Справа №761/6243/19 Головуючий в суді І інстанції Волошин В.О.
Провадження № 22-ц/824/13223/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», про визнання правочину недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 12 липня 2016 року, у приміщенні відділення № 6 ПАТ «Ідея Банк» в м. Києві по вул. Січових стрільців буд.84, уповноваженим представником відповідача було укладено з ним Заяву № Z06.220.71449 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, яка за текстом є індивідуальним договором добровільного страхування життя. Вказану заяву підписано із сторони страхового агента уповноваженою особою ПАТ «Ідея Банк» та затверджено печаткою банку.
Передумовою укладання цієї Заяви є укладений між сторонами кредитний договір № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року.
Позивач стверджує, що письмового договору добровільного страхування життя безпосередньо зі страховиком він не укладав, страхового полісу добровільного страхування життя від страховика не отримував, Заява не містить підпису страховика, яка мала би свідчити про прийняття страховиком умов страхування, окремо платіжних документів на перерахування страхової премії страховику він не підписував; реквізити Заяви містять інформацію про наявність у страховика поточного рахунку в ПАТ «Ідея Банк», під час оформлення та відкриття поточного рахунку відповідач отримав відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Статуту як про основні види діяльності страховика, так і про те, що ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» не має ліцензії та не є ліцензіатом виду діяльності за КВЕД-2010 клас 65.11 страхування життя, через що не має зареєстрованих Нацкомфінпослуг правил добровільного страхування життя.
На думку позивача, укладенням зазначеної вище Заяви на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, відповідач обмежив його право у виборі належного страховика, надавши перевагу ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», яка немає права на страхування життя за КВЕД-2010 клас 65.11.
Також позивач вважає, що Заява суперечить вимогам Закону і внутрішнім правилам страховика як щодо зовнішньої форми договору страхування, так і щодо його змісту за визначеними видом страхування та страховими випадками. Під час укладення правочину відповідач не мав на меті реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином і цей правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Суму страхової премії за Заявою включено у первісну вартість кредиту за кредитним договором, доказів перерахування страховику страхового платежу позивачу не надано, наявність Заяви порушує права та інтереси позивача.
Підставою недійсності правочину позивач вказує недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, недодержання письмової форми договору страхування встановлені ч.2 ст. 981 ЦК України; укладення правочину з порушенням публічного порядку встановлено ч. 2 ст. 228 ЦК України.
У зв'язку з вищевикладеним, просив суд визнати недійсним правочин - Заяву № Z.06.220.71449 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016р., укладений позивачем з відповідачем.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року позов задоволено, визнано недійсним правочин - Заяву №Z06.220.71449 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариства «ІДЕЯ БАНК».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «ІДЕЯ БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що банк діяв виключно в межах угод укладених зі страховою компанією та кредитним договором, укладеним із позивачем, а тому місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що банк мав на меті ввести позивача в оману.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, заперечує проти долучення нових доказів до матеріалів справи та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення кредитного договору та Заяви №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» не мала дозволу (ліцензії) на страхування життя та внутрішніх правил, затверджених Нацкомфінпослуг, з добровільного страхування життя, а також, що згідно висновку експерта від 12 березня 2021р. №СЕ-19/111-21/10199-ДД зображення відбитку печатки та підпису, які розташовані в розділі «Уповноважена особа зі сторони страхового агента Банк: Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк» в нижній частині Заяви № Z06.220.71449 дата 12 липня 2016 року на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016 року - нанесені електрофотографічним способом друку за допомогою монохромного лазерного друкуючого пристрою (принтер, копіювальний апарат тощо), а тому, укладаючи Заяву, відповідач не дотримався вимог чинного законодавства, діяв від власного імені як самостійний суб'єкт без необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину в інтересах особи, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору добровільного страхування життя, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було фактично введено позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що, у відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2016 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту № 206.220.71449, згідно з яким банк надав позивачу кредит (грошові кошти) в розмірі 109 500 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту та кінцевим строком повернення - 12 липня 2019 року (а.с.37-39 т.1).
Згідно п. 1.6 кредитного договору, позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечить чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у Заяві на страхування, яка додається до цього договору.
12 липня 2016 року ОСОБА_1 було підписано Заяву № Z06.220.71449 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, чим підтвердив укладення між ним та ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.АЙ» індивідуального договору страхування життя. У пункті 8 Заяви вказано, що страхова премія становить 9 500 гривень (а.с.36 т.1)
Згідно Договору доручення №073/1-05/2016 від 25 травня 2016 року укладеного між АТ «Ідея Банк» та ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.АЙ», страховик доручає, а Агент на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується виконувати функції страхового агента, відповідно до Закону України «Про страхування», а саме від імені та за дорученням страховика вчиняти дії, пов'язані з укладенням договорів страхування, одержанням страхових платежів, а також інших дій (а.с.174-177 т. 1)
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Позивач обґрунтовує недійсність пунктів договору кредиту щодо страхування та Заяви на приєднання до договору добровільного страхування тим, що на момент укладення цих правочинів їх зміст суперечив нормам цивільного законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення договору кредиту та страхування) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором кредиту №206.220.71449 від 12 липня 2016 року позичальник доручає банку сплатити страховий внесок, за рахунок кредиту, в розмірі 9 500 гривень, згідно з умовами договору добровільного страхування життя, відповідно до п.1.1 цього Договору.
Позивач в письмовому вигляді своїм рукописним підписом у Заяві № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, ним приймається публічна пропозиція на укладення договору і він беззастережно приєднується до умов цього договору, надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви, та зобов'язується їх виконувати.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору та Заяви на приєднання до договору добровільного страхування ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування або страхування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору.
Статтею 15 Закону України «Про страхування» визначено, що страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань».
З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору доручення №073/1-05/2016 від 25 травня 2016 року укладеного між АТ «Ідея Банк» та ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.АЙ», ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.АЙ» (страховик) доручає, а АТ «Ідея Банк» (Агент) на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується виконувати функції страхового агента, відповідно до Закону України «Про страхування», а саме від імені та за дорученням страховика вчиняти дії, пов'язані з укладенням договорів страхування, одержанням страхових платежів, а також інших дій.
Додатковою угодою №2 від 25 листопада 2016 року до Договору доручення №073/1-05/2016 сторони погодили доповнити даний договір Додатком №4, в якому погодили шаблон Заяви на приєднання до договору добровільного страхування життя (а.с.181)
Як вбачається з публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, на останній міститься зразок факсиміле підпису відповідальної особи АТ "Ідея Банк" Директора департаменту кредитного адміністрування Куніцького Р.В., що діє на підставі довіреності від 16.09.2015 №13.1/129702 та печатки, та вказано, що страховик підтверджує свою згоду на вчинення правочинів, що вказані в п. 1 Оферти із використанням аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, шляхом акцептування даної Оферти, яка розміщена на сайті Банку за електронною адресою: www/ideabank.ua. (а.с.182 т. 1)
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір та Заява № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року містить зазначення уповноваженої особи на його підписання з боку банку, а саме зазначення, що такою особою є ОСОБА_2 .
Тому, колегія суддів відхиляє наданий позивачем висновок експерта від 12 березня 2021 року №СЕ-19/111-21/10199-ДД, в якому вказано, що зображення відбитку печатки та підпису, які розташовані в розділі «Уповноважена особа зі сторони страхового агента Банк: Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк» в нижній частині Заяви № Z06.220.71449 дата 12 липня 2016р. на приєднання до договору добровільного страхування життя № ДСЖ001 від 25 травня 2016р. - нанесені електрофотографічним способом друку за допомогою монохромного лазерного друкуючого пристрою (принтер, копіювальний апарат тощо), як такий, що не є належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог.
Крім цього, колегією суддів відхиляються доводи позивача про те, що ПАТ «Ідея Банк» діяв в інтересах особи, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору добровільного страхування життя, з огляду на те, що договір доручення №073/1-05/2016 від 25 травня 2016 року укладеного між АТ «Ідея Банк» та ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.АЙ» є дійсним, в судовому порядку ніким не оспорений, Банк діяв в межах угод укладених зі Страховою компанією, а відтак в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог цивільного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визнання правочину - Заяви № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року недійсним, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем було введено його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, з матеріалів справи вбачається, що Банк діяв у межах та на підставі повноважень передбачених договором доручення №073/1-05/2016 від 25 травня 2016 року, крім цього, ОСОБА_1 своїм рукописним підписом на кредитному договорі та Заяві № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року погодився з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням.
Відповідно до частини першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, колегія суддів не приймає додані відповідачем до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та відповідач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався, а також не обґрунтував на не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доводи ОСОБА_1 про необхідність відхилення апеляційної скарги, оскільки її прохальна частина не стосується даної справи, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує саме рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі №761/6243/19, а прохальна частина містить описку щодо предмету оскарження, яка, сама по собі не може бути достатньою підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: