УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7234/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023
у справі № 910/7234/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Попова Вячеслава Євгеновича
до 1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Верховним Судом було встановлено, що касаційна скарга була подана на судове рішення, що не підлягало касаційному оскарженню, оскільки предметом позову у справі було стягнення страхового відшкодування у розмірі 526 840,00 грн., що є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зокрема колегія суддів звертала увагу скаржника, що в силу зазначеної вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Однак, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
06.12.2023 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
12.12.2023 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ФОП Попова Вячеслава Євгеновича надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі, оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21.
Розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Зазначена норма процесуального закону є імперативною (jus cogens), тобто прямо вказує на правило поведінки і не допускає жодних відхилень від цього правила.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення та є загальним для всіх суб'єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов'язку.
Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.
Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №903/682/21.
Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його касаційної скарги поданої вдруге на те ж саме судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, та наявність ухвали Верховного Суду від 22.11.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
З огляду те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цього скаржника на те ж саме судове рішення, у суду відсутні передумови для надання оцінки наведених доводів скаржника в якості підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку.
Колегія суддів також звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Отже, можливість оскарження судових рішень до суду касаційної інстанції у справах справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб обмежена касаційними фільтрами, визначеними пунктом 2 частини 3 ст. 287 ГПК України, відповідно до якої не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями частини п'ятої статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п'ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 2 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу, зокрема, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування (подібний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 915/956/20).
Відтак, розгляд справи у суді першої інстанції з викликом сторін не змінює характер та предмет позову у цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, яка при цьому є малозначною в силу положень пункту 2 (з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) частини п'ятої статті 12 ГПК України.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Так колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для скаржника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Враховуючи вищевикладене, та наявність ухвали Верховного Суду від 22.11.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтею 234, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд ,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/7234/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Картере В.І.
Пєсков В.Г.