П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4437/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 20.06.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати додаткової грошової винагороди у розмірі 300 000 грн. за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року та стягнути з відповідача додаткову грошову винагороду за вказаний період.
В обґрунтування позову зазначено, що у березні 2022 року він був призваний за мобілізацією на військову службу до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
03.11.2022 року під час виконання службових обов'язків на посту спостереження в с. Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області він отримав травму в результаті ворожого мінометного обстрілу та був госпіталізований до міської лікарні м. Апостолове, а наступного дня, 04.11.2022 року - до Криворозької міської лікарні.
З 24.11.2022 року його було переведено до Одеського військово-медичного клінічного центру ДПСУ України, для подальшого лікування.
З 27.01.2023 року по 03.02.2023 року проходив лікування у госпіталі в м. Ізмаїл ВМКЦ м. Одеса.
08.12.2022 року у результаті проходження ВЛК отримана ним травма визнана такою, що пов'язана із захистом Батьківщини. Також зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби. При цьому, як вказує позивач, починаючи з 01 листопада 2022 року по 01 лютого 2023 року йому протиправно припинили нараховувати доплату у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень, встановлену постановою КМУ №168.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та не виплати позивачеві додаткової грошової винагороди у відповідності до пункту першого постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 03.11.2022 року по 24.11.2022 року, а також з 27.01.2023 року по 03.02.2023 року та зобов'язав відповідача здійснити такі нарахування та виплату.
Задовольняючи вказану частину позовних вимог, суд виходив з того, що позивачу протиправно не виплачувалась у повному обсязі додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень у зазначені періоди, що є грубим порушенням його прав.
У задоволенні позовних вимог за період з 25.11.2022 року по 26.01.2023 року суд відмовив, оскільки у матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Військова частина НОМЕР_2 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що в період з 03.12.2022 по 21.04.2023 позивач виконував службові обов'язки і завдання в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а не відповідача.
Стосовно лікування позивача в період з 27.01.2022 по 03.02.2022 апелянт вказує, що відсутні докази того, що захворювання, які були наявні у позивача, були пов'язані із мінно-вибуховою травмою. Апелянт також зазначив, що позивач після закінчення свого восьмиденного лікування у Госпіталі ВМКЦ ДПСУ міста Одеси в місті Ізмаїл відповідного висновку ВЛК за результатами лікування не надав, а відтак, відсутні підстави для виплати збільшеного розміру додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією на військову службу згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 №69/2022, зарахований до військової частини НОМЕР_4 ДПС України, що підтверджується записом у Військовому квитку серії НОМЕР_5 (а.с.17-19).
16.11.2022 року начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України затверджений Акт №49-22 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання ним обов'язків військової служби (Форма НВС 1), з якого вбачається, що 03.11.2022 року на посту в пункті спостереження №9 селища Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області при виконанні військових обов'язків позивач отримав травму в результаті мінометного обстрілу.
В Акті також зафіксовано, що у той же день (03.11.2022 року) позивач був госпіталізований до міської лікарні м. Апостолове, а наступного дня, 04.11.2022 року - до Криворозької міської лікарні (а.с.20-21).
З матеріалів справи також вбачається, що з 24.11.2022 року позивач був переведений до Одеського військово-медичного клінічного центру ДПСУ України, де проходив подальше лікування, а з 27.01.2023 року по 03.02.2023 року - у госпіталі ВМКЦ ДПСУ м. Одеси із дислокацією в м. Ізмаїл.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 01 листопада 2022 року по 01 лютого 2023 року йому не виплачувалась доплата у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень, встановлена постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168.
Вважаючи протиправною невиплату грошової суми за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з листопада 2022 року по лютий 2023 року у загальному розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи, що рішення суду першої інстанції оскаржено виключно у частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції не дає оцінку частині позовних вимог за період з 25.11.2022 року по 26.01.2023 року.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Стаття 40 Закону №2232-XII визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (у реакції від 18.10.2022 року, яка діяла на момент правовідносин сторін) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), до яких включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачені цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я необхідно встановити 2 умови:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно наявного в матеріалах справи Акту розслідування нещасного випадку (Форма Нвс-5), затвердженого начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, випадок отримання поранення ОСОБА_1 вважається таким, що стався під час виконання обов'язків військової служби (а.с.22-24).
08.12.2022 року проведено медичний огляд ВЛК при Одеському Військово-медичному клінічному центрі ДПС України (ВЧ НОМЕР_6 ), яким травма, отримана ОСОБА_1 , визнана такою, що пов'язана із захистом Батьківщини. Захворювання пов'язане з проходженням військової служби, про що складено Довідку постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії (а.с.25).
Отже, наявна перша умова для виплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. - поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, судова колегія встановила, що у направленні на медичний огляд від 08.12.2022 року №99 за підписом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні:
03.11.2022 року -КНП «Апостолівська міська лікарня» м. Апостолове;
04.11.2022-24.11.2022 року - КНП «Криворозька міська лікарня №8» м. Кривий Ріг (а.с.29).
Позивачем надано до суду фотокопію Виписки із Медичної картки амбулаторного хворого терапевтичного відділення Криворізької міської лікарні, де зазначено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 04.11.2022 року по 24.11.2022 року (а.с.26).
На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року про витребування доказів начальник Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) направив до суду Медичну карту стаціонарного хворого №134 від 03.02.2023 року та повідомив, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.01.2023 по 03.02.2023 року у госпіталі в м. Ізмаїл (а.с.28).
Тобто, наявна друга умова - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я для виплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. у період з 03.11.2022 року по 24.11.2022 року, а також з 27.01.2023 року по 03.02.2023 року.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 03.11.2022 року по 24.11.2022 року, а також з 27.01.2023 року по 03.02.2023 року.
Разом з тим, з розрахункових листів грошового забезпечення позивача вбачається, що у грудні 2022 року йому нарахована та виплачена «винагорода 30» та «винагорода 70» за 8 днів листопада 2022 року у сумі 8 000 грн. та 186 66,64 грн., а також «винагорода 30» за 30 днів грудня 2022 року у сумі 29 032,30 грн.; у січні 2023 року позивачеві нарахована та виплачена «винагорода 70» за 2 дні грудня 2022 року у сумі 4 516,12 грн.; за січень 2023 року виплата винагороди» не здійснювалась.
Таким чином суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у спірні періоди позивачеві протиправно не виплачувалася в повному обсязі додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн. згідно з постановою КМУ №168.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта, що позивач в період з 03.12.2022 по 21.04.2023 виконував службові обов'язки і завдання в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ, а не відповідача, оскільки в усі спірні періоди позивач перебував на фінансовому забезпеченні саме відповідача.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко