ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Науки, 5
РІШЕННЯ
іменем України
19.12.2023 Справа № 905/946/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/946/23
за позовом Комунального підприємства «Покровськтепломережа», м.Покровськ, Донецька обл.,
до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське, Донецька обл.,
про стягнення 202 615,68 гривень
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення 202 615,68 гривень, з яких: основний борг в розмірі 193 516,20 гривень, інфляційні витрати 7 841,48 гривень, 3% річних в розмірі 1 258 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №216 від 02.10.2017 в частині сплати заборгованості за використану теплову енергію за період з листопада 2020 року по червень 2021 року в сумі 193 516, 20 грн., у зв'язку з чим було нараховано інфляційні втрати у розмірі 7 841,48 гривень та 3% річних в розмірі 1 258 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.
Ухвалою суду від 28.07.2023 позовну заяву Комунального підприємства «Покровськтепломережа» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення 202 615,68 гривень - залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.08.2023, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/946/23, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов'язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов'язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.
Суд зазначає, що 21.08.2023 судом було здійснено підписку відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/946/23, зокрема на електронну пошту відповідача - info@shkl.ukrnpo.net.
Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти.
Окрім того, ухвала суду від 18.08.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Одночасно, ухвала суду від 18.08.2023 про відкриття провадження у справі №905/946/23 направлена судом на адресу відповідача за допомогою органів поштового зв'язку.
15.09.2023 на електрону пошту суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд повністю відмовити у задоволені позову з наступних підстав. Відповідно до п.6.7 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №216 від 02.10.2017 споживач (відповідач по справі) повинен сплати рахунки за поставлену теплову енергії. Після пред'явлення теплопостачальною організацією рахунку на оплату теплової енергії та акту прийому-передачі теплової енергії на протязі 3-х банківських днів з моменту їх надання, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач зазначає, що рахунки на оплату позивачем не були виставлені, вручені, передані споживачу для виконання. На підставі того, що у відповідача на дату пред'явлення позову до суду не виникло зобов'язання по оплаті основного боргу, то відповідно у позивача відсутні підстави для розрахунку та вимог відносно інфляційних виплат та 3% річних.
27.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що рахунки-фактури за кожний місяць в період опалювального періоду 2020-2021 року надавалися Відповідачу після підписання актів передачі-приймання виконаних робіт, які були підписані обома сторонами і скріплені печатками. Рахунки-фактури та акти передачі-приймання виконаних робіт містили всі необхідні дані, які не тільки ідентифікували сторони, але і повністю містили інформацію щодо нарахувань.
Враховуючи, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення складено 19.12.2023 у зв?язку із веденням на території України воєнного стану та об?єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ
02.10.2017 між Державним підприємством Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі-споживач, відповідач) та Комунальним підприємством «Покровськтепломережа» (далі - теплопостачальна організація, позивач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №216, відповідно до п.1.1 якого, предметом даного договору є закупівля теплової енергії в гарячій воді і пара (далі - теплова енергія) в необхідних йому обсягах згідно додатку №1 до договору, а споживач зобов'язується своєчасно отримувати та сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Сторони керуються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово - комунальні послуги», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р, Цивільним та Господарським Кодексами України, наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 р. № 620/378 «Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 р. за № 1310/16001, іншими діючими законодавчими актами України (п.1.2 договору).
Пунктом 3.2.5 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, своєчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі виключно через установи банку відповідно до затверджених тарифів (цін).
Розрахунковим періодом є календарний місяць згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» ст.9 п.5» (п.6.2 договору).
Місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) та опалювальна площа: 85310, м. Родинське, вул. Краснолиманська,30, ДК «Шахтар» - 1851,80 м2 (п.6.3 договору).
Згідно з п.6.7 договору, споживач повинен сплатити рахунки за поставлену теплову енергію після пред'явлення теплопостачальної організації рахунку на оплату теплової енергії та акту прийому-передачі теплової енергії на протязі 3-х банківських днів з моменту їх надання, але не пізніше 10 числа місяці, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 7.2.7.договору, у випадку прострочення виконання Споживачем грошових зобов'язань сума заборгованості нараховується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 02.10.2017 і діє у частині постачання теплової енергії до 30.04.2020 включно, а у частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п.п.10.1,10.3 договору).
Договір та додаткові угоди підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.
На виконання умов договору сторонами складені та підписані акти передачі-приймання виконаних робіт, а саме: акт від 30.11.2020 за теплову енергію за листопад 2020 року на суму 60 543,48 гривень; акт від 31.12.2020 за теплову енергію за грудень 2020 року на суму 87 817,05 гривень; акт від 29.01.2021 за теплову енергію за січень 2021 року на суму 83 130,42 гривень; акт від 26.02.2021 за теплову енергію за лютий 2021 року на суму 91 843,60 гривень; акт від 06.04.2021 за теплову енергію за березень 2021 року на суму 69 275,35 гривень; акт від 15.04.2021 за теплову енергію за квітень 2021 року на суму 24 606,30 гривень.
На підставі складених актів, позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату, які містяться в матеріалах справи. Доказів направлення, отримання відповідачем рахунків матеріали справи не містять.
Відповідачем частково здійснено оплату поставленої теплової енергії та з урахуванням часткової оплати за відповідачем рахується заборгованість у сумі 193 516,20 гривень. Докази часткової оплати містяться в матеріалах справи.
Позивачем відповідачу направлялась претензія №08-553 від 04.05.2023 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 522 123,67 гривень за укладеним між сторонами договором.
Відповіді на вказані претензії до суду не надано.
Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за теплову енергію виникла за період з листопада 2019 року по червень 2021 року та складає 522123,67 гривень, у тому числі сума боргу 328607,47 гривень не сплачена за рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 за №905/1361/20, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію згідно додатку. Тобто сума боргу за період з листопада 2020 року по червень 2021 року за винятком не сплаченої заборгованості за попереднім рішенням суду складає 193 516,20 гривень.
Як вказує позивач, відповідач заборгованість з оплати за теплову енергію не сплатив. Вказані обставини стали підставою для зверненням з даним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі своєчасної та повної оплати за поставлену теплову енергію.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Беручи до уваги правову природу укладеного договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №216 від 02.10.2017, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки теплової енергії, а також ціною, строками виконання та строку договору.
Як встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на суму 417 316,20 гривень, що підтверджується актами - приймання виконаних робіт, наявними в матеріалах справи, які підписані уповноваженими особами останнього без жодних зауважень та заперечень. Відповідачем частково сплачено борг за отриману теплову енергію, та з урахуванням часткових оплат сума боргу складає 193 516,20 гривень.
За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з п.6.7 договору, споживач повинен сплатити рахунки за поставлену теплову енергію після пред'явлення теплопостачальної організації рахунку на оплату теплової енергії та акту прийому-передачі теплової енергії на протязі 3-х банківських днів з моменту їх надання, але не пізніше 10 числа місяці, наступного за розрахунковим.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 193 516,20 гривень (з урахуванням часткових оплат), що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання-передачі виконаних робіт, які відповідають вимогам закону та є первинними документами, що фіксує факт здійснення господарської операції.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволені позову з тих підстав, що позивачем не виконанні вимоги пункту п.6.7 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №216 від 02.10.2017, а саме відповідачу не надані рахунки на оплату за поставлену теплову енергію. На підставі того, вважає, що у відповідача на дату пред'явлення позову до суду не виникло зобов'язання по оплаті основного боргу. Суд не приймає дані заперечення до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Суд зазначає, що надані позивачем акти приймання передачі виконаних робіт на загальну суму 417 316,20 гривень прийнятті судом до уваги, оскільки відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, отриманий товар тощо, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
З урахуванням умов п. 6.7 договору строк оплати за:
- актом приймання-передачі від 30.11.2020 за листопад 2020 року настав 11.12.2020
- актом приймання-передачі від 31.12.2020 за грудень 2020 року настав 11.01.2021 (з урахуванням святкових та вихідних днів)
- актом приймання-передачі від 29.01.2021 за січень 2021 року настав 11.02.2021
- акт приймання-передачі від 26.02.2021 за лютий 2021 року настав 11.03.2021
- актом приймання-передачі від 06.04.2021 за березень 2021 року настав 11.04.2021
- актом приймання-передачі від 15.04.2021 за квітень 2021 року настав 11.05.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Покровськтепломережа» до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 193 516,20 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 258 гривень та інфляційні витрати 7 841,48 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не вірно визначено початкову дату прострочення виконання зобов'язання по сплаті боргу.
Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 962,81 гривень, нараховані:
- на залишок простроченого боргу на січень 2021 року на суму 37 790,96 гривень (з урахуванням часткових оплат) за період з 11.02.2021 (встановлений судом) по 03.04.2021 (встановлений позивачем) в сумі 65,23 гривень,
- на залишок простроченого боргу на лютий 2021 року на суму 99 634,55 гривень (з урахуванням часткових оплат та боргу за попередній період) за період з 11.03.2021 (встановлений судом) по 03.05.2021 (встановлений позивачем) в сумі 196,54 гривень,
- на прострочений борг на березень 2021 року (з урахуванням боргу за попередній період) на суму 168 909,90 гривень за період з 11.04.2021 (встановлений судом) по 03.06.2021 (встановлений позивачем) в сумі 319,31 гривень,
- на прострочений борг на квітень 2021 року (з урахуванням боргу за попередній період) на суму 193 516,20 гривень за період з 11.05.2021 (встановлений судом) по 03.06.2021 (встановлений позивачем) в сумі 381,73 гривень.
Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 7 841,48 гривень.
Позивач нарахував інфляційні втрати на:
- борг у розмірі 37790,96 гривень за період з 04.02.2021 - 03.03.2021 у сумі 75,86гривень,
- борг у розмірі 99634,55 гривень за період з 04.03.2021 - 03.04.2021 у сумі 996,35 гривень,
- борг у розмірі 318 510,66 гривень за період з 04.04.2021-03.05.2021 у сумі 5414,68 гривень,
- борг у розмірі 193 516,20 гривень за період з 04.05.2021 - 03.06.2021 у сумі 1354,6 гривень.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Позивачем не вірно визначено початкову дату прострочення виконання зобов'язання по сплаті боргу. Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати на борг за березень 2021 року на суму 318 150,66 гривень, тоді як борг за вказаний період склав 168 909,90 гривень.
За розрахунком суду, інфляційні втрати складають 5 769,78 гривень, нараховані на:
- на залишок простроченого боргу за січень 2021 року на суму 37 790,96 гривень (з урахуванням часткових оплат) за період лютий 2021 року в сумі 377,91 гривень,
- на залишок простроченого боргу за лютий 2021 року на суму 99 634,55 гривень (з урахуванням часткових оплат та боргу за попередній період) за період березень 2021 року в сумі 1693,79 гривень,
- на прострочений борг за березень 2021 року (з урахуванням боргу за попередній період) на суму 168 909,90 гривень за період квітень 2021 року в сумі 1182,37 гривень,
- на прострочений борг за квітень 2021 року (з урахуванням боргу за попередній період) на суму 193 516,20 гривень за період травень 2021 року в сумі 2515,71 гривень.
Проте, інфляційні витрати на борг за січень, лютий, квітень 2021 року за розрахунком суду є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума інфляційних витрат в цій частині 2426,8 (75,85 + 996,35+1354,6) гривень. Інфляційні втрати на борг за березень 2021 року підлягають задоволенню у сумі 1182,37 гривень, розраховані судом відповідно до вірної суми заборгованості за зазначений період.
Загальна сума інфляційний витрат що підлягають стягненню з відповідача складають 3609,17 гривень.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ч.1 ст. 129 ГПК України, у зв?язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Покровськтепломережа» до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення 202 615,68 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька обл., м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 31599557) на користь Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (85300, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Захисників України, 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 32213475) борг у розмірі 193 516,20 гривень, 3 % річних у сумі 962,81 гривень, інфляційні витрати у сумі 3609,17 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2971,32 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення
Повне рішення складено та підписано 19.12.2023.
Суддя Кучерява Оксана Олександрівна