Справа № 761/11114/21
Провадження № 2/761/788/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Дем'янчук С.Р.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника 3-ї особи Шевчук- Мельниченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.07.2021, просила виділити їй в натурі зі спільної часткової власності 57/100 частки у житловому будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
приміщення № 1.1. - коридор, площею 4,2 кв.м.;
приміщення № 1-2 - комора, площею 3,0 кв.м.;
приміщення № 1-3 - коридор, площею 1,7 кв.м.;
приміщення № 1-4 - кухня, площею 5,4 кв.м.;
приміщення № 1-5 - житлова кімната, площею 17,5 кв.м.;
приміщення № 1-6 - санвузол, площею 3,1 кв.м.;
господарські споруди:
погріб;
сарай літ. «Б»;
сарай лит. «В»;
вбиральня літ «Г»;
№ 1 - ворота;
№ 2 - хвіртка;
№ 3,4 - огорожа.
Зобов'язати третю особу внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 80000000000:91:262:0310 за фактичним використанням цієї земельної ділянки, встановленим у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 у справі № 2-3186.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є власником 57/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником іншої 43/100 частини вказаного домоволодіння була ОСОБА_5 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 був здійснений поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки, виділено ОСОБА_4 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме:
приміщення № 1.1. - коридор, площею 4,2 кв.м.;
приміщення № 1-2 - комора, площею 3,0 кв.м.;
приміщення № 1-3 - коридор, площею 1,7 кв.м.;
приміщення № 1-4 - кухня, площею 5,4 кв.м.;
приміщення № 1-5 - житлова кімната, площею 17,5 кв.м.;
приміщення № 1-6 - санвузол, площею 3,1 кв.м.;
господарські споруди:
сарай «Б»;
сарай «б»;
сарай «В»;
вбиральня «Г»;
ворота № 1;
хвіртка № 2;
огорожа № 4;
огорожа № 6.
Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині земельної ділянки за відповідною лінією розподілу.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду від 24.10.2003 визнано за ОСОБА_4 право власності на 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме:
приміщення № 1.1. - коридор, площею 4,2 кв.м.;
приміщення № 1-2 - комора, площею 3,0 кв.м.;
приміщення № 1-3 - коридор, площею 1,7 кв.м.;
приміщення № 1-4 - кухня, площею 5,4 кв.м.;
приміщення № 1-5 - житлова кімната, площею 17,5 кв.м.;
приміщення № 1-6 - санвузол, площею 3,1 кв.м.;
господарські споруди:
сарай «Б»;
сарай «б»;
сарай «В»;
вбиральня «Г»;
ворота № 1;
хвіртка № 2;
огорожа № 4;
огорожа № 6.
13.01.2004 ОСОБА_5 продала належні їй 43/100 частки домоволодіння відповідачу у справі - ОСОБА_2 . Останній набув 43/100 частини у праві власності на зазначений будинок 16.01.2004 у результаті вчиненні реєстраційного напису на договорі купівлі-продажу частини житлового будинку від 13.01.2004, зареєстрованим у реєстрі правочинів за № 95.
Позивачка вказує, що технічна можливість виділення частки, якою фактично користується ОСОБА_4 , підтверджується Висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна від 10.02.2021 № КТ005644.
Вказує, що рішенням Шевченківського районного суду від 13.10.2003 року було встановлено порядок користування будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і перебував у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (правонаступником якої є відповідач). Такий порядок відповідає часткам у праві власності на зазначений будинок (57/100 - ОСОБА_4 та 43/100 - ОСОБА_5 та дозволяє використовувати різні частини будинку як окремі об'єкти.
Вважає, що позивач має право вимагати поділу будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі частини, які можуть використовуватися як окремі об'єкти нерухомого майна і які відповідають порядку користування цим будинком та господарськими спорудами, що встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 року та Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.10.2003 у справі №2-3186.
Окрім того, зазначає, що Договором купівлі-продажу від 13.01.2004 року та від 16.12.2005 року ОСОБА_5 продала 4/8 частини у праві власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (відповідачу). Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11.06.2008 у справі № 2-1719/2008 було задоволено позов ОСОБА_2 і було виділено у натурі ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею 517 кв.м. (з урахуванням площі під будівлями, які належать ОСОБА_2 ), розташованої на території АДРЕСА_1 , яка є у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за лінією розподілу, яка проходить згідно з планом присадибної земельної ділянки площею 1034 кв.м. на підставі рішення Київської міської ради від 19.08.1999 № 8/494 та рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2003 року за № 2-3186/2003.
Площа та межі земельних ділянок, виділених в натурі ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:148) та ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:0310) відповідали площі та межам частин належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:0079), якими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали право користуватися відповідно до порядку користування земельною ділянкою, встановленого рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 13.10.2003 року за № 2-3186/2003.
Фактичне користування виділеними земельними ділянками здійснювалася з дотриманням межі, яка була визначена як елемент встановленого рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 13.10.2003 року за № 2-3186/2003 порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:262:0079.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2009 у справі № 2a-2615/09, яка набрала законної сили 28.02.2011, було задоволено позов ОСОБА_6 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та зобов'язано останню внести зміни в автоматизовану систему «Кадастр» та видати ОСОБА_7 . Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 517 квадратних метрів з присвоєнням ділянці окремого номеру у межах, вказаних у технічній документації, виготовленої КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі», за адресою: АДРЕСА_1 .
06.06.2014 року, на підставі зазначених вище рішень суду, державним кадастровим реєстратором Держземагенства у м. Києві було внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:262:0310 та 8000000000:91.262:148, які були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0079 (лист Головного управління Держтеокадастру у м. Києві від 15.04.2016 № Д-302/0-337/6-16.
23.10.2015 року державним кадастровим реєстратором Держземагентства Головного управління Держгеокадастру у м. Києві було внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:262:0352 та 8000000000:91:262:0353, які були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:148 (лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 15.04.2016 № Д-302/0-337/6-16.
При цьому згідно відомостей державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0079 скасована в результаті поділу вище зазначеної земельної ділянки на дві земельні ділянки: земель (лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 15.04.2016 №Д-302/0-337/6-16..
Зазначає, що однією з цих земельних ділянок була земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , її площа становить 0,0517 га, належить вона ОСОБА_4 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:262:0079 - це земельна ділянка, що перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , до моменту її розділу на дві земельні ділянки, площа цієї земельної ділянки 0,1034 га і розташована вона за адресою: АДРЕСА_1 , на що вказує Державний акт про право власності на земельну ділянку серія КВ № 121278.
Дві земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:262:0352 та 8000000000:91:262:0353, які були створені в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000.91.262:148 належать ОСОБА_2 . Зазначені дві земельні ділянки межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91.262:0310, яка належить ОСОБА_4 .
Позивачка вказує, що у листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 07.07.2016 № 19-26-7777.3-852/35-16 позивачку було повідомлено про те, що технічної документації із землеустрою про поділ земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у регіональному фонді документації із землеустрою Головного управління Держтеокадастру у м. Києві немає. Нестача зазначеної технічної документації у регіональному фонді документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві робить неможливим встановлення межі між земельною ділянкою позивачки та земельними ділянками відповідача за даними земельно-кадастрової документації.
Вважає, що позивачка має право на встановлення межі між належною їй земельною ділянкою та земельними ділянками, що належить відповідачу, за фактичним використанням цих земельних ділянок й, відповідно, вимагати від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 відповідно до й фактичного використання.
Також у позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 вищевказана справа надійшла в провадження судді Макаренко І.О.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 03.02.2022 об 11.30 год.
02.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо позовної заяви ОСОБА_4 . У вказаних поясненнях третя особа просила відмовити у задоволенні позовної вимоги №2 щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 за фактичним використанням цієї земельної ділянки, встановленої у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2003 у справі № 2-3186.
14.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо уточненої позовної заяви ОСОБА_4 . У вказаних поясненнях третя особа просила відмовити у задоволенні позовної вимоги №2 щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 за фактичним використанням цієї земельної ділянки, встановленої у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2003 у справі № 2-3186.
Третя особа зазначала, що Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком від 17.10.2012 №1051 чітко визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру, в тому числі координат поворотних точок меж земельних ділянок, здійснюється на підставі заяви власника або користувача земельних ділянок здійснюється на підставі заяви власника або користувача земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не на підставі технічної документації землеустрою щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок, як на цьому безпідставно, на переконання третьої особи, наполягає позивач. При цьому Головне управління Держгеокадастру у м. Києві звертало увагу суду на те, що внесення координат поворотних точок меж земельної ділянки, окремо, без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на Законом України "Про державний земельний кадастр", ні Порядком ведення Державного земельного кадастру від 17.10.2012, затвердженого постановою КМУ №1051, не передбачено.
Зауважує, що станом на даний час відповідна заява ОСОБА_4 , разом із документацією землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) та електронним документом, у відповідності до п.107 Порядку від 17.10.2012 №1051, до Головного управління Держземагенства у м. Києві не надходили. Наголошує, що відповідно, Головне управління Держземагенства у м. Києві жодним чином не порушувало права та охоронювані інтереси ОСОБА_4 .
Третя особа вважає, що позивач жодним чином не обґрунтувала та не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, а також не зазначила, яким чином Головне управління Держгокадастру у м. Києві порушило її законні права чи охоронювані законом інтереси.
28.12.2021 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_4 , поданий представником відповідача - адвокатом Мариніч Іриною Григорівною.
У вказаному відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. Мотивував відзив тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 по справі №2-3186/03 вже відбувся фактичний поділ майна шляхом виділення приміщень у натурі. Відповідно спільна часткова власність припинилася. Зазначає, що враховуючи те, що рішення Шевченківського районного суду міста Киева від 13 жовтня 2003 року по справі № 2-3186/03 та Додаткове рішення від 24 жовтня 2003 року по вказаній справі набрало законної сили, то обставини встановлені у ньому не підлягають повторному доказуванню в даному судовому процесі.
Крім того, наголошує, що у позовній заяві позивачка не вказала, яким чином та у який спосіб відповідач порушує її права та законні інтереси, не надала належних та допустимих доказів такого порушення. Навпаки, позивач зазначає, що безперешкодно користується належним їй майном. 3 огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, відповідач звертав увагу суду на те, що він не може бути належним відповідачем щодо позовної вимоги про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310, оскільки таким відповідачем може бути Головне управління Держгеокадастру у місті Києві.
В той же час, відповідач вказує, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0079 відбувся відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. В порядку поділу вказаної земельної ділянки було зареєстровано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:262:0310, що належить на праві приватної власності позивачці, та 8000000000:91:262:0148, яка належала відповідачу. В абзаці чотири сторінки вісім позовної заяви, позивач зазначає: «Площа та межі земельних ділянок виділених в натурі ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:0148) та ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:0310) відповідали площі та межам частин належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:262:0079), якими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали право користуватися відповідно до порядку користування земельною ділянкою, встановленого рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 13.10.2003 року за. N° 2-3186/2003». Таким чином, позивач визнає, що порушення прав та законних інтересів не відбулося.
Наголошує, що поділ земельної ділянки 8000000000:91 262:0148 відбувся на підставі заяви відповідача та технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. В результаті поділу було зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:262:0353, площео 0,0070 га, та 8000000000:91.262:0352, поще 0.0447 га, що разом становить 0,0517 га. При цьому межі та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 не змінювались, що підтверджується технічною документацією.
Вказує, що позивач злісно перешкоджає відповідачу користуватися частиною власного майна (земельною ділянкою з кадастровим номером 3000000000.91.262:03.52) шляхом встановлення паркану з порушенням визначених судом меж. Задоволення вимоги позивача про внесення змін до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:262:0310 за фактичним використанням земельної ділянки призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача. Отже, на думку відповідача така вимога є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на користь ОСОБА_4 відповідач вважає, що такі не підлягають задоволенню з огляду на те, що у позивача не було необхідності звернення до суду до обраного відповідача з тими позовними вимогами, що визначені у позовній заяві.
Відповідно до п. 8 ц. 3 ст. 178 ЦПК України відповідач зазначав, що очікує понести витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.
17.01.2022 на адресу суду надійшли пояснення позивачки, подані представником адвокатом Третяком Т.О. У вказаних поясненнях представник позивачки, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.06.2020 у справі № 384/407/17, наголошував, що суд має право приймати рішення, яким зобов'язувати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві вносити зміни до ДЗК і без технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (остання може бути розроблена у майбутньому).
У підготовчому судовому засіданні 03.02.2022 представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмету позову та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 та додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2003 вирішено питання щодо виділу та визнання права власності на частину домоволодіння, яку позивач просить суд виділити їй в натурі. Враховуючи те, що вказаними рішеннями майно було поділено, а за позивачем визнано право власності на її частку, право спільної часткової власності було припинено.
Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував, посилаючись на те, що на його думку, вищевказані рішення Шевченківського районного суду м. Києва були про визначення порядку користування домоволодінням, а отже право спільної часткової власності не припинилося.
Представник третьої особи підтримала клопотання представника відповідача, обґрунтовуючи це тим, що питання, які ставляться в позові, вже вирішені відповідними судовими рішеннями, а отже предмет спору - відсутній.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 761/11114/21 клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково. Провадження у цивільній справі № 761/11114/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у місті Києві про виділення в натурі частки спільної часткової власності закрито. У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.10.2022 апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 761/11114/21 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07.11.2022 матеріали цивільної справи № 761/11114/21 надійшли до Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 вказану справу розподілено судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 18.11.2022 справу прийнято до провадження судді Сіромашенко Н.В. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
24.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про заміну третьої особи.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2023 клопотання про заміну третьої особи задоволено. Замінено Головне управління Держгеокадастру у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, вул. Серпова, 3/14, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39817550).
