ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/966/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Волкович Ю.О. - за довіреністю;
від першого відповідача: Плакущий С.В. - адвокат за ордером;
від другого відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( м. Черкаси) та до Державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича (с. Рацеве, Чигиринський район, Черкаська область) про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 01.12.2016 індексний номер: 32666904 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача свої вимоги підтримує повністю і просить суд їх задовольнити.
Представник першого відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та у додаткових поясненнях до суду. Просить застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.
Представник другого відповідача в засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов суду не подано.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи і заперечення обох сторін спору і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перший відповідач ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з 06.12.2012 року і по даний час (а.с. 114 том 1).
Сторонами не заперечується, що за адресою АДРЕСА_1 першим відповідачем на підставі паспорту прив'язки тимчасової споруди від 27.07.2016 № 539 (виданий ФОП ОСОБА_2 - а.с. 41 том 1) розміщено торговий павільйон, який було придбано ОСОБА_1 . Згодом на підставі укладених договорів купівлі-продажу від 18.08.2016 цей паспорт прив'язки 16.08.2016 було переоформлено на ФОП ОСОБА_1 ( а.с.40 том 1).
Позивач вказує, що 08.10.2021 через Центр надання адміністративних послуг м. Черкаси до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою за вх. №01-06/61178 звернувся ОСОБА_1 і просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га за адресою АДРЕСА_1 під належний йому торговий павільйон.
Одночасно ОСОБА_1 було подано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74548597 від 01.12.2016 та технічний паспорт від 01.12.2016 як на нежитлове приміщення - торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаних документів позивачем встановлено, що у ДР речових прав на нерухоме майно за №74548597 від 01.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності як на об'єкт нерухомого майна на нежитлове приміщення - Торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
З витягу з ДР вбачається (а.с. 32 том 1), що рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна індексний номер 32666904 від 01.12.2016, номер запису права власності 17755990, прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем (Відповідач - 2) на підставі:
•Паспорту, серія та номер: 539, виданого 16.08.2016, видавник: управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради;
•Договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, серія та номер: 797, виданого 16.08.2016, посвідчений сторонами.
Вказане рішення державного реєстратора позивач вважає незаконним, виходячи із наступного:
Першим відповідачем на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Черкаси, було розміщено торгівельний павільйон на підставі Паспорту прив'язки тимчасової споруди для розміщення торгівельного павільйону площею 28,8 кв. м. по АДРЕСА_2 .
Між сторонами в даний час укладено та виконується Договір № 797 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 16.08.2016 року (а.с. 43 том 1) за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується на користь Черкаської міської ради оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою по АДРЕСА_2 площею 50,4 кв.м., на території якого розташовано торговий павільйон площею 28,8 кв.м. (тимчасова споруда).
Договір укладено з терміном дії до 16.08.2021 із правом автоматичної пролонгації, якщо сторони не заявили про розірвання договору (розділ 4).
Однак в подальшому, без належних на те підстав (як вказує позивач), ОСОБА_1 зареєстрував право власності на цю тимчасову споруду, як на об'єкт нерухомого майна у ДР речових прав.
За матеріалами справи та з пояснень представників обох сторін судом було встановлено, що попередньо цей же позов було заявлено Черкаською міською радою до ОСОБА_1 та до державного реєстратора Цьопи Б.А. до Соснівського районного суду м. Черкаси і ухвалою від 22.11.2022 провадження у справі було закрито (а.с. 47 том 1).
Суд загальної юрисдикції прийшов до висновку, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Доказів скасування цієї ухвали сторонами суду не подано.
Виниклий між сторонами спір є господарським за складом сторін і предметом спору, що виник стосовно майна (торговельний павільйон), яке використовується першим відповідачем, як ФОП у його підприємницькій діяльності.
Протилежні доводи представника першого відповідача суд відхиляє і реєстрація спірного павільйону у ДР речових прав, як за фізичною особою ОСОБА_1 суті господарського спору не змінює.
Суд при цьому виходить з положень ст. 52 ЦК України про те, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Чинне законодавство не вимагає від фізичних осіб окремого виділення та обліку ними майна, яке використовується у підприємницькій діяльності.
У першого відповідача немає належних і допустимих доказів на спростування того, що за своїми технічними характеристиками спірний об'єкт дійсно є торговельним павільйоном як стаціонарною тимчасовою спорудою.
Згідно наявного у справі Проекту тимчасової споруди (а.с. 28 том 1) розміщення торгового павільйону по АДРЕСА_2 , спірний павільйон є стаціонарною тимчасовою спорудою із закритим приміщенням для тимчасового розміщення людей.
Виготовлений в грудні 2016 за замовленням ОСОБА_1 технічний паспорт на цей же об'єкт містить вказівку на торговий павільйон як на нежитлове приміщення (а.с. 23 том 1), однак не містить в собі опису наявних ознак об'єкта нерухомого майна, таких як фундамент та цегляні чи бетонні стіни і перекриття.
Згідно Методичних рекомендацій, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол № 3 стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 ЦК України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.
Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми (абзац сьомий пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 ).
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об'єкти, визначені законодавством.
Крім того, частиною другою наведеної статті передбачено, що до малих архітектурних форм також відносяться тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту, а також тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, яка може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Перший відповідач також не доводить зі свого боку, за якими ознаками спірний об'єкт, як тимчасову споруду торгівельний павільйон, слід вважати об'єктом нерухомого майна та в результаті яких змін і коли з об'єктом це відбулося.
В справі немає доказів того, що торговельному павільйону, який зареєстровано на праві власності як об'єкт нерухомого майна, Департаментом містобудування та архітектури Черкаської міської ради присвоювалася адреса вул. Грушевського, 95/1 в м. Черкаси, як вказано у ДР речових прав ( а.с. 32 том 1).
За правилами ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно положень абз. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" -- у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що відповідає чинному законодавству.
Виниклий між сторонами спір щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, яким зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на павільйон, як на нерухоме майно, пов'язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку територіальної громади. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на зареєстроване майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено запис про реєстрацію на підставі рішення державного реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його господарського-правового характеру.
Позивач доказує такі порушення, допущені державним реєстратором Цьопою Б.А. при прийнятті рішення 32666904 при внесенні запису до ДР речових прав та їх обтяжень:
- зареєстрований за першим відповідачем на праві власності торговий павільйон не може бути віднесений до об'єктів нерухомого майна. Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За визначенням, наведеним Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до Наказу Мінекономіки "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" від 28.07.2004 N 281), торговельний павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торгівельну залу для покупців.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 №507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.
- відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Рішення про державну реєстрацію права власності за ФОП ОСОБА_1 прийнято державним реєстратором Цьопою Богданом Анатолійовичем на підставі: договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою та технічного паспорту, реєстраційний номер 539.
Положеннями частини 4 статті 18 вказаного Закону обумовлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 цього Закону, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Умови, підстави та процедура проведення реєстрації речових прав відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
Згідно з п. 40 Порядку та ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема: договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості; свідоцтва про право власності; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо.
Вимогами п. 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції чинній на момент проведення спірної державної реєстрації), встановлено, що для державної реєстрації права власності подаються наступні документи.
На новозбудовані об'єкти:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5)договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Порядком визначено вичерпний перелік, обов'язкових для подання, документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.
З огляду на закріплені у статтях 9 та 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
З огляду на перелік документів, які вказані державним реєстратором як підстава виникнення права власності у ОСОБА_1 на спірний об'єкт, першим відповідачем не було подано належних документів для реєстрації спірного павільйону, як об'єкта нерухомого майна, як вимагається нормами чинного законодавства.
Суд погоджується із доводами представника позивача, що ОСОБА_1 державним реєстратором слід було відмовити у реєстрації права власності на павільйон, як на об'єкт нерухомого майна у ДР речових прав і тому рішення державного реєстратора 32666904 від 01.12.2016 держреєстратора ОСОБА_3 є незаконним.
Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор, отримавши від заявника документи встановлює:
1)відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
•відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
•відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
•відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
•наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
•наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2)перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Даний порядок держреєстратором не було дотримано, спірне рішення про реєстрацію павільйона, як об'єкта нерухомого майна, було прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.
Представник першого відповідача не надав суду належних і допустимих доказів дотримання держреєстратором ОСОБА_3 порядку проведення держреєстрації спірного павільйона як об'єкта нерухомого майна. При цьому сама по собі здійснена процедура реєстрації від імені державного органу- реєстраційної служби, не може автоматично доводити законність такої дії.
Суд не погоджується із запереченнями представника першого відповідача, що позивач не довів порушення прав територіальної громади міста чи Черкаської міської ради, вказавши лише на те, що наявність незаконно зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Черкаської міської ради як власника землі, котрий наділений повноваженнями вільно розпоряджатися своєю власністю.
Представник першого відповідача при цьому вказує, що навіть незаконна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на тимчасову споруду павільйон, як на об'єкт нерухомості, не зачіпає, не припиняє і не змінює права власності Черкаської міської ради на земельну ділянку, на якій цей павільйон розміщений. Наголошує, що ФОП ОСОБА_1 в даний час повністю оплачує користування землею і претендує лише на оренду землі згідно поданої ним заяви (а.с. 16 том 1).
В справі маються докази, що 08.10.2021 року перший відповідач звернувся до Черкаської міської ради за отриманням в оренду на 49 років земельної ділянки під торговельним павільйоном і між сторонами немає спору з приводу наявності між сторонами боргу за користування землею.
Однак, як слушно вказав позивач у письмових поясненнях (а.с. 189 том 1) згідно чинного земельного законодавства перший відповідач не позбавлений права ставити питання про передачу земельної ділянки йому у власність без аукціону під зареєстрованим об'єктом нерухомого майна (ст. 120, 123,126, 134 ЗК України).
З даного приводу суд вважає не потребуючими доказування ті обставини, що дотримання правового порядку жителями територіальної громади, зокрема щодо режиму розташування нерухомого майна на земельних ділянках, є законним та очікуваним інтересом Черкаської міської ради, яка вправі цей інтерес захищати способами, встановленими Законом.
Згідно положень ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" до засад державної реєстрації прав віднесено:
1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
За умови задоволення позову в даній справі Черкаська міська рада очікує відновлення того правового становища, яке існувало до часу проведення спірної реєстрації першим відповідачем - павільйон втратить статус об'єкта нерухомого майна.
Такий висновок випливає з обставин, які вказані позивачем у позові.
При цьому зазначення чи не зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову та суті порушеного права, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Саме на суд покладено обов'язок надати вірну правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, з'ясувати суть порушеного права за обставинами, викладеними позивачем, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, якщо позивач обґрунтовує цим свої позовні вимоги, проте помилково посилається на певні норми права або взагалі не вказує їх.
Будь-які вади обґрунтування позову, в т.ч. і щодо повноти висвітлення змісту порушеного права, не позбавляють суд виходячи із змісту позовних вимог та наведених позивачем обставин і доказів, застосувати ті норми закону, які регулюють відносини сторін і дозволяють суду зробити висновки про суть порушеного права у позивача.
Отже суд приходить до висновку, що 01.12.2016 року державним реєстратором Цьопою Б.А. було прийнято незаконне рішення 32666904 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 на праві власності як об'єкта нерухомого майна, тимчасової споруди павільйону, яке підлягає визнанню незаконним та скасуванню за рішенням суду.
При цьому обоє відповідачів порушили права позивача, Черкаської міської ради - ОСОБА_1 подав неналежні документи, а державний реєстратор ОСОБА_3 незаконно прийняв такі документи для проведення державної реєстрації як об'єкта нерухомого майна тимчасової споруди павільйона, який таким об'єктом не є.
Однак у відзиві на позов (п. 3.7. а.с. 79 том 1) відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог і вказує таке:
Перший відповідач відкрито і безперервно з грудня 2016 року володіє на праві власності спірним об'єктом, зареєстрованим як нерухоме майно.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи взнати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії строку позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 926/2260/19, від 24 квітня 2018 року у справі № 902/538/14).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).
Разом із тим в частині 5 статті 267 ЦК України встановлено, що в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які з об'єктивних причин роблять своєчасне пред'явлення позову для захисту права неможливим або утрудненим. Пропуск строку позовної давності з поважних причин потребує належних доказів про настання відповідних обставин.
Перший відповідач ОСОБА_1 обраховує строк позовної давності з 01.12.2016 по 01.12.2019 року.
Позивач натомість вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду у даній справі із позовом, оскільки про реєстрацію за ОСОБА_1 у ДР речових прав павільйону в якості об'єкта нерухомого майна, Черкаська міська рада отримала докази разом із заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 08.10.2021 (а.с. 16 том 1).
Позов же було подано до господарського суду 17.07.2023.
Попереднє (помилкове за підвідомчістю) звернення позивача до Соснівського районного суду у січні 2022 року (а.с. 120 том 1) не зупиняє та не перериває перебіг строку позовної давності, оскільки таке не передбачено нормами ЦК України.
Також слід зауважити, що на трирічний період перебігу строку позовної давності не впливають норми п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дані норми з'явилися у ЦК України лише із законами України, починаючи від 30.03.2020 р. N 540-IX, від 13.04.2020 р. N 553-IX, тобто після спливу трьох років, рахуючи від вчиненої реєстраційної дії.
В порядку перевірки дотримання строку позовної давності за доводами та запереченнями сторін спору, суд витребував у позивача Положення про департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (його правонаступник Управління інспектування Черкаської міської ради, про що вказано в Положенні) 2013 та 2016 років (том 2), з яких вбачається, що до прав Управління інспектування відноситься проведення у встановленому чинним законодавством порядку перевірки об'єктів у галузях торгівлі, правил утримання території м. Черкаси, будівництва, реконструкції об'єктів різного призначення.
Згідно положень ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" до засад державної реєстрації прав віднесено 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Отже в межах здійснення своїх повноважень інспектування за розміщеними на території м. Черкаси малими архітектурними формами, такими як торговельними павільйонами, Черкаська міська рада через своє Управління інспектування не була позбавлена можливості відслідковувати зміну статусу МАФів, отримувати відкриті відомості з ДР речових про реєстрацію МАФів як об'єктів нерухомого майна і в межах трирічного строку позовної давності захищати свої права, як власника земельної ділянки.
Це доводить, що Черкаська міська рада в межах перебігу строку позовної давності, з 01.12.2016 могла в порядку виконання своїх прямих повноважень відповідними департаментами ЧМР, контролювати та отримувати відомості з відкритих даних ДР речових прав про зміну статусу павільйона ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна.
Отже в даному випадку виниклого спору між сторонами перебіг позовної давності починається не з жовтня 2021 року, коли завдяки зверненню до Черкаської міської ради перший відповідач сам подав документи щодо статусу павільйона як нерухомого майна, а з моменту реєстрації спірного об'єкта у ДР речових прав 01.12.2016 року. Саме з цієї дати та при належному виконанні своїх службових обов'язків, позивач міг безперешкодно взнати про зміну статусу павільйона на об'єкт нерухомого майна.
Ніяких об'єктивних перешкод для своєчасного отримання такої інформації у Черкаської міської ради не було. Однак позивач вважає, що у відносинах сторін з боку позивача пропуску строку позовної давності не було, тому і не доводить наявність поважних причин для такого пропуску.
Отже суд приходить до висновку що Черкаська міська рада довела порушення її прав як власника земельної ділянки незаконною реєстрацією за другим відповідачем речового права власності на павільйон за адресою АДРЕСА_1 з огляду на обов'язковість дотримання мешканцями територіальної громади існуючого правового порядку щодо режиму тимчасових споруд та об'єктів нерухомого майна, захист якого є невід'ємним правом та охоронюваним інтересом всіх учасників господарських та цивільних відносин. Спосіб захисту порушеного права обрано належний та ефективний.
Однак оскільки строк позовної давності для захисту порушеного права Черкаською міською радою було пропущено, то в задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Поважність причин пропуску строків позовної давності позивач не доводить.
Сторони також не доказують, що порушення прав позивача має триваючий характер, що виключало б можливість застосування при захисті прав строку позовної давності.
Суд не погоджується із запереченнями першого відповідача щодо того, що визначений другим відповідачем державний реєстратор виконкому Рацівської сільської ради Цьопа Б.А. є неналежним. Суд виходить з того, що в даному рішенні вже доведено допущені порушення цим державним реєстратором норм ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" при проведенні незаконної реєстрації павільйона, як об'єкта нерухомого майна, за спірним рішенням.
Вирішення питання судовою практикою, на яку посилається перший відповідач, щодо того, що належним відповідачем в даному спорі є особа, за якою проведено незаконну первинну реєстрацію речового права з порушенням прав позивача, не виключає можливості одночасного включення в коло відповідачів і державного реєстратора, рішення якого є предметом позовної вимоги. В даному контексті можна було б говорити про неналежного відповідача, якби Черкаською міською радою було визначно лише одного відповідача - державного реєстратора, без особи, на яку зареєстровано спірне майно.
На підставі викладеного у позові слід відмовити повністю через застосування до позовних вимог строку позовної давності.
У відповідності до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2023
Суддя Н.М. Спаських