ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
18 грудня 2023 року Справа № 926/2174/20
Суддя Господарського суду Чернівецької області Тинок Олександр Сергійович розглянувши заяву Національного природного парку “Вижницький” про розстрочку виконання судового рішення, у справі №926/2174/20
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до Національного природного парку “Вижницький”
про відшкодування шкоди в сумі 2522527,50 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду
ВСТАНОВИВ:
Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Національного природного парку “Вижницький” про відшкодування шкоди в сумі 2522527,50 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року по справі №926/2174/20 позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку “Вижницький” про відшкодування 2522527,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Національного природного парку “Вижницький” (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 А, код ЄДРПОУ 42702233) шкоду 2522527,50 грн на рахунки з обліку доходів по Чернівецькій області “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”, а саме: 2444615,50 грн на р/р UА288999980333159331000024371, отримувач - Чернівецьке ГУК/Берегометська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської ТГ в сумі 1222307,75 грн; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 488923,10 грн; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 733384,65 грн. 77912,00 грн на р/р UА218999980333139331000024333, отримувач - Чернівецьке ГУК/Вижницька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької ТГ в сумі 38956,00 грн; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 15582,40 грн; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 23373,60 грн. Стягнуто з Національного природного парку “Вижницький” (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А код ЄДРПОУ 42702233) 37837,92 грн судового збору на рахунок Державної екологічної інспекції Карпатського округу: р/р UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.
02 березня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 26 лютого 2021 року.
30 березня 2021 року Управлінням Державної казначейської служби України у Вижницькому районі Чернівецької області повернуто до Господарського суду Чернівецької області оригінали двох наказів від 02 березня 2021 року про примусове виконання рішення суду по справі №926/2174/20.
08 червня 2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі № 926/2174/20 залишено без змін.
30 червня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 08 червня 2021 року.
21 липня 2021 року до Господарського суду Чернівецької області відповідачем надіслано суду заяву по справі №926/2174/21 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку “Вижницький” про відшкодування шкоди в сумі 2522527,50 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду від 30 червня 2021 року по справі №926/2174/20.
05 жовтня 2021 року Управлінням Державної казначейської служби України у Вижницькому районі Чернівецької області повернуто до Господарського суду Чернівецької області оригінали двох наказів від 30 червня 2021 року про примусове виконання рішення суду по справі №926/2174/20.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2021 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №926/2174/20 залишено без змін.
21 лютого 2022 року позивачем подано до суду письмові заяви (вх. № 350 та №351) про видачу наказів у справі №926/2174/21 щодо стягнення з Національного природного парку “Вижницький” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоди в сумі 2522527,50 грн., та судового збору в сумі 37837,92 грн.
Національний природний парк “Вижницький” звернувся до суду з письмовою заявою про заміну боржника у справі №926/2174/20 правонаступником.
Ухвалою суду від 28 березня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Національного природного парку “Вижницький” про заміну відповідача по справі №926/2174/20 Національного природного парку “Вижницький” його правонаступником - фізичною особою ОСОБА_1 .
28 березня 2022 року представником позивача подано до суду письмову заяву про повернення оригіналів наказів Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2021 року у справі №926/2174/21 щодо стягнення з Національного природного парку “Вижницький” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоди в сумі 2522527,50 грн, та судового збору в сумі 37837,92 грн. Також в поданій заяві, представник позивача просить суд не брати до уваги заяви Державної екологічної інспекції Карпатського округу про видачу наказів господарським судом від 16 лютого 2022 № 07-09/673 та 17 лютого 2022 № 07-09/687, які були подані до суду 21.02.2022 року.
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року залишено без розгляду заяви Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вх. № 350 та № 351) від 21 лютого 2022 року про видачу наказів у справі № 926/2174/20; задоволено заяву Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вх. №489) від 28 березня 2022 року про повернення оригіналів наказів по справі № 926/2174/20; повернуто Державній екологічній інспекції Карпатського округу оригінали наказів Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2021 року по справі №926/2174/20 щодо стягнення з Національного природного парку “Вижницький” (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А код ЄДРПОУ 42702233) шкоди в сумі 2522527,50 грн та судового збору в сумі 37837,92 грн.
30 червня 2022 року Національний природній парк “Вижницький” подав до суду письмову заяву (вх. №2459) про відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 07 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви (вх. №2459 від 30 червня 2022 року) Національного природного парку “Вижницький” про відстрочення виконання рішення суду по справі №926/2174/20 та встановлення порядку виконання рішення суду.
30 листопада 2023 року Національний природний парк “Вижницький” подав до суду заяву (вх.№ 5197) про розстрочку виконання рішення у справі №926/2174/20.
Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року повернуто заявникові без розгляду заяву Національного природного парку “Вижницький” про розстрочення виконання рішення суду по справі №926/2174/20 (вх. №5197 від 30 листопада 2023 року).
08 грудня 2023 року Національний природний парк “Вижницький” подав до суду заяву (вх.№ 5312) про розстрочку виконання рішення у справі №926/2174/20, в якій просить суду розстрочити виконання судового рішення у даній справі на період до 6 місяців.
В обґрунтування поданої заяви Національний природній парк «Вижницький» вказує про те, що є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, основним видом діяльності якої є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, отже є бюджетною установою з нижнім рівнем розпорядником коштів, то витрати, які необхідно сплатити за наслідком розглянутої справи не відповідають заходам передбаченим бюджетною програмою 27101160 «Збереження природно-заповідного фонду», тому виконання рішення суду за рахунок коштів загального фонду неможливе. Кошти на виконання рішення суду по даній справі не передбачені бюджетними асигнуваннями, встановленими кошторисами на 2023 рік та не перебувають на обліку бюджетних зобов'язань Держказначейства. Також заявник звертає увагу суду на те, що в Україні введений воєнний стан, а через військову агресію в країні більшість установ, підприємств перебувають у скрутному фінансовому становищі.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року прийнято до розгляду заяву Національного природного парку “Вижницький” про розстрочку виконання рішення; призначено розгляд заяви Національного природного парку “Вижницький” про розстрочку виконання рішення у судовому засіданні на 18 грудня 2023 року.
14 грудня 2023 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу подала до суду заперечення на заяву про розстрочку виконання судового рішення.
В поданому запереченні наголошується на тому, що посилання боржника на те, що Національний природний парк “Вижницький” є бюджетною, неприбутковою установою, та на даний час коштів на відшкодування шкоди у останнього не має, оскільки не передбачено кошторисом - не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для розстрочення виплати шкоди, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин. Несплата заборгованості порушує матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього, особливо враховуючи те, що мова йде про стягнення збитків на користь держави у дохід відповідних бюджетів. Зважаючи на те, що нормами ГПК України передбачено, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а рішення у справі №926/2174/20 ухвалене 27 січня 2021 року, то з метою забезпечення неухильного та повного виконання рішення представник позивача просить суд відмовити у задоволені поданої Національним природнім парком “Вижницький” заяви про розстрочку виконання судового рішення.
Представник відповідача явку свого представника у судове засідання 18 грудня 2023 року не забезпечив.
Представник позивача в судовому засіданні 18 грудня 2023 року заперечив проти задоволення поданої Національним природнім парком “Вижницький” заяви про розстрочку виконання судового рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої доводи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Також, в рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (пункт 40), вказано, що захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь якій зі сторони. Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (абзац 1 частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
У відповідності до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2019 року, яке залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями, у даній справі позов задоволено, стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області 2522527,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду та судові витрати.
Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач вказує про те, що Національний природний парк «Вижницький» є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, основним видом діяльності якої є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, отже є бюджетною установою з нижнім рівнем розпорядником коштів, то витрати, які необхідно сплатити за наслідком розглянутої справи не відповідають заходам передбаченим бюджетною програмою 27101160 «Збереження природно-заповідного фонду», тому виконання рішення суду за рахунок коштів загального фонду неможливе. Кошти на виконання рішення суду по даній справі не передбачені бюджетними асигнуваннями, встановленими кошторисами на 2023 рік та не перебувають на обліку бюджетних зобов'язань Держказначейства.
Однак, суд зазначає про те, що в межах розгляду заяви про розстрочку виконання рішення, суд не досліджує, які відносини наявні між сторонами, а розглядає питання наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово викладалась у постановах суду, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, згідно частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, зазначена відповідачем підстава для надання розстрочки - відсутність бюджетного фінансування і наявність витрат тільки на захищені видатки, не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки обов'язкового до виконання судового рішення, яке вступило в законну силу.
Щодо посилання відповідача про введення в Україні воєнного стану, а через військову агресію в країні більшість установ, підприємств перебувають у скрутному фінансовому становищі, що підтверджує неможливість виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для розстрочки виконання судового рішення. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість відповідача виконати свій обов'язок. Сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.
Відповідачем не подано доказів на підтвердження того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану НПП «Вижницький» не працює, а тому не є обставиною, що перешкоджає виконанню рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2022 року.
Так, відповідачем не додано до матеріалів справи належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про намір виконати рішення суду. Окрім цього, відповідачем не доведені наявність обставин, які б підтверджували факт вживання реальних заходів щодо виконання рішення у даній справі, наявність причинного зв'язку між запровадженням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю в даний час виконати відповідачем ухваленого рішення суду. Подання до суду заяви про розстрочку виконання судового рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.
В основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.
Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, на думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. ст.73,74,76,77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, суд наголошує відповідачу, що за приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2174/20 ухвалене 27 січня 2021 року, 08 червня 2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі № 926/2174/20 залишено без змін, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2021 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №926/2174/20 залишено без змін, а відтак станом на момент подання відповідачем заяви про розстрочку виконання судового рішення та розгляду судом вказаної заяви, у суду взагалі відсутні процесуальні права на надання розстрочки його виконання.
З огляду на приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України та не доведення заявником обставин, які викладені у заяві про розстрочку виконання судового рішення, суд вважає, що вказана заява Національного природничого парку «Вижницький» не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви (вх. №5312 від 08 грудня 2023 року) Національного природничого парку «Вижницький» про розстрочку виконання судового рішення по справі №926/2174/20.
Повний текст ухвали складено та остання підписана 18.12.2023 року.
Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254 - 259 ГПК України.
Суддя Олександр ТИНОК