441/2496/23 2-а/441/25/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Перетятько О.В.
за участі секретаря судового засідання Сороки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії № ЕАТ № 7866333 від 04.10.2023 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП та провадження у справі закрити.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що дана постанова винесена безпідставно, причини зупинки його транспортного засобу немає, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. В оскаржуваній постанові вказано, що позивач керував транспортним засобом марки МАН L 2000, р.н.з. НОМЕР_1 , що переобладнаний без погодження МВС, а саме встановлено гідроборт, чим порушено п. 31.3.а Правил дорожнього руху. Однак, з наведеним позивач не погоджується, адже таких порушень під час керування 04.10.2023 року не було, жодних фото чи відео фіксації порушень ПДР йому надано не було. Вказаний транспортний засіб не обладнаний гідробортом.
Із зазначеною постановою не погоджується, вказує, що вміненого йому правопорушення не вчиняв, постанова винесена без повного дослідження усіх обставин справи, до її матеріалів не долучено жодного доказу на підтвердження вини, тому просить таку скасувати, провадження у справі закрити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просить його задовольнити.
Представник Управління патрульної поліції у Львівській області в судове засідання не з'явився, представник УПП скерував відзив на позов, у якому просив в його задоволенні відмовити, покликається на правомірність дій та передбачений законодавством порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву позивача, відзив представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 04.10.2023 інспектором патрульної поліції УПП у Львівській області Грибальським Є. Б. винесено постанову серії ЕАТ № 7866333, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
За постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7866333 від 04.10.2023, ОСОБА_1 , 04.10.2023 о 08 год. 18 хв., по вул. Львівська, 67 в м. Червоноград, керував транспортним засобом МАН L 2000, р.н.з. НОМЕР_1 , що переобладнаний без погодження МВС, а саме встановлено гідроборт, чим порушив п. 31.3.а Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, був оштрафований на 340 грн.
Із змісту позову убачається, що ОСОБА_1 заперечив факт порушення ним 04.10.2023 ПДР України, покликається на те, що постанова є незаконною та винесеною безпідставно, доказів на підтвердження його вини до матеріалів постанови не долучено, така складена без наявної будь-якої фіксації порушення.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 31.3 «а» ПДР забороняєтьсяексплуатація транспортнихзасобів згідноіз законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, у якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не доводиться факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. Як зазначено в самій постанові, до неї не долучалося жодного документа чи іншого доказу, визначеного ст.251 КУпАП, яким би можна було довести такий факт.
Судом встановлена відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відомостей про те, що при складанні оскаржуваної постанови відповідачем було встановлено як власне наявність гідроборда, так і відсутність погодження переобладнання транспортного засобу з МВС.
Доказів експлуатації транспортного засобу (переобладнання) з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, які дали б підстави для твердження про порушення позивачем вимог ПДР, відповідачем не надано.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 177/525/17 (2-а/177/23/17), адміністративне провадження № К/9901/34580/18 від 08.07.2020 року сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що Верховний Суд у постанові № 338/1/17 від 26.04.2018 року зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення,всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, є недоведеним.
Наведене вище в сукупності свідчить, що постанова серії ЕАТ № 7886333 від 04.10.2023 про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою, тобто такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення суб'єкта владних повноважень, що є підставою для її скасування.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Крім того, згідно положень статті 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте судом встановлено, що, виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не зазначено жодних доказів на обгрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що таке категорично заперечується останнім.
Разом із тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень КУпАП правопорушення, виявлені в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, мають бути зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно із ч. 1ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ, в ній відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідачем суду належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, не надано, для спростування його покликань представник відповідача до суду не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги до повного задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7866333 від 04.10.2023 р., винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Перетятько О.В.