Постанова від 18.12.2023 по справі 916/1248/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1248/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка- не з'явився;

від Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 09.10.2023 року

у справі №916/1248/22

за позовом: Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка

до відповідача: Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне

про стягнення 1 400 000 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У червні 2022 року Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м.Березівка звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне, в якій просила суд, з урахуванням заяв про зміну предмету позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 1400000 грн. в якості компенсації за завдану шкоду органом державної влади.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка, посилаючись на порушення відповідачем принципу добросовісності та «належного урядування» вказала, що Рада своєю діяльністю, а саме, створенням перешкод у користуванні земельною ділянкою та власними гаражами в рамках правового поля, не сприяла позивачу у виконанні його статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації.

Господарський суд Одеської області рішенням від 27.09.2023 року (суддя Смелянець Г.Є.) відмовив Громадській організації «Товариство «Восток» у задоволенні позову до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення 1 400 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено наявності неправомірних дій та бездіяльності Южненської міської ради, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями /бездіяльністю і заподіяною шкодою, які в силу вимог ст. 1173, 1167 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка до Южненської міської ради, м. Южне про стягнення 1400000 грн. задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, посилаючись на вимоги ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що суддею Смелянець Г.Є під час розгляду справи №916/1248/22 порушено приписи ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, а заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків Приватного підприємства «Південьпарксервіс», яке не залучено до участі у справі в якості відповідача. Відтак, на переконання апелянта, суд не в змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення без залучення Приватного підприємства «Південьпарксервіс».

Скаржник наполягає, що з приводу залучення у даній справі співвідповідача, поведінка судді Смелянець Г.Є є суперечливою, оскільки остання спочатку ухвалою від 10.08.2022 року залучає співвідповідача - Приватне підприємство «Південьпарксервіс», а ухвалою від 01.02.2023 року залишає позовні вимоги позивача до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» без розгляду.

Також, за доводами апеляційної скарги, Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, фактично зазначає про відсутність у позивача довіри до судді Господарського суду Одеської області Смелянець Г.Є., відмічаючи при цьому факт заявлення ним відводу вказаній вище судді, який вирішено під час судового розгляду.

Відтак, скаржник вважає, що у даному разі позовні вимоги Громадської організації "Товариство "Восток" не повинні були бути вирішеними, а суддя Смелянець Г.Є. все таки мала намір їх вирішувати, а тому у апелянта наявні об'єктивно обґрунтовані побоювання, що головуючий суддя суду першої інстанції у даній справі є безсторонньою.

Разом з тим, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини даної справи, Громадська організація вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 06.02.2022 року про виправлення помилок у ДЗК, оскільки земельну ділянку з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га не знайдено.

Отже, на думку апелянта, який посилається на приписи ст. 79-1 Земельного кодексу України, яка визначає, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрації скасовується у разі поділу або об'єднання земельних ділянок, додаткові угоди №1, 2 до договору оренди від 26.10.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, укладені Южненською міською радою на об'єкт, який припинив своє існування, як об'єкт цивільних прав.

Також, формулюючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у його клопотаннях, а саме: про огляд доказів за їх місцезнаходженням; про витребування доказів у Южненської міської ради, а також вказав, що місцевим господарським судом під час винесення рішення у даній справі не взято до уваги того, що відповідач не надав адекватної відповіді на поставлені позивачем питання.

В той же час, скаржник наголосив, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявний у матеріалах справи Технічний паспорт гаражу, розташованого за адресою: Одеська область, Южненська територіальна громада, територія Сичавської сільської ради, Автостоянка «Южна-І», гараж №86, який станом на 13.09.2021 року виготовлений Приватним підприємством «Варіант» на замовлення ОСОБА_1 та квитанції.

При цьому, на думку апелянта, повідомлення Приватного підприємства «Варіант» від 13.09.2021 року за вих. №231 під час проведення робіт, а саме те, що ОСОБА_1 (замовником) не було надано дозвільних документів щодо зведення гаражу, а також відсутність відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки, заява Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» від 08.02.2022 року до Южненської міської ради «Про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (капітальних гаражів) на земельній ділянці кадастровий номер: 5122785800:01:001:0599, площа - 8 га» підтверджують, що Южненська міська рада порушує пп. 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме, не здійснює облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Апелянт наголошує, що у матеріалах даної справи достатньо письмових доказів на підтвердження використання відповідачем та Приватним підприємством «Південьпарксервіс» 1100 гаражів громадян (членів Громадської організації "Товариство "Восток") та земельної ділянки, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Скаржник вважає, що корупційними діями Южненського міського голови завдано шкоди власникам гаражів, що полягає у неможливості ведення статутної діяльності Господарської організації, користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599, площею - 8 га, реєстрації права власності на уже збудовані 1100 капітальних гаражів.

