УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1951/23
адміністративне провадження № К/990/39810/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Руснакової Тетяни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року
у справі №420/1951/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ №401 від 31.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області «Про особовий склад» від 22.06.2022 року №404 о/с; поновити позивача на посаді поліцейського взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Руснакова Т. А. в інтересах ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 24 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію». статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 5 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, статті 27 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції за вчинення дисциплінарного проступку саме в умовах воєнного стану.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас скаржником лише процитовано положення статей 8,18, 23, 24, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статей 5, 27 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а відтак відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката Руснакової Тетяни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №420/1951/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська