ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. Справа№ 910/7609/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Тищенко О.В.
Кравчука Г.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023
у справі № 910/7609/23 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
про стягнення 27 301, 76 грн
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення 27 301,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом договору добровільного страхування, укладеного між Позивачем і страхувальником.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» страхове відшкодування в розмірі - 27 301,76 грн та 2 684,00 грн судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23; рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не погоджується зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 34623, з урахуванням чого Вдповідач дійшов висновку про необхідність проведення дослідження щодо причин настання ДТП. У зв'язку з чим, з метою визначення розміру страхового відшкодування Відповідачем було замовлено у оцінювача Видути Д.Ю. (кваліфікація підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 807/20 від 08.09.2020) консультацію № 26-D/12/88 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якої вартість ремонту з урахуванням зносу та без урахування ПДВ становить 22 283,27 грн.
Крім того, скаржник надав до суду першої інстанції, та посилається в апеляційній скарзі на висновок спеціаліста Мельника І.А . Вих. № 29/79 від 24.03.2023, відповідно до якого вбачається що вина покладається на обох учасників, зокрема на водія ОСОБА_3 у вказаній дорожній обстановці (згідно документів наданих для дослідження), має ознаки порушень п.12.1. відповідно до Правил дорожнього руху України, та водій автомобіля ОСОБА_4 у вказаній дорожній обстановці має ознаки порушень п.10.9. відповідно до Правил дорожнього руху України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7609/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23 до надходження справи з суду першої інстанції.
06.09.2023 супровідним листом № 910/7609/23/5431/2023 від 05.09.2023 матеріали справи № 910/7609/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23; cправу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
23.10.2023 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23 без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/7609/23 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик/Позивач) та ОСОБА_5 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 19373541-02-06-01 від 10.08.2022, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля ЗАЗ Sens д/н. НОМЕР_1 .
13.02.2022 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля ЗАЗ Sens д/н. НОМЕР_1 , та автомобіля Renault Logan, д/н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), складеного учасниками події на підставі ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, чиї винні протиправні дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, є ОСОБА_4 .
Згідно рахунку СТО № 27 від 17.02.2023, та № 36 від 27.03.2023, вартість відновлювального ремонту складає 43 038, 00грн.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач сплатив на рахунок СТО суму страхового відшкодування, за мінусом франшизи - 1 000, 00 грн, в розмірі 42 038, 00 грн, що підтверджується страховими актами № 2279918-1 від 24.02.2023, і № 2279918-2 від 28.03.2023, та платіжними інструкціями № 8354 від 24.02.2023 та № 13188 від 28.03.2023.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»).
Цивільна відповідальність винної особи в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 006364554 (далі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем, 28.02.2022 та 29.03.2022 було направлено на адресу Відповідача претензію з вимогою про відшкодування суми понесених збитків за вих.№ 739 та № 1104.
На момент звернення до суду з позовної заявою Відповідач 30.03.2023 частково сплатив кошти в сумі 10 740,80 грн, та 21.04.202 в сумі 400,84 грн, згідно листа № 1602 від 03.05.2023.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
З огляду на викладене, Позивач звернувся до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля ЗАЗ Sens д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 34623 від 02.05.2023 коефіцієнта фізичного зносу (Ез) автомобіля ЗАЗ Sens д/н. НОМЕР_1 дорівнює 0,55.
Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.
Пунктом 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)
де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.
Згідно із рахунком № 27 від 17.02.2023, та № 36 від 27.03.2023 складеного ФОП Ганицький О.В., та актами виконаних робіт № 8 та № 9 від 17.03.2023, складеного ФОП Ганицький О.В.,
Ср = 24 663,00 грн;
См = 10 022,00 грн;
Сс = 8352,00 грн.
Тоді за формулою:
Сврз = 24663,00 + 10022,00 + 8 325,00* (1 - 0,55) = 38 443,40 грн.
Відповідно до Полісу АР 006364554 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Згідно ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Тому із суми Сврз віднімаємо суму франшизи, 38 443,40 грн - 0,00 грн = 38 443,40 грн.
30.03.2023 Відповідач частково сплатив кошти в сумі 10 740,80 грн, та 21.04.2023 в сумі 400,84 грн, на рахунок Відповідача (Лист № 1602 від 03.05.2023).
Так, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що на думку Позивача підлягає стягненню з Відповідача, становить 27 301,76 грн (38 443,40 - 11 141,64).
Пунктом. 9.4. cт. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування»).
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. (п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 ЦК України).
При цьому, частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування за Договором страхування, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, колегія суддів погоджується що, до Позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у Позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АР 006364554, а до Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Матеріалами справи підтверджується, що фактичні витрати Позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Подібний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Окремо колегія суддів зазначає, що висновок спеціаліста Мельника І.А. Вих. № 29/79 від 24.03.2023 щодо порушень водієм автомобіля ЗАЗ Повидишем В.Г. п.12.1 ПДРУ носить характер припущень, не підтверджених належними доказами, які грунтуються на домислах.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість тверджень скаржника.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на як. вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обставини викладені Публічним Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7609/23 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.В. Тищенко
Г.А. Кравчук