Аргументуючи свою позицію, апелянт вказав, що власник земельних ділянок -Южненська міська рада не реагує на його звернення, зокрема про те, що більше двадцяти п'яти років тому на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га було побудовано 1100 капітальних гаражів громадянами, до яких у Приватного підприємства «Південьпарксервіс» жодного відношення немає, оскільки місця під гаражі на той час було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТОК».

Наведені обставини та по більшій мірі те, що дану справу розглядала суддя, якій заявлено відвід, на переконання скаржника слугують підставами для скасування рішення суду першої інстанції у справі №916/1248/22.

Одночасно з апеляційною скаргою Громадською організацією "Товариство "Восток" до суду апеляційної інстанції подано заяву про постановлення окремої ухвали від 24.10.2023 року вх. №3428/23, у якій позивач просив постановити окрему ухвалу у справі №916/1248/22 щодо порушення Южненською міською радою п.б п.п.10 ст.30 , ч.1 п.34 ст.26 Закону № 280/97-ВР та принципу "належного урядування ".

Аргументуючи вказану вище заяву, позивач вказав, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 14.09.2022 року у справі №916/1248/22, Южненською міською радою у письмових поясненнях не надано адекватної відповіді на жодне з питань, поставлених Громадською організацією.

Відтак, заявник вважає, що фактично Южненською міською радою порушено приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки нею створювалися перешкоди позивачу у користуванні землею та власними гаражами.

Також, в цей же день, 24.10.2023 року Громадська організація "Товариство "Восток" звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про постановлення окремої ухвали (вх. №3429/23), у якій просила Південно-західний апеляційний господарський суд постановити окрему ухвалу у даній справі щодо порушення державним реєстратором Харьковською Наталею Петрівною Виконавчого комітету Южненської міської ради приписів ст. 15 Закону України «Про оренду землі»; ст. 10, 24, 27 Закону № 1952-IV, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62453353, від 21.12.2021 року внесення запису про інше речове право №45809869, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0599.

Мотивуючи вказану заяву, позивач вказав, що вказаним вище державним реєстратором порушено вимоги матеріального права, оскільки ним здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0599 всупереч вимогам Закону.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.11.2023 року у справі №916/1248/22 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22, справу призначено до судового розгляду.

28.11.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Южненської міської ради, м. Южне надійшов відзив (вх. №3417/23/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Громадської організації залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обставини вказав, що Южненська міська рада, ознайомившись зі змістом апеляційної скарги Громадської організації «Товариства «Восток», вважає її необґрунтованою та такою, що не потребує задоволення.

В судове засідання представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи електронні повідомлення про надіслання ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду електронною поштою.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав учасників справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Комінтернівської районної ради народних депутатів №113-ХХІІ від 27.03.1997 року «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею АТЗТ «Істок» на території Сичавської сільської ради народних депутатів», вирішено видати АТЗТ «Істок» Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 12,0 га забудованих земель автогаражем на території Сичавської сільської ради народних депутатів.

Листом від 16.03.2015 року №24, адресованим до голови Одеської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок», у зв'язку із відчуженням об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, зазначило про те, що воно добровільно відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою площею 12,00 га для будівництва авто гаражів на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 (Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД №003563, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 318 від 21.01.1999 року) та просить прийняти розпорядження щодо припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №401/А-2015 від 07.07.2016 року, припинено право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок».

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 16.05.2016 року №290/А-2016 Приватному підприємству «Південьпарксервіс» надано земельну ділянку загальною площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 26.10.2020 року, який було укладено між Одеською обласною державною адміністрацією (Орендодавець) і Приватним підприємством «Південьпарксервіс» (Орендар) на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року в оренду було передано земельну ділянку площею 12 га кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 із земель промисловості, транспорту, зв'язку та енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (вид використання: для будівництва автогаражів) за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада (за межами населеного пункту). Договір укладено на 49 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди.

На виконання вказаного вище договору, за актом приймання - передачі від 26.10.2020 року Одеська обласна державна адміністрація передала, а Приватне підприємство «Південьпарксервіс» прийняло у користування земельну ділянку площею 12 га з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435.

