Справа № 161/21889/23
Провадження № 1-кп/161/1658/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 18 грудня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580002416 від 12.08.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, працює електриком, одружений, учасник бойових дій, раніше несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.299 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ
Обвинувачений ОСОБА_3 11 серпня 2023 року о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння будинку АДРЕСА_2 , грубо порушуючи загальноприйняті моральні принципи щодо поводження із тваринами, керуючись умислом, спрямованим на жорстоке поводження із твариною, що відноситься до хребетних, з хуліганського мотиву, умисно, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві відношення до тварин, в порушення статті 8 «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України» від 17.06.1980, якою заборонено жорстоко поводитись із собаками, котами і хижими тваринами, безцільно знищувати їх; п.6 ч.2 ст.18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, використовуючи незареєстровану у законному порядку мисливську гладкоствольну рушницю із маркувальними позначеннями «Р1Л», 1963 року, калібру 16, умисно, активним способом, здійснив один постріл по собаці породи метис на прізвисько « ОСОБА_6 », яка належить до хребетних, внаслідок чого собака отримала вогнепальне поранення в область грудної клітки та черевної порожнини, пошкодження внутрішніх органів від яких, згідно проведеного огляду ветеринарною клінікою «Олтан-Вет», наступила загибель останньої.
ОСОБА_3 інкримінується жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, що призвело до загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів, активним способом, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.3 ст.299 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно здійснив один постріл з мисливської гладкоствольної рушниці по собаці. У вчинено щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати та не позбавляти його волі.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у жорстокому поводженні з тваринами, що належать до хребетних, що призвело до загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів, активним способом, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.299 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки такі обставини підтверджені в ході розгляду кримінального провадження.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працює, є учасником бойових дій, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, позицію сторони обвинувачення, думку потерпілого, який у своїй заяві не наполягав на призначенні суворого покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням позиції всіх учасників судового розгляду, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування основного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому мінімальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Оцінюючи питання щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації тварини, суд перш за все враховує положення ст.77 КК України, а також те, що відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В даному конкретному випадку по-перше тварина не належить на праві власності обвинуваченому, а по-друге - загинула.
Речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.299 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази у справі, а саме: предмет ззовні схожий на одноствольну гладкоствольну рушницю, предмет ззовні схожий на гільзу 16 калібру, 16 предметів ззовні схожих на набої до гладкоствольної зброї калібром 16 мм, два предмети, ззовні схожі на гільзи, змиви сліду РБК зі сходів, контрольний змив, які передані до камери схову речових доказів Луцького РУП ГУНП у Волинській області, знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий