 червня 2020 року.
Посилалася на те, що вона не укладала жодних договорів з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та не отримувала від банку коштів. В 2013 році вона подала заявку на отримання кредиту в цьому банку, але у видачі кредиту їй було відмовлено.
Вказала, що до цього часу жодних вимог до неї Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» не висувало. Про заміну кредитора у зобов'язанні Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» її не повідомляло. Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» не надавало їй жодних доказів переходу до нього будь-яких прав кредитора у зобов'язанні та документів, які б засвідчували існування у неї заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» станом на 02 червня 2020 року.
Вважала, що виконавчий напис №4593, виданий 25 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., не відповідає статті 88 Закону України «Про нотаріат». Навіть якщо припустити, що кредитний договір між позивачем та банком укладено, то в заяві № 011-20062-050813 від 05 серпня 2013 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження і яку відповідач називає «кредитний договір», та в додатку до неї зазначено, що останнім днем погашення цього «кредиту» є 05 серпня 2016 року. Отже, найбільш пізнім днем для виникнення права вимоги є 05 серпня 2016 року (день, в який мав бути здійснений останній платіж), що вбачається з додатку № 1 до заяви. Оскільки з дня виникнення права вимоги до моменту вчинення виконавчого напису минуло майже 5 років, то вчинення такого виконавчого напису є незаконним.
Зазначила, що пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 172, на який посилається приватний нотаріус у виконавчому написі, є нечинним, а отже законні підстави для вчинення виконавчого напису - відсутні, що має наслідком визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4593, який вчинений 25 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованості в розмірі 53 238,61 грн, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на її користь судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 362,00 грн та витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 6 500,00 грн.
02 листопада 2021 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про стягнення судових витрат, в якій зазначила, що їй надано наступну правничу допомогу: первинна усна консультація з вивченням документів 30 хвилин на загальну суму 500,00 грн; складання заяви про ознайомлення та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 1 година - 1 000,00 грн; підготовка позовної заяви - 3 500,00 грн; складання заяви про забезпечення позову - 1 200,00 грн; складання адвокатського запиту нотаріусу - 700,00 грн; підготовка заяви та документів для стягнення витрат на правничу допомогу - 1 200,00 грн; прибуття адвоката до суду для участі в судовому засіданні та/або участь в судовому засіданні 16 серпня 2021 року, 12 жовтня 2021 року, 02 листопада 2021 року - 3 600,00 грн.
Просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на її користь судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 362,00 грн та витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 11 700,00 грн.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4593, який вчинений 25 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованості у розмірі 53 238,61 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 11 700,00 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - задоволено, поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» про перегляд заочного рішення суду - залишено без задоволення.
На вказане заочне рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 11 700,00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в стягненні витрат на правничу (правову) допомогу у зв'язку з недоведеністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Так, товариство не отримувало розрахунку позивачки станом на 02 листопада 2021 року, заяви позивачки про розподіл судових витрат чи копій доказів їх розміру. Таким чином, оскільки позивачка не направляла відповідачу копій доказів розміру судових витрат, то суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття зазначених доказів та стягнення на їх підставі витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи той факт, що судове рішення ухвалено без участі товариства. Відповідно у нього була відсутня можливість подати клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що позивачем до матеріалів справи не долучено документи, які б підтверджували оплату вартості наданих адвокатом послуг. Вважав, що заявлені витрати на загальну суму 11 700,00 грн не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підлягають зменшенню судом до 2 000,00 грн.
19 грудня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення та вважала судове рішення суду законним. Зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним обсягу наданої правничої допомоги. Зазначила, що попередній розрахунок судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції складає 5 200,00 грн.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» оскаржує заочне рішення лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині заочне рішення не переглядається.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. 19 грудня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - змінити.
Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що розмір витрат на правничу допомогу не є завищеним та відповідає обсягу послуг, наданих позивачці.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 травня 2021 року між адвокатом Василенко Т.В. та Шовіковою В.В. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого клієнт зобов'язується своєчасно оплатити послуги адвоката; розмір та строки оплати встановлюються за домовленістю між сторонами з урахуванням рекомендацій, викладених в рішенні Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21 березня 2018 року, складності справи, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Пунктом 2.6 цього договору встановлено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги визначається у фіксованому розмірі за: складання позовної заяви - 3 500,00 грн; складання клопотань, заяв з процесуальних питань - 1 200,00 грн (за один документ); складання заяв з по суті справи - 1 000,00 за одну сторінку; складання адвокатських запитів - 700,00 грн (за один запит); прибуття до суду для участі в одному судовому засідання та/або участь в одному судовому засіданні, незалежно від кількості витраченого часу - 1 200,00 грн. Розмір адвокатського гонорару в інших випадках становить 1 000,00 грн за годину роботи.
12 жовтня 2021 року адвокатом Василенко Т.В. та Шовіковою В.В. складено акт № 1 приймання-передачі правової допомоги та наданих юридичних послуг за договором про надання правничої (правової) допомоги від 22 травня 2021 року, за яким адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: первинна усна консультація з вивченням документів 30 хвилин на загальну суму 500,00 грн; складання заяви про ознайомлення та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 1 година - 1 000,00 грн; підготовка позовної заяви - 3 500,00 грн; складання заяви про забезпечення позову - 1 200,00 грн; складання адвокатського запиту нотаріусу - 700,00 грн; підготовка заяви та документів для стягнення витрат на правничу допомогу - 1 200,00 грн; прибуття адвоката до суду для участі в судовому засіданні та/або участь в судовому засіданні 16 серпня 2021 року, 12 жовтня 2021 року - 2 400,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги та юридичних послуг та складає 10 500,00 грн, з яких клієнтом було сплачено клієнтом 5 500,00 грн.
Також матеріали справи містять квитанцію до прибуткового касового ордеру № 13 від 22 травня 2021 року про сплату ОСОБА_1 5 500,00 грн за договором про надання правничої (правової) допомоги від 22 травня 2021 року.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Матеріали справи свідчать про те, що в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляла адвокатка Василенко Т.В., яка діяла на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 22 травня 2021 року та вказаною адвокаткою підготовлено позовну заяву, заяву про забезпечення позову, заяву про відкладення розгляду справи, заяву про стягнення витрат, заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, адресоване приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Петренку Д.О.
Також в суді першої інстанції адвокатка Василенко Т.В. була присутня у судовому засіданні, яке призначене на 12 жовтня 2021 року (20 хвилин) та 02 листопада 2021 року (37 хвилин).
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь ОСОБА_1 5 500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Посилання товариства на те, що оскільки позивачка не направляла відповідачу копій заяви, доказів розміру судових витрат, суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття зазначених доказів та стягнення на їх підставі витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає безпідставними, так як матеріали справи свідчать про направлення ОСОБА_1 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заяви про стягнення витрат разом із додатками (а.с.62-63).
Твердження товариства про те, що позивачем до матеріалів справи не долучено документи, які б підтверджували оплату вартості наданих адвокатом послуг, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою
Зважаючи на зазначені обставини, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні, а саме зменшенню суми витрат на правничу допомогу з 11 700,00 грн до 5 500,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Як вбачається з квитанції № 1152 від 15 листопада 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн, які підлягають поверненню на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір» як зайво сплачені (переплачені), оскільки товариство оскаржує судове рішення лише в частині судових витрат, що не є самостійними позовними вимогами і не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року в оскаржуваній частині - змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу (правову) допомогу з 11 700,00 грн до 5 500,00 грн.
В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби в Основ'янському районі міста Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» 1 362,00 грн, сплачених 15 листопада 2023 року за платіжною інструкцією в національній валюті № 1152 ПАТ «Банк Восток» на розрахунковий рахунок UA398999980313161206080020661, отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Вилучити з матеріалів справи і повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» оригінал вказаної платіжної інструкції, долучивши до матеріалів справи її копію.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року.