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач та представник відповідача проти задоволення позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні.
Представник 3-ї особи проти позову заперечував.
Суд, вислухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 27.06.1983 року, яке видано після смерті спадкоємця ОСОБА_9 , батька сторін, та свідоцтва про право на спадщину від 13.02.2002 року, виданого після смерті ОСОБА_10 , матері сторін, за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано жилий будинок та господарські споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Кожна з них має право на ідеальну частку (т.1, а.с.21).
У відповідності із свідоцтвом про право на спадщину від 13.04.2002 року кожна із сторін має право на 4/8 частини земельної ділянки, про що кожній видано акт приватної власності на землю (т.1, а.с.26).
Шевченківським районним судом м. Києва розглядалася цивільна справа № 2-3186/03 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ будинку, господарських споруд та земельної ділянки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2003 року був здійснений поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки, а саме виділено ОСОБА_4 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 , що складається з таких приміщень: коридор 1-1 площею 4,2 кв. м; комора 1-2 площею 3,0 кв. м; коридор 1-3 площею 1,7 кв. м; льох; кухня 1-4 площею 5,4 кв. м; житлова кімната 1-5 площею 17,5 кв. м; санвузол 1-6 площею 3,1 кв. м; господарські споруди: сарай «Б»; сарай «б»; сарай «В»; вбиральня «Г»; ворота № 1; хвіртка № 2; огорожа № 4; огорожа № 6.
Залишено ОСОБА_5 43/100 частин будинку АДРЕСА_1 , що складається з: кухня 2-1 площею 11,6 кв. м; житлова кімната 2-2 площею 6,4 кв. м; житлова кімната 2-3 площею 16, 1 кв. м; господарські споруди: ворота з хвірткою № 3; огорожа № 5; огорожа № 6.
Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині земельної ділянки, яка знаходиться у їх власності на підставі державного акта на право власності № 91-2-03061 за відповідною лінією розподілу.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду від 24 жовтня 2003 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 57/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що складається з вищенаведених виділених приміщень та господарських споруд. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 43/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що також складається з вищенаведених виділених приміщень та господарських споруд.
13.01.2004 між ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 , купив 4/8 земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 від площі 0,1034 га.
13.01.2004 між ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 , купив 43/100 частин житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
16.12.2005 між ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 було укладено доповнення до Договору купівлі-продажу земельної ділянки.
02.04.2004 ОСОБА_2 , видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого він є власником земельної ділянки 4/8, що знаходиться в АДРЕСА_1 від площі 0,1034 га.
Співвласником земельної ділянки була ОСОБА_4 , частка якої також становить 4/8 земельної ділянки.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11.06.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2008, у справі №2-1719/2008 було задоволено позов ОСОБА_2 , виділено у натурі ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею 517 кв.м. (з урахуванням площі під будівлями, які належать ОСОБА_2 ), розташованої на території АДРЕСА_1 , яка є у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за лінією розподілу, яка проходить згідно з планом присадибної земельної ділянки площею 1034 кв.м. на підставі рішення Київської міської ради від 19.08.1999 № 8/494 та рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2003 року за № 2-3186/2003.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Щодо позовної вимоги про виділ позивачці майна в натурі зі спільної часткової власності
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об'єкта майна.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 та додатковим рішенням від 24.10.2003 по справі № 2-3186/03 спірне майно було поділено між співвласниками та за кожним з них визнано право власності на окремі об'єкти, а саме: здійснено поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки, виділено ОСОБА_4 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині земельної ділянки за відповідною лінією розподілу, визнано за ОСОБА_4 право власності на 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_5 право власності на 43/100 частину будинку АДРЕСА_1 , виділити ОСОБА_5 43/100 частини будинку будинку АДРЕСА_1 .
Отже, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 та додатковим рішенням від 24.10.2003 по справі № 2-3186/03 було здійснено поділ між усіма співвласниками спірного майна, що знаходилось у спільній частковій власності, і, відповідно, правовідносини спільної часткової власності припинилися.
Відтак, з огляду на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2003 та додатковим рішенням від 24.10.2003 по справі № 2-3186/03 право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на спірне майно припинилося, у справі, що наразі розглядається, відсутні правові підстави для виділу позивачці майна зі спільної часткової власності.
Отже, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про виділення в натурі частки із спільної часткової власності необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При зверненні з позовною вимогою про зобов'язання вчинити дії до третьої особи ОСОБА_4 вказала відповідачем ОСОБА_2 , клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивачка не заявляла.
За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області зобов'язати третю особу внести зміни до Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки необхідно відмовити.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про виділення в натурі частки із спільної часткової власності відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко