справа № 759/11219/13-ц головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/8641/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсиббанк», поданою представником - адвокатом Гладиш Ярославою Миколаївною, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року у справі за заявою акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначено, що 05.12.2013 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 759/11219/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість в сумі 47 907,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013р. становить 382 921,53 грн, заборгованість за відсотками в сумі 0,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013р. становить 3,12 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2 535,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013р. становить 20 265,92 грн., пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 323,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013р. становить 2 584,63 грн., а всього заборгованості: 50 766 (п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят шість) доларів США 32 центи, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013 р. становить 405 775 (чотириста п'ять тисяч сімсот сімдесят п*ять) грн. 20 коп., а також 3 441 грн. судового збору.
На виконання рішення Святошинським районним судом м. Києва 19.12.2014 року було видано виконавчі листи.
Виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надіслано до виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві, по ньому було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 та проводились виконавчі дії.
01.06.2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» було укладено Договір про надання послуг № 01/06, на підставі якого ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» зобов'язалось надавати банку послуги, спрямовані на сприяння погашення заборгованості боржників перед банком за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11174687000 від 02.07.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої. Виконавцю даний кредитний договір передано до виконання 21.11.2016 року.
Враховуючи те, що у банку була відсутня інформація щодо ходу виконавчого провадження представником ПАТ «УкрСиббанк» було надіслано запит до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві для з'ясування витання щодо стації виконання рішення суду та місцезнаходження оригіналу виконавчого листа.
Листом від 19.11.2020 року Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ) повідомив стягувача, що постановою державного виконавця від 04.10.2016 року виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва № 2/759/4943/14 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості повернутий стягувачеві, у зв'язку із знищенням реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції надати інформацію щодо місцезнаходження виконавчого документа не вбачається за можливе.
Заявник вказує, що ні оригінали виконавчих листів, ні постанови державного виконавця до стягувача не надходили, а тому їх було втрачено шляхом пересилки засобами поштового зв'язку, саме з вини РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ), адже якби Святошинське РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ), надав відповідь на перший запит Банку в 2018 році, банк би мав можливість перевірити чи дійсно органи державної виконавчої служби направили на адресу банку оригінал постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з оригіналом виконавчого документу. Однак оригінал виконавчого документу на адресу АТ «Укрсиббанк» не надходив і матеріали справи доказів про зворотнє не містять, також матеріали справи не містять і доказів направлення ВДВС оригніалів виконавчих листів до АТ «Укрссибанк».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, акціонерне товариство «Укрсиббанк», через представника - адвоката Гладиша Ярославу Миколаївну, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх фактичних обставин справи, просило скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оригінал виконавчого документу було втрачено саме з вини Святошинського РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ), адже якби Святошинського РВ ДВС у м. Киеві Центрального МУМЮ (м. Київ) надав відповідь на запит у 2020 році, Банк мав би можливість перевірити, чи дійсно органи державної виконавчої служби направили на адресу Банку оригінал постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з оригіналом виконавчого документу.
Апелянт переконаний, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про залишення заяви банку про видачу дублікату виконавчого документу без задоволення, оскільки банк контролював виконавче провадження, натомість органи державної виконавчої служби ігнорували запити Банку, що призвело до втрати оригіналу виконавчого документу.
АТ «УКРСИББАНК» звертає увагу апеляційного суду, що заявник оригінал виконавчого листа не отримав від ВДВС, про що і доводить в своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа.
Наголошує, що з системного аналізу приписів норм чинного законодавства вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа.
Апелянт вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла на дату винесення постанови) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, вважає, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Переконаний, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Зазначає, що строк пред'явлення виконавчого листа по справі №759/11219/13-ц до виконання, не пропущено.
Звертає увагу суду на те, що заявник позбавлений прав, гарантованих йому Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, стосовно повного та належного виконання рішення з причин ймовірної втрати виконавчого документу та обставин, які об'єктивно не залежали від його волі.
Апелянт наголошує, що на сьогоднішній день рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.12.2013 року у справі № 759/11219/13-ц не є виконаним, а заборгованість відповідачами перед АТ «Укрсиббанк» не погашена. Таким чином, АТ «УКРСИББАНК» позбавлене права (можливості) на примусове виконання даного судового рішення, ухваленого на його користь, необґрунтованою відмовою у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на їх пред'явлення.
Зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції не встановив обставин, які мають значення для вирішення справи та дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні заяви Банку про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред'явлення до виконання.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив до суду не надійшов.
В судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити на наведених у ній доводах.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явилися. Згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка в судове засідання належним чином повідомлених сторін не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом зі змісту листа Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2/759/4943/14 від 19.12.2014 р., що видав Святошинський районний суд міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РННОКПІІ: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РННОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 907,11 доларів США, що станом на 08.07.2013 року складає 382 921,53 грн.. заборгованість за відсотками 0,39 доларів США, що станом на 08.07.2013 року складає 3,12 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2 535,46 доларів США. що станом на 08.07.2013 року складає 20 265,92 грн., пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 323,36 доларів США, що станом на 08.07.2013 року складає 2 584.63 грн., а всього заборгованості 50766.32 доларів США, що станом на 08.07.2013 року складає 405755.20 грн., а також судовий збір у розмірі 3441.00 грн.
21.07.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
04.10.2016 керуючись п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Заявник вказував, що ні оригінали виконавчих листів, ні постанови державного виконавця до стягувача не надходили, а тому їх було втрачено шляхом пересилки засобами поштового зв'язку, саме з вини РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ), адже якби Святошинське РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ), надав відповідь на перший запит Банку в 2018 році, банк би мав можливість перевірити чи дійсно органи державної виконавчої служби направили на адресу банку оригінал постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з оригіналом виконавчого документу. Однак оригінал виконавчого документу на адресу АТ «Укрсиббанк» не надходив і матеріали справи доказів про зворотнє не містять, також матеріали справи не містять і доказів направлення ВДВС оригніалів виконавчих листів до АТ «Укрссибанк».
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів щодо втрати оригіналу виконавчого листа, а видача його дубліката може призвести до подвійного стягнення, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог щодо видачі дубліката виконавчого листа.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Отже, підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску. Крім того, з заявою про видачу дубліката може звернутися особа, що його втратила.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження своїх вимог не надано суду жодного належного та достатнього доказу, який би свідчив про втрату отриманого ним оригіналу виконавчого документа або ж доказів неотримання ним від Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ). При цьому, заявник посилається на втрату виконавчого листа саме під час його поштової пересилки, однак жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження цих обставин суду не надає, а тому такі твердження заявника є лише припущеннями.
Ураховуючи вказані обставини, та те, що відповідно до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що визначені законом підстави для видачі дубліката виконавчого листа стягувачу відсутні.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального та матеріального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсиббанк», подану представником - адвокатом Гладиш Ярославою Миколаївною, на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 16 січня 2023 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 16 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова