Справа № 761/14084/22
Провадження № 2/761/4619/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Дем'янчук С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Сухомлинової Н.І. ,
представника відповідача Юровського А.Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 86 612,45 грн.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 07.10.2014 року він був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на посаду начальника відділу охорони праці і техніки безпеки (Наказ № 298-к від 07.10.2014).
Наказом № 329-к від 12.11.2014 року позивача було переведено на посаду помічника генерального директора з питань безпеки. 17.07.2020, згідно наказу № 129-к позивача було звільнено з роботи.
13 жовтня 2021 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі №761/25772/20 наказ № 129-к від 17.07.2020 року визнано незаконним та скасовано. Вказаним рішенням суд вирішив поновити ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора з питань безпеки Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з 17 липня 2020 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» подало апеляційну скаргу.
25 травня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції змінив, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», місце знаходження - проспект Перемоги, 44, м. Київ, ідентифікаційний код 02404380, на користь ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2020 року по 13 жовтня 2021 року у розмірі 108 602 (сто вісім тисяч шістсот дві) гривні, 58 копійок». В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року залишити без змін».
Наказом Державного підприємства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» від 21 червня 2022 року № 91-к «Про поновлення на посаді», позивача було поновлено на попередній роботі на посаді помічника генерального директора з питань безпеки ДІТ ««Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з 17 липня 2020 року.
При таких обставинах, позивач вважає, що відповідачем протягом тривалого часу не виконувалось рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року про поновлення позивача на роботі, що має наслідком застосування приписів статті 236 К3пП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Наголошує, що з наступного дня після ухвалення рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2021 про поновлення позивача на роботі, у відповідача виник обов?язок щодо його виконання, який має бути реалізований шляхом видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки.
При цьому зазначає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення підлягає стягненню з 14.10.2021 року (наступного дня після постановляння рішення Шевченківського районного суду міста Києва) по 21.06.2022 року (день фактичного поновлення мене на роботі). Згідно довідки ДП «Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» №50 від 09.09.2020р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 500,65 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 14 жовтня 2021 року по 21 червня 2022 року у розмірі 86 612,45 грн.
Ураховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 86 612,45 грн., який визначений без утримання сум податків та інших обов'язкових платежів та судові витрати на правову допомогу
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18.11.2022, 27.04.2023 та 28.10.2023 на адресу суду надійшли клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи документів про компенсацію витрат на правову допомогу.
08.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У вказаному відзиві Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка" просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви та вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідач вважає, що позивач помилково трактує норми чинного законодавства. Наголошує, що згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відтак зазначає, що відповідач був позбавлений законної можливості негайно виконати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 по справі № 761/25772/20.
Звертає увагу суду на те, що відповідачем 26.10.2021 було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. 24.12.2021 Київський апеляційний суд виніс ухвалу про відкриття апеляційного провадження за результатами якого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 по справі № 761/25772/20 в частині поновлення позивача на роботі з 17.07.2020 залишено без змін. 07.06.2022 позивач звернувся із заявою про поновлення на роботі та виплати вказаної у вищезазначеній постанові суми.
Зазначає, що на підставі заяви та постанови Київського апеляційного суду від 25.05.2022 позивача було поновлено на посаді помічника генерального директора з питань безпеки державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка». У той же час, 28.06.2022 року до відповідача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 69276873 від 22.06.2022 року. Зазначає, що зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що виконавчий лист по справі №761/25772/20 був виданий позивачу лише 16.06.2022 року і стосується лише вимоги стягнення коштів в розмірі 141 784 (сто сорок однієї тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 18 коп. Тобто, станом на сьогоднішній день позивачем або його законним представником не було отримано виконавчий документ в суді, а право поновлення позивача на роботі виникло у відповідача з моменту прийняття Київським апеляційним судом постанови від 25.05.2022 року.
Таким чином, відповідач переконаний, що вимоги позивача про стягнення судових витрат на його користь, а саме: стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення є необґрунтованими.
23.08.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи документів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 25.05.2022 Київським апеляційним судом було встановлено, що 07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 відповідно до наказу № 298-к був прийнятий на роботу до ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на посаду начальника відділу охорони праці і техніки безпеки.
Наказом № 329-к від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 переведений на посаду помічника генерального директора з питань безпеки в ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».
18 травня 2016 року наказом № 46 ОСОБА_1 призначено відповідальним (уповноваженим) за виконання положень Антикорупційної програми ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».
Розпорядженням генерального директора Янчук О.С. № 07 від 03 червня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням до особової справи, а саме за ігнорування резолюції генерального директора щодо відповіді на лист ГСУ ДБР від 18 березня 2020 року.
Розпорядженням генерального директора Янчук О.С. № 09 від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням до особової справи, а саме за фактом невиконання наказу № 46 від 18 травня 2016 року та грубого ігнорування вимог генерального директора щодо підпису розроблених посадових інструкцій.
17 липня 2020 року наказом №129-к ОСОБА_1 звільнено з посади помічника генерального директора з питань безпеки ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки ці обставини встановлені постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2022 у цивільній справі № 761/25772/20, вказана постанова набрала законної сили, такі обставини згідно з ч. 4 ст. 82 ЦКУ не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Також судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» № 09 від 16.06.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення.
Визнано незаконним та скасовано Наказ № 129-к від 17.07.2020 року Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про звільнення за ч. 3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку з 17 липня 2020 року ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора з питань безпеки Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з 17 липня 2020 року.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.07.2020 року по 13.10.2021 року в сумі 156202,80 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1681,60 грн. та 18300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2022 у цивільній справі №761/25772/20 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, викладено абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», місце знаходження - проспект Перемоги, 44, м. Київ, ідентифікаційний код 02404380, на користь ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2020 року по 13 жовтня 2021 року у розмірі 108 602 (сто вісім тисяч шістсот дві) гривні, 58 копійок».
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 8200 (вісім тисяч двісті) гривень.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц (провадження № 61-24060св18)).
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).
Згідно зі статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», не встановлює порядку виконання відповідного рішення.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18 та від 15 червня 2022 року у справі № 209/1944/18, провадження № 61-16466св20.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (див. постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).
У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) вказано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків. Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов'язків і неприступленні до роботи також відсутня.
Аналогічного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).
У постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 760/4080/19 (провадження № 61-9866св20) та від 21 квітня 2021 року у справі № 461/1303/19 (провадження № 61-17899св20) зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18). Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина перша статті 233 КЗпП України).
Аналізуючи вищевикладене, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, щоправо поновлення позивача на роботі виникло у відповідача з моменту прийняття Київським апеляційним судом постанови від 25.05.2022 року або що лише після отримання ним виконавчого листа та/або відкриття виконавчого провадження та невиконання рішення суду відповідачем можна було б стверджувати про затримку у його виконанні, оскільки рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню, яке полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Такий висновок суду повною мірою узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц (провадження № 61-24060св18).
З матеріалів справи вбачається, що рішення про поновлення позивача на роботі ухвалено судом 13.10.2021 року.
Натомість лише 21.06.2022 наказом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" № 91-к "Про поновлення на посаді" на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року у справі №761/25772/20, щодо поновлення на посаді помічника генерального директора з питань безпеки державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_1 було скасовано наказ № 129-к від 17.07.2020 р. про звільнення з посади помічника генерального директора з питань безпеки державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_1 , з 17.07.2020 р. поновлено на посаді помічника генерального директора з питань безпеки державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_1 з посадовим окладом 10 130,00 грн.
???
Таким чином, судом встановлено, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
При цьому суд бере до уваги, що порядок обчислення середньої заробітної плати, у тому числі за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), за правилами абзаців третього та четвертого пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Як визначено в абзаці першому пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд повною мірою погоджується з визначеним позивачем періодом затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме: з 14.10.2021 року (наступний день після ухвалення рішення у справі №761/25772/20) по 21.06.2022 року (дата винесення наказу про поновлення), тобто із затримкою у 173 робочих дні.
Поряд з цим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у частині розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення, адже у вказаному розрахунку середньоденна заробітна плата була зазначена позивачем у розмірі 500 грн 65 коп.
Натомість постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2022 у справі №761/25772/20 Київським апеляційним судом було встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 192 грн 56 коп.
Вказана обставина відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК не підлягає доказуванню.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
У зв'язку з вищевикладеним суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі у розмірі 33 312 грн 88 коп (173 (робочих дні)*192 грн 56 коп (середньоденна заробітна плата позивача)).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, з огляду на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову про стягнення з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.10.2021 року по 21.06 2022 року у розмірі 33 312 (тридцять три тисячі триста дванадцять) грн 88 коп.
Окрім того, позовна заява ОСОБА_1 містить вимогу про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до положень ч. 3, ч.4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.202 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи судом встановлено, що до позовної заяви ОСОБА_1 було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.31).
На підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Сухомлинової Наталії Іванівни та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано:
- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1244021 від 31.10.2022 (а.с.36);
- копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022, укладеного між адвокатом Сухомлиновою Наталією Іванівною та ОСОБА_1 (а.с.37-38);
- копію Акту приймання-передачі наданих (виконаних) послуг від 21.07.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 та додаткового договору №1/пз від 15.07.2022, згідно якого адвокатом Сухомлиновою Н.І. було надано позивачеві професійну правничу допомогу, загальна вартість послуг становить 7500 грн 00 коп, з яких: 500 грн - консультація, 1 000 грн - вивчення матеріалів, наданих на ознайомлення та вибір позиції захисту на основі аналізу наявних матеріалів, аналіз ситуації, прийняття рішення щодо тактики (1 година), 6 000 грн - складання позовної заяви (6 годин)) (а.с.42);
- копію квитанції до прибуткового касового ордера №6 від 08.08.2022, зі змісту якого вбачається, що адвокатом Сухомлиновою Н.І. було прийнято від ОСОБА_1 7500 грн на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 (а.с.43);
- копію Додаткового договору №1/пз від 15.07.2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022, згідно якого сторони погодили, зокрема, порядок нарахування гонорару, тарифи на послуги адвоката та порядок підтвердження оплати наданих послуг (а.с.47);
- копію Акту №2 від 24.04.2023 приймання-передачі наданих (виконаних) послуг від 21.07.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 та додаткового договору №1/пз від 15.07.2022, згідно якого адвокатом Сухомлиновою Н.І. було надано позивачеві професійну правничу допомогу на стадії судової допомоги, загальна вартість послуг становить 2 000 грн 00 коп - аванс за участь у судовому засіданні, призначеному на 09.05.2023 (а.с.53);
- копію квитанції до прибуткового касового ордера №12 від 24.04.2023, зі змісту якої вбачається, що адвокатом Сухомлиновою Н.І. було прийнято від ОСОБА_1 2000 грн на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 та додаткового договору №1/пз від 15.07.2022 (а.с.54);
- копію Додаткового договору №2/пз від 19.12.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022, згідно зі змістом якого сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 до 31.12.2023 (а.с.55);
- копію Додаткового договору №3/пз від 21.08.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022, яким сторони дійшли згоди про те, що сплачені клієнтом 24.04.2023 грошові кошти в розмірі 2 000 грн, як аванс за участь у судовому засіданні, призначеному на 09.05.2023, в зв'язку з тим, що судове засідання не відбулося, рахувати як оплату участі Адвоката у судовому засіданні, призначеному у даній справі на 23.08.2023 відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 та додаткового договору №1/пз від 15.07.2022;
- копію платіжної інструкції № @2PL468602 від 26.10.2023, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено адвокату Сухомлиновій Н.І. 2 000 грн за послуги по Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1507/22 від 15.07.2022 та додатковому договору №1/пз від 15.07.2022;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1310 від 30.03.1999.
Перевіряючи реальність надання адвокатом позивачеві послуг та виконання робіт, вказаних у актах приймання-передачі наданих (виконаних) послуг, судом встановлено, що матеріалами справи повною мірою підтверджено надання адвокатом Сухомлиновою Н.І. позивачеві таких послуг як:
- консультація, вивчення матеріалів, наданих на ознайомлення та вибір позиції захисту на основі аналізу наявних матеріалів, аналіз ситуації, прийняття рішення щодо тактики,складання позовної заяви, адже матеріали справи містять позовну заяву ОСОБА_1 загальним обсягом 31 арк (а.с.1-31), загальна вартість яких становить 7500 грн 00 коп;
- участь адвоката у судовому засіданні 31.10.2023, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.10.2023 - 2 000 грн 00 коп.
Такі витрати позивача у розмірі 9 500 грн, на думку суду, є реальними, а відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Натомість вимога позивача про відшкодування йому відповідачем витрат, понесених у зв'язку з участю адвоката Сухомлинової Н.І. у судовому засіданні 23.08.2023 у розмірі 2 000 грн, на думку суду, підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно п. 11 Додаткового договору №1/пз від 15.07.2022 сторони домовились, що вартість участі адвоката у одному судовому засіданні становить 2 000 грн 00 коп з приміткою "залежно від того, чи було слухання справи по суті".
Зі змісту протоколу судового засідання від 23.08.2023 судом встановлено, що судове засідання 23.08.2023 було розпочато о 15 год 46 хв та закінчено о 15 год 50 хв, тобто тривалість судового засідання становить 04 хвилини. При цьому справа по суті 23.08.2023 судом не розглядалась.
Відтак, об'єктивно оцінивши встановлені судом обставини щодо тривалості судового засідання 23.08.2023 та відсутності факту розгляду судом 23.08.2023 справи по суті, урахувавши погоджені позивачем з адвокатом умови та розмір оплати наданих послуг на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу у частині участі адвоката Сухомлинової Н.І. у судовому засіданні 23.08.2023 становить 500 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, проаналізувавши подані стороною позивача докази, суд дійшов висновку про достатність підстав для відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на його користь з відповідача, у загальному розмірі 10 000 грн., реальність надання яких у суді підтверджується матеріалами справи.
Ураховуючи, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини, розмір витрат на правничу допомогу, реальність понесення яких установлено судом (10 000 грн 00 коп), міг бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та/або заперечень сторони відповідача.
Натомість відповідач такого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечень до суду не подавав.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
Керуючись ст.ст.77-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (код ЄДРПОУ 02404380, місцезнаходження: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 33312 (тридцять три тисячі триста дванадцять) грн 88 коп., витрати на правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн, а всього 43312 (сорок три тисячі триста дванадцять) грн 88 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко