Справа № 760/13367/14-ц Головуючий в суді І інстанції Коробенко С.В.
Провадження № 22-ц/824/10745/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа виданого на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.12.2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»,
ВСТАНОВИВ:
У 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа від 21.01.2015 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Разом із заявою ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого листа від 21.01.2015.
Свою заяву Боржник мотивує тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.12.2014 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №800002599 від 06.11.2007 в сумі 6 626 371,50 гривень.
Позивач зазначає, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 здійснюється примусові заходи щодо виконання вказаного рішення про стягнення з нього коштів у примусовому порядку, хоча Стягувач фактично вже задовольнив свої вимоги шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, якою були забезпечені зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №800002599 від 06.11.2007, - квартиру АДРЕСА_1 .
Проте, не зважаючи на виконання основного зобов'язання, Стягувач продовжує стягувати кошти з Боржника, що є порушенням прав ОСОБА_1 , оскільки за наслідками звернення стягнення на предмет іпотеки основне зобов'язання вважається припиненим.
У зв'язку з цим Заявник просить визнати виконавчий лист, виданий на підставі рішення від 16.12.2014 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року заяву задоволено частково та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 21 січня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800002599 від 06.11.2007 в розмірі 6626371,50 гривень, виданий на підставі рішення суду від 16 грудня 2014 року.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ "Сенс Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення заяви без задоволення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про відсутність заборгованості за кредитним договором і основне зобов'язання та іпотека не є припиненими.
Твердження заявника про те, що банк задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки предмет іпотеки вибув з власності банку, а сторони були повернуті у попереднє становище, а тому, оскільки строк дії іпотечного договору сторонами не встановлено, кредитор не отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а основне зобов'язання не є виконаним, вважає, що підстав для припинення зобов'язання та іпотеки немає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Альфа-Банк» після набуття права власності на предмет іпотеки, яким забезпечувалися зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором, розпорядився своїм майном на свій розсуд, відмовившись від нього, а відтак у позичальника відсутні зобов'язання щодо повторного погашення заборгованості.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.12.2014 задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №800002599 від 06.11.2007 в сумі 6626371,50 гривень.
На виконання даного рішення 21.01.2015 року видано виконавчий лист.
31.01.2019 АТ «Альфа-Банк» в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнив свої вимоги шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, якою були забезпечені зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №800002599 від 06.11.2007, а саме зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.130 т.2).
Разом з тим, 31.05.2019 АТ «Альфа-Банк» подав державному реєстратору заяву про відмову від права власності на квартиру (а.с.151 т.2).
Рішенням державного реєстратора від 01.06.2019 було припинено право власності Банку на спірну квартиру (а.с160 т.2).
15.04.2020 приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо виконання вказаного виконавчого листа №760/13367/14-ц (а.с.234 т.1).
Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Такі висновки викладені в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 вересня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах".
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Наслідком задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому виконавчий лист разом із постановою надсилається до суду, який його видав.
Відповідно до ч. 4 ст. 432 ЦПК України наслідком задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню також може бути одночасне вирішення питання про повернення боржнику на його вимогу безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі добровільного виконання боржником свого обов'язку або припинення зобов'язання до видачі виконавчого листа або до відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомового майна щодо об'єкта нерухомості, номер інформаційної довідки 279199773 від 12.10.2021.
Судом першої інстанції не враховано, що право власності банку на предмет іпотеки згодом було припинено шляхом скасування відповідного запису про державну реєстрацію, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконане, а відтак основне зобов'язання не є припиненим.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17 (провадження № 61-39654св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17 (провадження № 61-7371св19), від 27 квітня 2023 року по справі № 209/4577/21.
Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскільки запис про реєстрацію за Банком права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, був скасований, на сьогодні відомості про те, що АТ «Альфа-Банк» звернув стягнення на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, а тому відсутні підстави вважати, що позичальник виконав свої зобов'язання з погашення заборгованості, визначеної судовим рішенням, тому, заявником не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги і скасуванням судового рішення відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача і витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (ЄДРПОУ 23494714) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до вимог ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий: Судді: