КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ 33/824/1994/2023 Постанова винесена суддею Хрипун С.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Кожем'яченка В.В., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Згідно з постановою суду, 23 вересня 2022 року о 17 год. 50 хв. по вул. Шевченка в с. Гореничі Бучанського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота), від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер або у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, розглянув справу за його відсутності, не маючи даних про будь-яке сповіщення його про дату, місце і час розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати свої будь-які процесуальні права, в тому числі надати пояснення, які, згідно ст. 251 КУпАП, є доказом.
Суд розглянув справу поверхнево та у порушення ст. 252 КУпАП не здійснив всебічного та повного дослідження обставин справи. Жодного інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв. У вказаний у протоколі день він взагалі жодним транспортним засобом не керував, тому не був водієм і відповідно суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Про це він прямо та одразу заявив поліцейським, що зафіксовано на наявному в матеріалах справи відео.
Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги вказане відео, оскільки саме з нього вбачається, що він не керував автомобілем. На цьому відео зафіксовано як він заявляє поліцейському, що не керував транспортним засобом і при цьому стоїть біля двору і поблизу немає жодного транспортного засобу. Автомобіль, яким він нібито керував, стоїть у гаражі. Відео суперечить протоколу та поясненням свідків, адже на ньому не має жодних свідків, при яких він нібито відмовився від огляду.
Таким чином, суд першої інстанції фактично засвідчив відсутність безсторонності та неупередженості, оскільки не взяв до уваги доказів, що його виправдовують, натомість прийняв до уваги докази, що його звинувачують, що є порушенням його права на справедливий та безсторонній суд.
Досліджені судом письмові докази вважає недопустимими з наступних підстав.
Так, ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 8 Постанови КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року прямо зобов'язує працівників патрульної поліції під час проведення огляду водія на стан сп'яніння застосовувати технічні засоби відеозапису. Свідки залучаються лише у випадку неможливості застосування таких засобів. В матеріалах справи є відеозйомка, яка велась поліцейським, а це прямо означає про наявність у нього технічного засобу і можливість його застосування, а тому пояснення свідків вже є недопустимим доказом, оскільки підстава для їх залучення була відсутня, а також це свідчить або про умисне ухилення поліцейськими від відеозйомки, або про те, що суду не було надано все відео, що є підставою для сумніву у правдивості протоколу.
Між тим, у відповідності до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого, приватного становища. При цьому п. 1 розділу 7 даної Інструкції передбачено, що під час виконання своїх службових повноважень поліцейським забороняється: самовільне видалення відеозаписів з носіїв, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати, часу; примусове виключення відеореєстратора, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Пунктом 6 розділу 2 спільного наказу МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року чітко визначено, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи щодо неупередженості яких є сумніви. З наданого поліцейським рапорту вбачається, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути неупереджені, адже між ними і апелянтом виникла досить серйозна конфліктна ситуація. Більше того, ці свідки є представниками громадського захисту й фактично поліцейськими.
Крім того, і протокол про адміністративне правопорушення суперечить вимогам ст. 256 КУпАП, адже складався за його відсутності, а вказаний протокол він уперше побачив після ознайомлення його адвоката з матеріалами справи, яке відбулося 03 квітня 2023 року.
Також 03 квітня 2023 року він уперше дізнався і про складену стосовно нього постанову за ст. 126 КУпАП. Дана постанова складена без його участі, а її копія йому не вручалася. Ця постанова ним оскаржена в порядку адміністративного судочинства.
Що стосується рапорту поліцейського, то як зазначає апелянт, він містить суб'єктивні судження його автора. Більше того, з рапорту не вбачається, що він був поданий адресату, адже не містить будь-яких відміток канцелярії, печатки чи резолюції керівника. Таким чином, це штучно створений доказ.
Наявна в матеріалах справи розписка старої людини ОСОБА_4 , який нібито зобов'язувався забрати в ОСОБА_1 ключі від автомобіля, на думку апелянта, формально містить склад злочину, оскільки це підбурення забрати щось у іншої людини проти її волі, що є крадіжкою або грабежем. Апелянт зазначає, що насправді у нього жодних ключів не було, але навіть якщо і були б, то між триманням ключів і керуванням транспортним засобом є різниця.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Кожем'яченка В.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, допитавши інспектора патрульної поліції ОСОБА_5 , перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності має відбуватися у відповідності до встановленого законом порядку. Зокрема у ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що в ході розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння, факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх ознак є підстави стверджувати про наявність у діях водія ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
У відповідності до ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відеозапис є основним доказом, який підтверджує факт керування особою транспортним засобом, її огляду на стан відповідного сп'яніння або відмови від такого огляду.
Проте вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, не дослідив надані йому докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, у зв'язку з чим прийшов до помилкових висновків щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові водія, який керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №101512 від 23 вересня 2022 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в с. Гореничі Бучанського району Київської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота), від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер або у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, визнаючи вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №101512 від 23 вересня 2022 року; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 306954 від 23 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП; пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23 вересня 2022 року, відповідно до яких 23 вересня 2022 року о 18 годині в їх присутності водій ОСОБА_1 , який знаходився з ознаками сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; корінець направлення до Бучанської ЦРЛ для огляду на стан сп'яніння; розписку ОСОБА_4 від 23 вересня 2022 року, за якою він зобов'язується забрати ключі від автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить його сину ОСОБА_1 , та не передавати їх йому до повного витверезіння; рапорт інспектора ВРПП Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 23 вересня 2022 року.
Проте жоден із вказаних доказів не містить відомостей, які б підтверджували факт безпосереднього керування ОСОБА_1 автомобілем.
Так, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
В рапорті інспектора ВРПП Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 від 23 вересня 2022 року лише зазначається, що він в складі ГРПП Акцент 622 з 08 години 23 вересня 2022 року спільно з майором поліції Ольховиком І.В. заступив на службу. В телефонному режимі отримали повідомлення від представників громадського формування «Громадський захист Білогородської ОТГ» про те, що в селі Гореничі по вул. Соборній троє чоловіків з ознаками алкогольного сп'яніння виражалися на їх адресу нецензурною лайкою, після чого сіли в автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , та поїхали в бік вулиці Шевченка. Прибувши на місце, вони виявили представників громадської організації ОСОБА_2. та ОСОБА_3 , а також двох пасажирів автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебували в громадському місці у нетверезому стані. На запитання працівників поліції про те, де автомобіль, на якому вони їхали, вказані громадяни відповіли, що автомобіль належить ОСОБА_1 , яким він керував та на ньому поїхав в поле. Пізніше було помічено, як вказаний автомобіль виїжджає з поля. Було прийнято рішення його переслідувати на службовому автомобілі. Під час переслідування водій автомобіля встиг відірватися від них та заїхати до себе в гараж. До них вийшов батько водія - ОСОБА_4 , який повідомив, що його син щойно приїхав додому, він забрав у нього ключі, просив не забирати автомобіль на штрафмайданчик, написав розписку. В цей час до них під'їхав наряд громадського захисту, надав відеодоказ руху автомобіля. Водій ОСОБА_1 вийшов до них з двору, йому було запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився в присутності двох свідків, у зв'язку з чим стосовно нього було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, наведеним рапортом безпосередній факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом не підтверджується, оскільки працівники поліції прибули на місце події, коли ОСОБА_1 там не було, під час переслідування автомобіля «Mitsubishi Lancer» вони не бачили, хто перебуває за кермом, а лише зі слів інших осіб дізналися, що автомобіль належить ОСОБА_1 . Як виходить ОСОБА_1 з автомобіля вони також не бачили.
Розписка ОСОБА_4 , батька водія ОСОБА_1 , також не може бути прямим доказом керування останнім автомобілем, оскільки підтверджує лише факт того, що він забрав ключі від автомобіля і не віддасть їх сину, поки той не протверезіє.
Не доводять, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Lancer» і корінець направлення до Бучанської ЦРЛ та копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 306954 від 23 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки жодних відомостей з приводу цих обставин вони не містять.
Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння. При цьому слід зазначити, що ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейські під час переслідування автомобіля технічні засоби відеозапису застосовували, тобто у них була така можливість, у зв'язку з чим залучення свідків для фіксації відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння суд вважає необґрунтованим.
Зважає суд і на ті обставини, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, у яких із ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, що ставить під сумнів їх неупередженість.
При цьому, суд першої інстанції відеозаписи з бодікамери працівників поліції та представників громадського формування «Громадський захист Білогородської ОТГ» визнав неналежними доказами, пославшись на ті обставини, що на одному відеозаписі зафіксовано події 2018 року, а на іншому - спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.
Однак, у відповідності до вимог закону, докази не можуть бути визнані неналежними чи недопустимими з підстав, що вони не збігаються з позицією обвинувачення.
Будь-які обставини, які б свідчили, що вказані відеозаписи здобуті незаконним шляхом, або з порушенням вимог чинного законодавства, тобто ставили б під сумнів їх законність і обґрунтованість, матеріали справи не містять, а тому суд не може не прийняти їх до уваги.
Разом з тим, на вказаних відеозаписах також не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, на одному відеозаписі лише зафіксовано як троє осіб пішоходів рухаються по дорозі.
З іншого відеозапису вбачається, як попереду їде автомобіль, а за ним їде автомобіль працівників патрульної поліції, однак тому автомобілю, який їхав попереду, вдалося втекти, а також обставини спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 вже біля домоволодіння за місцем його проживання.
Крім того, будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, свідок ОСОБА_5 пояснив, що надійшов виклик на 102 про те, що представники «Громадського захисту Білогородської ОТГ» затримали водія з ознаками алкогольного сп'яніння. Приїхавши на місце виклику, представники «Громадського захисту» їм пояснили, що під час роботи вони помітили трьох осіб з ознаками сп'яніння, які сіли в авто і почали рух, вони поїхали за вказаним автомобілем, але побачивши це, ті особи залишили автомобіль в полі та пішли пішки. Також їм було надано відео як рухався автомобіль. Проїхавши на місце, яке їм вказали, вони побачили, як в с. Гореничі рухався автомобіль. Їм не вдалося технічно зняти рух автомобіля і наздогнати його вони не змогли. По номерних знаках вони встановили місце проживання водія. Коли під'їхали за вказаною адресою, авто було запарковане, капот автомобіля був гарячий. ОСОБА_1 ішов пішки. Зі слів батька - ОСОБА_1 їздив у магазин. Він особисто ОСОБА_1 не зупиняв, і за кермом автомобіля його не бачив.
Отже, свідок ОСОБА_5 особисто не бачив ОСОБА_1 за кермом автомобіля «Mitsubishi Lancer».
Таким чином, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів є недостатньою для взаємозв'язку і висновків про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмови водія, який керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ставить під сумнів факт керування ним транспортним засобом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, оскільки достатні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.