ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
19.12.2023 Справа №905/1000/21
Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції б/д від 15.12.2023 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хіміона Євгена Вікторовича, м. Донецьк
про стягнення 21577,81грн, з яких: 6930,25грн - сума основного боргу, 1593,20грн - 3% річних та 13054,36грн - інфляційній витрати,
за участю представника ДВС: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
У провадженні судді Господарського суду Донецької області Чернової О.В. знаходиться справа №905/1000/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Хіміона Євгена Вікторовича, м. Донецьк про стягнення 21577,81грн, з яких: 6930,25грн - сума основного боргу, 1593,20грн - 3% річних та 13054,36грн - інфляційній витрати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.09.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до Фізичної особи - підприємця Хіміона Євгена Вікторовича, м. Донецьк про стягнення 21577,81грн, з яких: 6930,25грн - сума основного боргу, 1593,20грн - 3% річних та 13054,36грн - інфляційній витрати, задоволено.
Вирішено стягнути з Фізичної особи - підприємця Хіміона Євгена Вікторовича, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ 21577,81грн, з яких: 6930,25грн - сума основного боргу, 1593,20грн - 3% річних та 13054,36грн - інфляційній витрати, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.
01.11.2021 на виконання рішення господарського суду від 13.09.2021 видано відповідний наказ.
Додатковим судовим рішенням від 10.11.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ №18-1/09 від 18.09.2021 про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволено; вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Хіміона Євгена Вікторовича, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11373,56грн.
02.12.2021 на виконання додаткового судового рішення від 10.11.2021 видано відповідний наказ.
Постановою заступника начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецької районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сокор О.В. від 30.10.2023 відкрито виконавче провадження №73180335 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1000/21 від 02.12.2021.
31.10.2023 постановою заступника начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецької районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сокор О.В. відкрито виконавче провадження №73180122 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1000/21 від 01.11.2021.
31.10.2023 постановою заступника начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецької районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сокор О.В. об'єднано виконавчі провадження №73180122, №73180335 у зведене виконавче провадження №73188215.
18.12.2023 від Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2023 призначено до розгляду подання Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції б/д від 15.12.2023 у судовому засіданні 19.12.2023 о 12:00год.
У судове засідання 19.12.2023 представник ДВС не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що до теперішнього часу судове рішення не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. З огляду на наведене державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених наказами Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 та від 02.12.2021 по справі №905/1000/21.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Однак, за приписами статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Відповідно до частин 1, 4 статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У справі «Хлюстов проти Росії» (№28975/05) Європейський суд з прав людини визнав порушенням ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Отже, вказаний захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду, при цьому обов'язковою умовою задоволення відповідного подання є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Теоретично невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Суд зауважує, що наявність лише самого зобов'язання не є підставою для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного (приватного) виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання. З метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Судом вставлено, що місце реєстрації боржника є м. Донецьк, яке з 2014 року по теперішній час є окупованим Російською Федерацією.
Вказані обставини позбавляють державного виконавця повідомити боржника про відкрите виконавче провадження у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Однак, при зверненні з відповідним поданням державний виконавець повинен надати докази на підтвердження повноти вчинення виконавчих дій, а також докази на підтвердження відомого та навмисного ухилення від виконання судового рішення.
Згідно з ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа (боржник) свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Так, державним виконавцем в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу банків, перелічених у поданні, направлено постанову про арешт коштів боржника. При цьому, державних виконавцем повідомлено, що станом на 15.12.2023 відповіді надійшли не від всіх банківських установ. Відповіді, які надійшли від банківських установ, до матеріалів справи не долучені.
До подання долучені запити державного виконавця до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної податкової служби, Державної реєстраційної служби, Головного сервісного центру МВС, Департаменту державної реєстрації, нотаріату Міністерства юстиції України, Центру Державного земельного кадастру, Державного підприємства «Державні реєстри України», Державного підприємства «Державні інформаційні системи», Фонду державного майна, Державного «Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Управління патентно-інформаційних послуг Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Міністерства соціальної політики України, Головного управління Державної міграційної служби України, Державного підприємства «Документ», Державної прикордонної служби.
Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за боржником не зареєстровані великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі.
Згідно з відповіддю на запит до Державної прикордонної служби України у період з 01.11.2023 по 15.11.2023 щодо боржника відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.
За відповіддю Міністерства внутрішніх справи України за боржником відсутні дані про реєстрацію транспортних засобів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві спільної часткової власності (1/3) належить нерухоме майно - кватира, двокімнатна, загальна площа 56,2кв.м., житлова площа 28,8кв.м., за адресою Донецька область, м. Донецьк, вулиця Літке, буд. 28а, квартира 53.
Матеріали подання не містять доказів надходження відповідей від інших органів та підприємств, суду не надано документів на підтвердження дотримання періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч.ч. 1, 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», які є імперативними для виконавця.
Крім того, у випадку надходження інформації від Міністерства соціальної політики щодо реєстрації боржника у якості внутрішньо переміщеної особи, державним виконавцем повинні здійснитися необхідні дії про повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження за такою адресою реєстрації.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про передчасність звернення до суду з відповідним поданням у зв'язку з відсутністю належних доказів на підтвердження повноти вчинення виконавчих дій.
Суд також звертає увагу, що надані документи не можуть бути взяті до уваги як докази свідомого та навмисного ухилення від виконання судового рішення, матеріали подання не містять доказів реальної можливості виконати рішення суду боржником самостійно.
Таким чином, приватним виконавцем не доведено, що боржник свідомо та навмисно ухиляється від виконання зобов'язань в рамках виконавчого провадження.
Щодо обмежень, накладених у зв'язку з невиплаченими боргами, Європейський суд по правам людини у рішенні «Стецов проти України» (рішення від 11.05.2021 заява №5170/15) підкреслив, що такі заходи можуть бути виправдані тільки в тому випадку, якщо вони мають на меті гарантувати стягнення відповідного боргу.
Державний виконавець не довів, що встановлення тимчасового обмеження щодо відповідача у праві виїзду за межі України буде гарантувати стягнення відповідного боргу за рішенням суду. При цьому, застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.
За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до боржника у випадку вжиття виконавцем всіх можливих від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, які як наслідок залишились безрезультатними, в зв'язку з чим виникає необхідність вжиття даного заходу як виключного.
На підставі наведеного, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження повноти вчинення виконавчих дій, з огляду на недоведеність свідомого та навмисного ухилення боржником від виконання зобов'язань в рамках виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції б/д від 15.12.2023 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи.
Керуючись ст.ст. 234-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції б/д від 15.12.2023 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи відмовити.
Ухвала складена та підписана у судовому засіданні 19.12.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, встановленими статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова