ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Київ
Справа №359/9938/22
Провадження № 22-ц/824/13647/2023
Резолютивна частина постанови оголошена 6 грудня 2023 року
Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
секретаря Мандрики О.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
треті особи служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету
Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
Позов мотивований тим, що сторони з 12 травня 2012 року перебувають у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народились діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сім'я проживала в квартирі АДРЕСА_1 .
Позивачка вказувала, що в серпні 2022 році відповідач забрав дітей з місця їх постійного проживання до своїх батьків в м. Бориспіль та залишився проживати
з доньками на АДРЕСА_2 .
Оскільки позивачка і ОСОБА_6 вже не проживають як подружжя, виникла необхідність у визначенні місця проживання дітей. ОСОБА_1 зазначала, що може матеріально забезпечувати доньок, має власне житло, бажає виховувати своїх малолітніх доньок. Однак відповідач прагне, щоб діти не проживали з матір'ю.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір?ю
ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за місце реєстрації дітей.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня
2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче судове засідання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2023 року зобов?язано службу у справах дітей та сім?ї Бориспільської міської ради надати висновок щодо розв?язання спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року до участі у справі як третю особу залучено службу у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації. Зобов?язано службу у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надати висновок щодо розв?язання спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2023 року повторно зобов?язано службу у справах дітей та сім?ї Оболонської районної
в м. Києві державної адміністрації надати висновок щодо розв?язання спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 травня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її до розгляду по суті.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба
у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради, служба
у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом
з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992, 40 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази того, що мати і батько створили належні умови для проживання, виховання та забезпечення дітей. Крім цього, суд виходив в першу чергу з інтересів дітей, і врахував висновок органу опіки та піклування, погодженого рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 10 квітня 2020 року № 220, де рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дійте разом з матір?ю. Суд також зазначив, що батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у їх житті, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати. Визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю, не позбавляє відповідача батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
02 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з власних переконань. Позивачка у позовній заяві не зазначала та не надала ні доводів, ні жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві,
а тому і рішення суду побудоване на припущеннях та недостовірних твердженнях позивачки, які не мають жодного підтвердження фактів та доказів зазначених у позовній заяві. Заявник вказує, що саме психологічна експертиза є необхідною для обґрунтування забезпечення найкращих інтересів дитини та способом встановлення найкращих психологічних умов її проживання з одним із батьків. Суд не врахував та не дослідив, що зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку передання дітей від батька до матері для дочок може призвести до труднощів у навчанні та спілкуванні, розвитку конфліктності та призвести до ігнорування соціальних вимог нового середовища. При досліджені показань свідка суд не надав оцінку відносинам між свідком і позивачкою. Заявник вказує, що саме він створив для дійте належне та надійне середовище для проживання. Як батько, приділяє багато часу для виховання дітей. Суд не врахував найкращі інтереси дітей.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Листом Київського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року витребувано із Бориспільського міськрайонного суду Київської області матеріали справи № 359/9938/22.
23 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Висновки суду в повному обсязі відповідають нормам матеріального
і процесуального права, а також встановленим обставинам справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Черничко В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Належним чином повідомлений про дань, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
05 грудня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності.
За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 2012 року, який розірвано рішенням Оболонського районного суду
м. Києва від 07 березня 2023 року.
За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14). Позивач та малолітні доньки сторін зареєстровані за вказаною адресою
(т. 1, а. с. .22-24). Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від
17 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 25) у вказаному об'єкті нерухомого майна дітям відведена окрема кімната, яка облаштована усім необхідним для дівчат, вони забезпечені усім необхідним для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання.
Згідно з іншим актом обстеження житлово-побутових умов від 03 листопада
2022 року (т. 1, а. с. 80) в житловому будинку на АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , дідусь, власник будинку, а також ОСОБА_11 бабуся. В будинку для дітей виділена окрема кімната, яка оснащена необхідними меблями, розвиваючими іграми та всім необхідним для належного розвитку дітей.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають достатній дохід. Позивачка є фізичною особою-підприємцем та отримує дохід з підприємницької діяльності. Ці обставини підтверджуються випискою з ЄДР (т. 1, а.с.15-16), податковою декларацією платника єдиного податку (т. 1, а.с.64-66). Також вона отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в м. Києві (т. 1, а.с.17).
ОСОБА_2 працює в ТОВ «Орій» на посаді маркетолога та має стабільний дохід, що підтверджується довідкою про доходи від 08 грудня 2022 року (т. 1, а.с.81).
З довідок НВП «Школа І ступеня ДНЗ «Ластівка» Оболонського району м. Києва №43 та №44 від 16 листопада 2022 року (т. 1, а.с.20, 20 зворот) вбачається, що ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , виховуються в середній групі №3 цього навчального закладу. З договорів про надання послуг у сфері дошкільної освіти від 14 листопада 2022 року
(т. 1, а.с.83-98) та квитанцій (т. 1, а.с.113-117) вбачається, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 записані у приватний навчальний заклад «Бориспільська приватна гімназія «Спрінг Ал».
З висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від
28 квітня 2023 року №ІРЦ-85134/2023/402964 вбачається, що у результаті застосування арттерапевтичних методів, зокрема казкотерапії та ізотерапії, ОСОБА_7 розповідає, що казкові герої бояться свою маму та ховаються від неї. Це може бути результатом навіювання емоційної прихильності(т. 1, а.с.203-206).
З висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від
28 квітня 2023року №ІРЦ-85134/2023/402930вбачається,що у результаті застосування арттерапевтичних методів, зокрема казкотерапії та ізотерапії, ОСОБА_8 часто персоналізувала казкових героїв, як маму. Під час бесіди ОСОБА_5 неодноразово висловлювала бажання спілкуватись одночасно з обома батьками(т. 1, а.с.207-209).
Зі змісту висновку органу опіки та піклування, погодженого рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 10 квітня 2023 року№220, вбачається, що
і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають належні матеріальні умови для забезпечення потреб малолітніх доньок. Органом опіки та піклування не встановлено обставин, за яких малолітні діти мають бути розлучені зі своєю матір'ю. Відсутні факти, що свідчать про неналежне виконання матір'ю своїх материнських обов'язків, недбале або жорстоке поводження до дитини, негативний вплив на їх особистість. Відповідно до принципу
6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада
1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові
і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. Враховуючи малолітній вік дітей, їх жіночу стать, потреби дівчат у материнській пораді та турботі щодо вирішення фізіологічних щоденних потреб, орган опіки та піклування вважає, що розлучення дітей з матір'ю суперечить їх інтересам, тому рекомендує визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (т. 1, а.с.156)
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією
і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України
27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Визначаючи місце проживання дітей, суд першої інстанції, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком і матір?ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, разом з тим, виходячи із найкращих інтересів дітей, обґрунтовано визначив місце проживання дітей з матір?ю.
При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, враховано ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, стан її здоров'я, турбота та піклування про неї, а також наявність у них роботи, заробітку, забезпеченості житлом та інших соціальних факторів, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання сім'ї та дитини, наміри і можливості виховувати малолітнього сина як повноцінного члена громадянського суспільства. При цьому суд виходив із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини.
Колегія суддів зазначає, що батько дитини, який безумовно відіграє важливу роль у житті дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Аргументи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року- без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна