ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 670/583/23
Провадження № 33/4820/708/23
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.
за участю секретаря судового засідання Півовара В.О.
захисника Бойка М.Д.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого Сердюка В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року, якою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Охрімівці Віньковецького району Хмельницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, та
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01.09.2023 року серії ААД № 254584, 01.09.2023 року о 07 год. 50 хв. в с. Адамівка по вул. Придорожня, 1 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ 3307 СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч на АЗС «Нафта Експресс» по вул. Придорожній, 1 не врахував дорожньої обстановки, не увімкнув покажчик повороту, не надав перевагу в русі автомобілю VOLKSWAGEN CADDY державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватися та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Відповідно до постанови судді, справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Вважає, що суд не перевірив обставини вчинення ДТП та відомостей, що мають значення для вирішення справи.
На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порушив пункт 2.3 ПДР, оскільки, як було встановлено в суді, говорив з пасажиром ОСОБА_3 , а отже відволікався від керування транспортним засобом і не стежив за дорожньою обстановкою.
Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 порушив підпункт б пункту 31.3 ПДР, який забороняє експлуатацію транспортних засобів, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль, що підтверджується записами нагрудних камер працівників поліції від 01.09.2023, за що і було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . На цих же записах зафіксовано несправність заднього покажчика повороту.
Потерпілий також наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимим доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки не повідомив, що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Бойко М.Д. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сердюк В.С. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з підстав, наведених у поданій скарзі. Не заперечували, що в діях водія ОСОБА_2 відсутні порушення вимог п.10.3 ПДР, але вважали, що він порушив інші Правила дорожнього руху, в тому числі 10.4 ПДР, тому суд за порушення вимог п.10.4 ПДР повинен був притягнути його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до положень статей 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлений обов?язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, статтею 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд своєю практикою встановив, що у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості, відповідно до статті 6 Конвенції.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, Суд поширює і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011).
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з рішенням у справі «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 стверджує про наявність у діях ОСОБА_2 порушення пункту 2.3 та підпункт б пункту 31.3 ПДР, при цьому не заперечуючи чи доводячи порушення водієм ОСОБА_2 пункту 10.3 ПДР, як це визначено у протоколі.
Однак, не можу погодитися з доводами потерпілого на наступних підставах.
Пунктом 10.3 ПДР встановлено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
З диспозиції цієї ж статті слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, зокрема Правилами дорожнього руху. У зв'язку з цим під час розгляду справи вказаної категорії потрібно ретельно з'ясувати: 1) у чому саме полягали названі у цій статті порушення; 2) які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; 3) чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом наслідками, що настали.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами тощо.
Згідно зі складеним протоколом щодо ОСОБА_2 від 01.09.2023 серії ААД № 254584, 01.09.2023 о 07 год. 50 хв. в с. Адамівка вул. Придорожня, 1 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ 3307 СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 виконуючи поворот ліворуч на АЗС «Нафта Експресс» по вул. Придорожній, 1 не врахував дорожньої обстановки, не увімкнув покажчик повороту, не надав перевагу в русі автомобілю VOLKSWAGEN CADDY державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватися та скоїв з ним зіткнення. Цим ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху.
З оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції встановив відсутність у діях ОСОБА_2 порушення пункту 10.3. ПДР України за вказаної у протоколі фабули адміністративного правопорушення, оскільки приписи цього пункту зобов'язують водія у разі перестроювання дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, і з огляду на наведене дійшов висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП через відсутність в його діях складу такого правопорушення.
Разом із тим, під час апеляційного розгляду потерпілий та його представник погодилися, що у діях ОСОБА_2 відсутнє порушення пункту 10.3 ПДР, утім на їх думку, існує порушення пунктів 2.3 та 31.3 ПДР, а також п.10.4 ПДР, за що і варто притягнути водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Однак, вважаю неможливим брати до уваги такі доводи скарги, оскільки належним чином зафіксованих фактів порушень зазначених потерпілим правових норм зі сторони ОСОБА_2 немає, у фабулі протоколу також відсутнє посилання на такі норми, а суд не має права самостійно редагувати чи змінювати зміст протоколу на шкоду особі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення такої особи.
Згідно з вимогами статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню допоки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови. Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та, відповідно до вимог статті 247 КУпАП, дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 .
З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю підстав для скасування постанови судді першої інстанції та ухвалення нової постанови про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя