КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/19977/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Остапчук Т.В.
Провадження № 22-ц/824/14644/2023 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у справі № 377/360/20 закрито кримінальне провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року за його обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, внаслідок чого, йому завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
РішеннямПечерського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам, і, зокрема щодо вчинення в рамках кримінального правопорушення процесуальних дій, які призвели до обмеження його прав, в тому числі, оголошення його в розшук, здійснення судом примусового приводу. Суд не врахував, що він неодноразово оскаржував дії та бездіяльність слідчого у рамках кримінального правопорушення.
Представник Головного управління Національної поліції в Київській області та представник Київської обласної прокуратури подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Славутицького ВП Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області перебувало кримінальне провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року, за фактом заподіяння ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
29 травня 2020 року органом досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
21 жовтня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, скеровано до Славутицького міського суду Київської області для розгляду по суті.
Під час судового розгляду 18 листопада 2020 року потерпілий ОСОБА_2 заявив, що відмовляється від обвинувачення ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020110270000131 щодо кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та просив закрити вказане кримінальне провадження.
Обговоривши заяву потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 , Славутицький міський суд Київської області ухвалою від 18 листопада 2020 року в справі № 377/360/20 закрив кримінальне провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у справі № 377/360/20 у даному кримінальному провадженні не оскаржувалась та набрала законної сили.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суд першої інстанції.
Відповідно до положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд має встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у справі № 377/360/20 закрито кримінальне провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 199/7894/19, право на відшкодування шкоди у громадянина відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку повної його реабілітації, а закриття кримінального провадження у зв'язку відмовою потерпілого від обвинувачення не є реабілітуючою підставою та не виправдовує особу, яка вчинила діяння, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом.
Відтак, закриття кримінального провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відповідно до ухвали Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, не може бути підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Закривши кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, судом забезпечив дотримання прав та інтересів учасників кримінального провадження, в тому числі і обвинуваченого.
Позивач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність та протиправності рішень, дій або бездіяльності посадових осіб Славутицького ВП Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області, прокуратури та Славутицького міського суду Київської області в рамках кримінального провадження № 12020110270000131 від 23 травня 2020 року за його обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в тому числі і під час здійснення окремих процесуальних дій, внаслідок яких було порушено його права.
До позовної заяви ОСОБА_1 додолучив лише копію свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Посилаючись на оскарження дії та бездіяльність слідчого у рамках кримінального правопорушення, ОСОБА_1 не надав доказів задоволення судами його скарг та встановлення порушень слідчим вимог КПК України, які могли бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди.
Колегія суддів враховує, що право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого гарантовано КПК України. Здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, суд забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або майнової шкоди.
ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявність складу цивільно-правового правопорушення, зокрема протиправних рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб Славутицького ВП Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області, Київської обласної прокуратури та Славутицького міського суду Київської області, а також завдання йому моральної шкоди. В матеріалах справи відсутні рішення судів, якими б була установлена протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності. Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та надано належну оцінку доказам, долученим до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Крижанівська Г.В.
Матвієнко Ю.О.