ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 рокуСправа №160/29689/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
13.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2023 року №045750024212 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, починаючи з 22.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.08.2023 року вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким зміни до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач-2 відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
16.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, встановленого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
18.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, встановленого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
30.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 22.08.2023 року та рішенням за №045750024212 відмовило в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також в даному рішенні зазначено, що вік ОСОБА_1 станом на дату звернення за призначенням пенсії становить 52 роки, страховий стаж - 30 років 08 місяців 26 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 09 років 00 місяців 13 днів.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-2, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Враховуючи наявність у позивача не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці (9 років 13 днів при необхідних 10 роках), вік, передбачений статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: 55 років для жінок, підлягає в даному зменшенню на 4 роки (на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи) та становить в даному випадку 51 рік.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 роки, мала страховий стаж роботи 30 років 08 місяців 26 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком №2 - 09 років 00 місяців 13 днів, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045750024212 від 30.08.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню, а отже підлягає задоволенню похідна позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.08.2023 року.
Щодо посилання позивача у своїх позовних вимогах на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення суду посилання на Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.
Суд акцентує увагу, що посилання на стаж позивача за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України було викладено судом в мотивувальній частині рішення.
В свою чергу, суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Отже, з огляду на висновки Консультативної ради європейських суддів, суд не вбачає підстав повторно зазначити у резолютивній частині посилання на Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, яке вже зазначено в мотивувальній частині рішення, у зв'язку з чим дана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом позивачем заявлено основну вимогу немайнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 858,88 грн., виходячи з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн.) із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 214,72 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 858,88 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів (з), вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045750024212 від 30.08.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 22.08.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів (з), вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський