ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
18.12.2023Справа № 910/854/23
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України
про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/854/23
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 13 689,99 грн.,
представники сторін: не викликались;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 13 689,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Приватне акціонерне товариство "СК "СКАЙД" як боржника за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7099293, було ліквідовано, на підставі статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" його зобов'язання за договором виконує Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/854/23 та поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому Моторне (транспортне) страхове бюро України заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
17.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21 Верховним Судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 судом зупинено провадження у справі № 910/854/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/854/23.
27.02.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
11.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд поновити провадження у справі № 910/854/23, залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України, вирішити питання про повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 судом задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" про залишення позову без розгляду та залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 13 689,99 грн.
14.09.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/854/23, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частиною 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу приписів частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку з поданням позову до нього і у подальшому з закриттям провадження у справі.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20).
Водночас, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
При цьому відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення судових витрат, судом встановлено, що заявник не зазначає, в чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, а подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд, як і має право на подання заяви про залишення такого позову без розгляду та не позбавлений, в такому випадку, права повторно звернутись з цим же позовом до суду.
Крім того, зміна правової позиції суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не може розцінюватися як необґрунтованість позовних вимог товариства.
У даному випадку суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у зв'язку з залишення позову без розгляду.
При цьому суд враховує, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Відтак, подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
Суд також зазначає, що реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У той же час, вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Таким чином, зважаючи, що судом не встановлено необґрунтованих/недобросовісних дій позивача, відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/854/23.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом листопада-грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, питання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/854/23 вирішувалось 18.12.2023.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 123, 126, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/854/23 - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Приходько