Раніше, 11.05.2018 року відбулися установчі збори учасників Громадської організації «Товариство «Восток» у кількості 26 осіб, якими, серед іншого, вирішено затвердити назву Громадської організації «Товариство «Восток» та затвердити Статут Товариства «Восток», про що свідчить протокол №1/2018.

Відповідно до п.1.2., п.3.1. Статуту Громадської організації «Товариство «Восток», який затверджений загальними зборами учасників громадської організації (протокол №1 від 06.02.2020 року) Товариство створено за рішенням установчих зборів членів товариства відповідно до рішення установчих зборів засновників Громадського об'єднання «Товариство «Восток» (протокол №1 від 11.05.2018 року) та зареєстровано в ЄДР 14.06.2018 року з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

У п. 5.1. Статуту судами встановлено, що членами товариства можуть бути громадяни України, які досягли 18- річного віку, виявляють бажання брати участь у діяльності та розбудові товариства та згодні виконувати вимоги цього Статуту, внесли вступні внески у розмірах, визначених Загальними зборами товариства і користуються правом ухвального голосу.

Власником гаража або іншого приміщення, що побудовані або будуються може бути тільки член Громадської організації «Товариство «Восток». Якщо придбано гараж чи інше приміщення на підставі цивільно-правових угод, новий власник зобов'язаний набути членство у Товаристві «Восток» (п.п.5.2., 5.3. Статуту).

08.02.2022 року Громадською організацією «Товариство «Восток» подано до Южненської міської ради заяву про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 (площа - 8га), а саме 1100 капітальних гаражів, які побудовані на вказаній земельній ділянці громадянами (членами Громадської організації «Товариство «Восток») за власний кошт, відповідь на яку відсутня у матеріалах господарської справи.

Також судами у даній справі встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599 (площа - 8га) є територіальна громада в особі Южненської міської ради Одеського району Одеської області, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №298692328 від 09.02.2022 року, згідно з якою 15.12.2021 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальної громадою в особі Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Відповідно до вказаної вище інформаційної довідки, 13.11.2020 року проведено державну реєстрацію права оренди відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 за орендарем Приватним підприємством «Південьпарксервіс» на підставі договору оренди землі від 26.10.2020 року, розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року та п.24 розділу 10 Перехідних положень ЗК №2768-ІІІ від 25.10.2001 року.

Рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 11.11.2021 року №782-VІІІ «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «Південьпарксервіс»» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, яка перебуває в оренді Приватного підприємства «Південьпарксервіс»: - кадастровий номер 5122785800:01:001:0599, площею 8 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів; - кадастровий номер 5122785800:01:001:0600, площею 4 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів.

15.12.2021 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599 площею 8 га за Южненською міською радою Одеського району Одеської області було зареєстроване право комунальної власності, про що свідчить наявна у матеріалах господарської справи Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2022 року №298692328.

15.12.2021 року між Южненською міською радою Одеського району Одеської області (орендодавець) і Приватним підприємством «Південьпарксервіс» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 26.10.2020 року, якою, серед іншого, розділ Предмет договору викладено у наступній редакції: «Орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599, площею 8 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів; - з кадастровим номером 5122785800:01:001:0600, площею 4 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року у справі №420/4957/19, яке залишено без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року та Постановою Верховного Суду від 01.11.2021 року, адміністративний позов Громадської організації «Товариство «Восток» до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: Приватне підприємство «Південьпарксервіс» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вирішити питання про передачу земельної ділянки, скасування розпорядження №290/А-2016 від 16.05.2016 року задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації щодо нерозгляду клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» за №5229/01-29/1/1-19 від 09.07.2019 року у встановленому Земельним кодексом України порядку; зобов'язано Одеську обласну державну адміністрацію розглянути клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» за № 5229/01-29/1/1-19 від 09.07.2019 року у встановленому Земельним кодексом України порядку з урахуванням висновків суду; у задоволенні вимоги щодо скасування розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 290/А-2016 від 16.05.2016 року «Про надання земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, Приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років» відмовлено.

Як встановлено судами у даній справі, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року у справі №910/12919/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року Громадській організації «Товариство «Восток» відмовлено у задоволенні позову до Одеської обласної державної адміністрації та до Приватного підприємства «Південьпарксервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 5 650 000 грн. компенсації за завдану шкоду.

Також, аргументуючи свої позовні вимоги, Громадська організаця «Товариство «Восток» надала суду першої інстанції: договір про надання місця під установку гаража і надання послуг на території Приватного підприємства «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1», який 12.03.2015 року було укладено між Приватним підприємством «Південьпарксервіс» (Підприємство) і ОСОБА_1 (Учасник) та згідно з яким Підприємство надало у користування, а Учасник прийняв у користування місце, розмір якого складає 24 кв.м., що розташоване на автостоянці «Южна-1» для цільового призначення обумовленого даним договором. Місце надається Учаснику під установку кам'яного гаража №86, ряд №VІІІ. Оплата внесків здійснюється щомісяця в строк, не пізніше ніж 5 число поточного місяця, шляхом перерахування на рахунок, який вказано в п.3.3. договору. Розмір внеску складає 48 грн. за місяць. Перебіг терміну дії договору починається з моменту його підписання та діє до 01.04.2016 року. У разі відсутності заяви будь-якої сторони щодо припинення або зміни умов договору за 30 днів до кінця терміну його дії, договір вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.3.2. договору); витяг з технічного паспорту гаражу (машино-місце) за адресою Одеська обл., Южненська територіальна громада, територія Сичавської сільської ради, автостоянка «Южна-1» гараж № НОМЕР_1 , який виготовлено Приватним підприємством «Варіант» станом на 13.09.2021 року за замовленням ОСОБА_1 ; лист Приватного підприємства «Вариант» за вих.№231 від 13.09.2021 року, відповідно до якого під час проведення робіт з технічної інвентаризації замовником не було надано дозвільних документів щодо зведення гаражу, вищезазначені роботи є самочинним будівництвом та потребують відповідного узгодження; квитанції від 07.02.2022 року, від 09.02.2022 року, від 07.04.2022 року, від 24.06.2022 року про оплату ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Південьпарксервіс» грошових коштів за послуги стоянки за 2020-2021 роки та за 2022 рік; заяву свідка ОСОБА_1 від 10.06.2022 року, яка нотаріальної позначки щодо її реєстрації не містить; технічний паспорт на комплекс будівель та споруд - будівлі гаражів на території Сичавської сільської ради - комплекс будівель та споруд №1, який виготовлений 11.12.2007 року Комунальним підприємством «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації», та власником яких зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок».

За розрахунками позивача відповідачем спричинено Громадській організації «Товариство «Восток» моральної та матеріальної шкоди на суму 1400000 грн.

Інших письмових доказів щодо спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Южненської міської ради на користь позивача матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1400000 грн.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння шкоди полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.

Так, виходячи з предмету та підстав позову Приватного підприємства «Південьпарксервіс», останній вважає, що відповідачем порушено принцип добросовісності та «належного урядування», а саме: Рада своєю діяльністю, створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою та власними гаражами учасниками Громадської організації, не сприяє позивачу у виконанні його статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів такої Громадської організації.

Відтак, у даному разі суду необхідно було встановити, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю Южненською міською радою позивачу було заподіяно збитки, в чому полягає вина державного органу, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою Ради та заподіяною позивачу шкодою, що зумовлює настання цивільної відповідальності.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, враховуючи те, що позивач позиціонує свої доводи позовної заяви саме як завдання йому шкоди органом державної влади - Южненською міською радою, до спірних правовідносин застосовуються саме спеціальні норми Цивільного кодексу України.

Так, саме ст. 1173 і 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 року у справі №910/12919/21 незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Так, з матеріалів господарської справи судова колегія встановила, що рішенням Комінтернівської районної ради народних депутатів №113-ХХІІ від 27.03.1997 року «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею АТЗТ «Істок» на території Сичавської сільської ради народних депутатів», вирішено видати АТЗТ «Істок» Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 12,0 га забудованих земель автогаражем на території Сичавської сільської ради народних депутатів.

Зазначену земельну ділянку, яку в подальшому АТЗТ «Істок» було повернуто державі, оформлено як об'єкт цивільних прав та присвоєно кадастровий номер 5122785800:01:001:0435.

В подальшому, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 16.05.2016 року №290/А-2016 Приватному підприємству «Південьпарксервіс» надано земельну ділянку загальною площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), внаслідок чого 26.10.2020 року було укладено договір оренди на 49 років між Одеською обласною державною адміністрацією і Приватним підприємством «Південьпарксервіс».

Ці обставини апелянтом не заперечуються, зазначеним вище договором оренди земельної ділянки та додатковою угодою до нього 15.12.2021 року предмет договору викладено у наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599, площею 8 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів; - з кадастровим номером 5122785800:01:001:0600, площею 4 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів». Вказаний договір оренди та додаткова угода до нього жодним чином не оспорені, тобто недійсними в цілому або в будь-якій частині не визнані, не розірвані та не є припиненими.

При цьому, підставою для укладення додаткової угоди до договору оренди від 26.10.2020 року було рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 11.11.2021 року №782-VІІІ «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «Південьпарксервіс» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, яка перебуває в оренді Приватного підприємства «Південьпарксервіс»: - кадастровий номер 5122785800:01:001:0599, площею 8 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів; - кадастровий номер 5122785800:01:001:0600, площею 4 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання: для будівництва гаражів, яке також не скасоване у визначеному законодавством порядку.

Отже, у визначений спосіб відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 на дві окремих земельних ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 5122785800:01:001:0599 та 5122785800:01:001:0600 відповідно та здійснено їх державну реєстрацію.

Судова колегія, здійснивши аналіз позовних вимог та доводів Громадської організації, дійшла висновку про те, що метою позову у даному разі є встановлення факту неправомірного надання органом влади земельної ділянки в оренду суб'єкту підприємницької діяльності за умови наявності на такій земельній ділянці об'єктів будівництва учасників Громадської організації, а також незаконна, на думку позивача, організація орендарем відповідних щомісячних оплат за користування земельною ділянкою власників гаражів (членів Громадської організації), внаслідок чого члени такої організації, від імені яких виступає позивач, вважають себе ошуканими, оскільки вони позбавлені можливості самостійно користуватися спірною земельною ділянкою з огляду на перебування її в оренді у третьої особи.

Водночас, позивачем у даній справі заявлені вимоги в площині відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди, спричиненої органом державної влади рішенням або бездіяльністю такого, в тому числі і в частині укладення Радою договору оренди та додаткової угоди до нього, який, на думку позивача, порушує публічний порядок, і в частині порушення останньою вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки Радою не здійснено технічної інвентаризації збудованого на спірній земельній ділянці майна.

З цього приводу судова колегія зазначає, що згідно із пп. 10 п. б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року облік об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності є делегованими повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Разом з тим, відповідно до п.26 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна здійснюють за ініціативою замовника або його довіреної особи на підставі оформленого договору із суб'єктом господарювання. Технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна державної власності здійснюється за заявою органу (установи, підприємства або організації - балансоутримувача), уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном державної власності, а об'єктів нерухомого майна комунальної власності - за заявою органу (установи, підприємства або організації - балансоутримувача), уповноваженого управляти комунальним майном. Строк виконання робіт, розмір та порядок оплати робіт із технічної інвентаризації визначаються у договорі за домовленістю сторін. Технічну інвентаризацію може бути проведено на підставі рішення суду в межах забезпечення позову.

Відтак, зважаючи на наявні у матеріалах господарської справи письмові докази, судова колегія встановила, що позивачем не зазначено, якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача йому було завдано шкоду та не надано жодного доказу на підтвердження їх незаконності, а також не доведено завдання шкоди саме при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

Фактично, з вимог позивача вбачається незгода останнього з тим фактом, що користувачем спірної земельної ділянки є Приватне підприємство «Південьпарксервіс», а також те, що Южненська міська рада не вбачає за необхідне установити факт наявності на спірній земельній ділянці об'єктів самочинного будівництва (гаражів членів ГО), що по своїй суті не може слугувати обставинами вважати, що відповідач, як орган державної влади здійснив діяння, або бездіяв всупереч приписам законів та інших нормативних актів або діяв поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб.

Крім того, судова колегія зауважує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту незаконних дій або бездіяльності відповідача, наявності шкоди та її розміру, окрім здійсненого ним розрахунку, а також не доведено зв'язку між діями, бездіяльністю відповідача та шкодою, яку позивач вважає, що йому завдано.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Причинний зв'язок у цьому випадку виражається у зв'язку протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 року у справі № 920/31/18, згідно із якими причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Отже, врахувавши встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем наявності складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на підставі статей 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

З приводу заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди, судова колегія зазначає таке.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При цьому, за загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас, до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ст. 1173 Цивільного кодексу України) або дій їх посадових чи службових осіб (ст. 1174 Цивільного кодексу України).

В той же час, враховуючи принципи доказування у господарському процесі, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач суду має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Цивільного кодексу України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за вимогами вказаної вище статті, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Так, Громадська організація «Товариство «Восток» відповідно до відомостей з ЄДРПОУ є громадською організацією (громадським об'єднанням), тобто за визначенням Закону України «Про громадські об'єднання» - добровільним об'єднанням фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів, тобто юридичною особою.

Відповідно до вимог ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Водночас, визначення терміну "ділова репутація" наведено у п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Отже, юридична особа, якою у даному разі виступає позивач та який звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у низці постанов, зокрема у постанові від 16.11.2021 року у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 року у справі № 910/18745/21.

Тому судом першої інстанції, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, правомірно висновано про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Водночас, систематизуючи доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судова колегія дійшла висновку про те, що останній, оскаржуючи рішення суду першої інстанції у даній справі посилається по - перше, на необґрунтованість відмови Господарським судом Одеської області Громадській організації у заявленому ним відводі судді Смелянець Г.Є.; по - друге, на безсистемні дії суду першої інстанції, які полягають спочатку у залученні співвідповідачем Приватного підприємства «Південьпарксервіс», а потім у залишенні позовних вимог позивача до цієї особи без розгляду; по - третє, на те, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 06.02.2022 року про виправлення помилок у ДЗК, оскільки земельну ділянку з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га не знайдено, оскільки така земельна ділянка припинила своє існування як об'єкт цивільних прав, Технічний паспорт гаражу, розташованого за адресою: Одеська область, Южненська територіальна громада, територія Сичавської сільської ради, Автостоянка «Южна-І», гараж №86, який станом на 13.09.2021 року виготовлений Приватним підприємством «Варіант» на замовлення ОСОБА_1 та квитанції; по - четверте, те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у його клопотаннях, а саме: про огляд доказів за їх місцезнаходженням, про витребування доказів у Южненської міської ради, а також вказав, що місцевим господарським судом під час винесення рішення у даній справі не взято до уваги того, що відповідач не надав адекватної відповіді на поставлені позивачем питання; по - п'яте, те, що власник земельних ділянок - Южненська міська рада не реагує на його звернення, зокрема про те, що більше двадцяти п'яти років тому на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га було побудовано 1100 капітальних гаражів громадянами, до яких у приватного підприємства «Південьпарксервіс» жодного відношення немає, оскільки місця під гаражі на той час було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТОК».

З приводу першого твердження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 1-3, 7, 8, 11ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення ЄСПЛ у справах "Морель проти Франції", пункти 45- 50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення ЄСПЛ у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 зазначеної Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).Стосовно об'єктивного критерію Суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України", пункт 52).

Отже, перевіряючи доводи заявника, позивача у справі про наявність підстав для відводу судді Смелянець Г. Є. та відхиляючи їх, суд першої інстанції фактично виходив з того, що заявник не погоджується із процесуальними діями та рішеннями судді в цій справі, з огляду на що дійшов висновку про те, що доводи, викладені заявником у заявах про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість і необ'єктивність головуючого судді суду першої інстанції, безпосередньо та однозначно не вказують на особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у відводі головуючого судді Смелянець Г.Є. ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 року, від 06.03.2023 року, від 04.08.2023 року, від 07.08.2023 року. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 року визнано, що заявлений Громадською організацією "Товариство "Восток" завідомо безпідставний відвід судді Смелянець Г.Є. від розгляду справи №916/1248/22 є зловживанням процесуальними правами, подану Громадською організацією "Товариство "Восток" заяву за (вх.№2-1201/23 від 11.08.2023 року) про відвід судді Смелянець Г.Є. від розгляду справи №916/1248/22 залишено без розгляду та з Громадської організації "Товариство "Восток" в дохід Державного бюджету стягнуто штраф у сумі 2684 грн.

Відповідно колегія суддів зазначає, що наведені скаржником підстави для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в цій частині свого підтвердження не знайшли.

Щодо тверджень апелянта про суперечливу поведінку суду першої інстанції під час вирішення питання про статус Приватного підприємства «Південьпарксервіс» у даній справі, апеляційний господарський суд вказує таке.

Так, у даній справі протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2022 року залучено в якості співвідповідача Приватне підприємство "Південьпарксервіс".

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2022 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні, прийнято до розгляду заяву позивача (вх. №19948/22 від 19.09.2022 року) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з Южненської міської ради та Приватного підприємства «Південьпарксервіс» на користь Громадської організації «Товариство «Восток» 2800000 грн. в рівних частинах в якості компенсації за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023 року, за наслідками розгляду клопотання Приватного підприємства «Південьпарксервіс» за вх.№26474/22 від 21.11.2022 року, позовну заяву Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» в частині позовних вимог про стягнення із співвідповідача Приватного підприємства «Південьпарксервіс» 1400000 грн. у справі №916/1248/22 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог за вх. №19948/22 від 19.09.2022 року протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом сплати судового збору у розмірі 21000 грн. та надання до суду відповідних документів про оплату.

Проте, позивачем, всупереч вимогам п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", яка визначає, що у справах про відшкодування шкоди, спричиненої органом державної влади позивачі звільнені від сплати судового збору, не виконано вимоги ухвали суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору у визначених вказаним Законом порядку та розмірі, внаслідок чого ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2023 року, яка набрала законної сили, позов Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (який не є органом державної влади і в даному випадку це позов про стягнення шкоди з суб'єкта господарювання) про стягнення 1400000 грн. у справі №916/1248/22 залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, приймати до розгляду не позов, а зміни до нього і зобов'язувати позивача усунути недоліки є правом суду за нормами чинного процесуального закону.

Відтак, у даному разі підстав вважати, що дії місцевого господарського суду щодо особи, яка вибула зі складу учасників даної справи є непослідовними, немає, у зв'язку із чим доводи скаржника в цій частині судовою колегією розцінюються як необґрунтовані.

Також колегія суддів наголошує, що доводи апелянта про те, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 06.02.2022 року про виправлення помилок у ДЗК, Технічний паспорт гаражу та квитанції про оплату за обслуговування, протирічать суті позовних вимог останнього, оскільки у даному разі предметом спору є саме встановлення обставин, які слугують підставами для стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої діями або бездіяльністю органу державної влади, а не встановлення обставин, пов'язаних із сутністю позовних вимог про приналежність спірної земельної ділянки до будь-яких форм власності, порушених прав осіб, яким належать об'єкти самочинного будівництва тощо.

Більш того, як вбачається з висновків суду першої інстанції, викладених у спірному рішенні, останнім надавалася правова оцінка вказаним апелянтом обставинам, проте, їх наявність жодним чином не вплинула на вірне по суті рішення місцевого господарського суду.

Щодо тверджень скаржника про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у клопотаннях про огляд доказів за їх місцезнаходженням та про витребування доказів у Южненської міської ради, а також про відсутність з боку відповідача адекватної відповіді на поставлені позивачем питання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судовою колегією встановлено, що 26.07.2022 року за вх.№14439/22 позивач подав до суду клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме - капітальних гаражів, які розташовані на спірній земельній ділянці та 14.09.2022 року за вх.№19621/22 відповідачем подано клопотання про витребування доказів у Южненської міської ради.

У підготовчому засіданні 14.09.2022 року Господарським судом Одеської області у даній справі постановлено протокольну ухвалу про відмову позивачу у задоволенні клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням за вх.№14439/22 від 26.07.2022 року, оскільки у суду відсутні спеціальні знання для визначення відповідних земельних ділянок та з'ясування наявності або відсутності на ній гаражів.

Колегія суддів зазначає, що огляд доказів за їх місцезнаходженням - це процесуальна дія, що спрямована на збирання доказів без застосування примусу, шляхом спостереження та відображення його результатів у відповідному протоколі.

Отже, враховуючи той факт, що предметом позову у даній справі є не встановлення факту наявності об'єктів будівництва (гаражів) на спірній земельній ділянці, а підстави для стягнення шкоди на користь позивача, місцевий господарський суд правильно, враховуючи наявні у матеріалах справи належні письмові докази, а саме, лист Приватного підприємства «Вариант» за вих.№231 від 13.09.2021 року, відповідно до якого під час проведення робіт з технічної інвентаризації замовником не було надано дозвільних документів щодо зведення гаражу, вищезазначені роботи є самочинним будівництвом та потребують відповідного узгодження, правомірно відмовив позивачу протокольною ухвалою про огляд капітальних гаражів за їх місцезнаходженням.

В той же час, колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом задоволено клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати відповіді на поставлені запитання за вх. №1618/22 від 15.08.2022 року та Южненську міську раду Одеського району Одеської області зобов'язано в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України надати відповіді на питання за номером №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, які поставлені позивачем у клопотанні від 14.08.2022 року (вх.№16184/22 від 15.08.2022 року), внаслідок чого, 03.10.2022 року за вх.№21405/22 відповідач (Южненська міська рада) подав до суду письмові пояснення на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 14.08.2022 року, що свідчить про виконання вказаної ухвали відповідачем у повному обсязі.

При цьому, незгода позивача з наданими відповідями є його суб'єктивною думкою, яка не підтверджується жодними належними та допустимими доказами у справі, яка переглядається, і не свідчить про будь-які порушення норм права з боку суду.

Також, на переконання позивача, судом першої інстанції неправомірно відмовлено останньому у повному задоволенні його клопотання про витребування доказів у відповідача Южненської міської ради від 27.10.2022 року за вх.№24018/22.

Судовою колегією встановлено, що у підготовчому засіданні 02.11.2022 року судом першої інстанції було поставлено протокольні ухвали, серед яких, зокрема, вирішено про часткове задоволення клопотання позивача про витребування доказів у відповідача Южненської міської ради та зобов'язання останньої надати до суду рішення Южненської міської ради №7828 від 11.11.2022 року та додаткову угоду до договору оренди у строк до наступного підготовчого засідання.

Отже, зважаючи на часткове задоволення клопотання позивача про витребування у позивача письмових доказів судом першої інстанції, доводи апелянта в цій частині судом апеляційної інстанції також не приймаються до уваги.

Щодо доводів позивача про те, що Южненська міська рада не реагує на його звернення, зокрема, про те, що більше двадцяти п'яти років тому на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га було побудовано 1100 капітальних гаражів громадянами, до яких у Приватного підприємства «Південьпарксервіс» жодного відношення немає, оскільки місця під гаражі на той час було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТОК», судова колегія наголошує, що за матеріалами даної справи наявне лише одне звернення Громадської організації «Товариство «Восток» до Южненської міської ради від 08.02.2022 року про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 (площа - 8га), а саме 1100 капітальних гаражів, які побудовані на вказаній земельній ділянці громадянами (членами Громадської організації «Товариство «Восток») за власний кошт, правова оцінка якому вже була надана судами в рамках цієї справи, зокрема, апеляційним господарським судом вище за текстом даної постанови.

Відтак, відсутні підстави вважати, що нереагування Южненської міської ради на вказану вище заяву позивача має наслідком відшкодування останньому завданої органом державної влади шкоди у нарахованому Громадською організацією розмірі, з огляду на що доводи апелянта з цього приводу сприймаються колегією суддів критично та не можуть слугувати для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В даному випадку позивач не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними, допустимими та вірогідними доказами наявність необхідних 4 складових для можливості задоволення судом позовних вимог про стягнення шкоди.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи невстановлення при розгляді справи факту порушення Южненською міською радою принципу "належного врядування", про що стверджує позивач, вважає, що доводи скаржника не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а зводяться лише до незгоди останнього з прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства судовим рішенням, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22 відповідає нормам матеріального права та вимогам процесуального закону і підстав його скасування або зміни судовою колегією не вбачається.

Крім того, розглянувши заяви позивача про постановлення у справі №916/1248/22 окремих ухвал щодо порушення Южненською міською радою вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та принципу "належного урядування", а також щодо порушення державним реєстратором Харьковською Наталею Петрівною Виконавчого комітету Южненської міської ради приписів Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час внесення запису про інше речове право №45809869 - права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0599, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

У даному разі, підставою для заявлення клопотання позивачем про постановлення у справі №916/1248/22 окремих ухвал щодо Южненської міської ради та державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради, стали, здійснені, на думку Громадської організації, такими особами відповідні порушення.

Колегія суддів зазначає, що окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Тобто, за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 171/2124/18, у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 521/18287/15-ц, постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 906/344/21).

Під час перегляду апеляційним господарським судом даної справи, судова колегія не встановила грубих порушень ані відповідачем у справі, ані державним реєстратором норм процесуального права, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 року у справі № 750/3192/14, у постанові Верховного суду від 08.11.2023 року у справі № б8/065-12 (911/229/22)).

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що заяви позивача про постановлення у справі №916/1248/22 окремих ухвал щодо порушення Южненською міською радою вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та принципу "належного урядування", а також щодо порушення державним реєстратором Харьковською Наталею Петрівною Виконавчого комітету Южненської міської ради приписів Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час внесення запису про інше речове право №45809869 - права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0599 задоволення не потребують.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються скаржника.

Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м.Березівка на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 року у справі №916/1248/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош