23 вересня 2010 р. № 2а-8117/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,
представника позивача Мартиновича С.В.,
представника відповідача Ганущина Р.В.,
розглянувши справу за адміністративним позовом
ВАТ "Сяйво"
до Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області
про про визнання протиправним і скасування рішення ,
Відкрите акціонерне товариство «Сяйво»(надалі -ВАТ «Сяйво») звернулося до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області (надалі -Управління) про скасування рішення від 13.08.2010 року № 0122.
В обгрунтування позову покликається на те, що висновок Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області про самовільне встановлення ВАТ «Сяйво»спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами є безпідставним, оскільки рекламна конструкція належить іншому суб'єкту господарювання, відтак рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню; підстав для його застосування щодо ВАТ «Сяйво»немає.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.08.2010 року № 0122 прийнято на підставі подання КП «Адміністративно-технічне управління»за самовільне встановлення ВАТ «Сяйво»спеціальних рекламних конструкцій зовнішньої реклами по вул. Промислова, 25 в м.Львові без погодження з органами місцевого самоврядування, що є порушенням п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Тому Управління правомірно застосувало до позивача штрафні санкції. Просить у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, Суд встановив наступні обставини та правовідносини.
20 квітня 2010 року Департамент економічної політики Львівської міської ради направив підприємству, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Промислова, 25 вимогу № 23/Р-1-523 про порушення Закону України «Про рекламу», якою ВАТ «Сяйво»за порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу»зобов'язувалось до 20.05.2010 року демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами -односторонній рекламний щит за адресою вул. Промислова, 25 в м. Львові і попереджено про накладення штрафу за невиконання вимоги та примусовий демонтаж.
У зв'язку з невиконанням зазначених вимог позивачем, 27.05.2010 р. Департамент економічної політики Львівської міської ради скерував Управлінню у справах захисту прав споживачів у Львівській області подання № 23/Р-1-714, яким зобов'язав Управління виконати вимоги № 23/Р-1-523 від 20.04.2010 р. про порушення ВАТ «Сяйво»Закону України «Про рекламу».
КП «Адміністративно-технічне управління»Департаменту містобудування Львівської міської ради направило ВАТ «Сяйво»попередження про демонтаж рекламної конструкції по вул. Промислова, 25, м. Львів в разі невиконання вимоги № 23/Р-1-523 від 20.04.2010 р. та запропоновано підприємству добровільно демонтувати встановлену рекламну конструкцію до 07.07.2010 р.
24 червня 2010 р. Управління звернулось до ВАТ «Сяйво»з листом, в якому запропонувало підприємству надати інформацію про вартість розміщеної реклами, пояснення по факту розміщення рекламної конструкції.
ВАТ «Сяйво»зазначені документи отримало. Однак таких пояснень та інформації відповідачеві не надавало з тих підстав, що не є власником рекламних конструкцій.
Працівники Управління склали протокол про порушення законодавства про рекламу від 13.08.2010 р., яким встановлено, що в порушення п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»керівництвом ВАТ «Сяйво»прийнято рішення про самовільне встановлення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами по вул. Промислова, 25 в м. Львові без погодження з органами місцевого самоврядування.
13 серпня 2010 року Управління прийняло рішення про накладення на ВАТ «Сяйво»штрафу в розмірі 1 700 грн. за порушення законодавства про рекламу.
Позивач вважає, що такі дії Управління порушують його права у сфері публічних правовідносин, а тому звернувся за захистом до суду. Таким чином, спір виник щодо правомірності дій відповідача під час застосування штрафних санкцій до позивача за самовільне встановлення конструкції зовнішньої реклами.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. Частиною 1 статті 26 цього Закону встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу в межах своїх повноважень - щодо захисту прав споживачів.
Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09.10.2003 N 169 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 972/8293 (надалі -Положення), здійснення органами з захисту прав споживачів контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів відносить до основних завдань управлінь (абзац 3 пункту 4), для реалізації яких їм надано право перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (підпункт 1 пункту 5, підпункт 5 пункту 6). Тому при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу Управління у справах захисту прав споживачів повинно керуватись вимогами вказаного Закону.
Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення № 0122 від 13.08.2010р., штраф накладено за два порушення: 1) самовільне встановлення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами без погодження порушення з органами місцевого самоврядування та 2) неподання інформації щодо вартості цієї реклами.
Оцінюючи фактичні обставини, Суд вважає, що складу зазначених порушень у діях позивача не було. Таких висновків Суд дійшов з наступних міркувань.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
З матеріалів справи вбачається, що конструкція зовнішньої реклами -односторонній щит з інформацією про найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, інформація про вид її діяльності, час роботи.
Разом з тим, Судом встановлено, що спеціальна зовнішня конструкція з вказаною інформацією, яка розташована по вул. Промислова, 25 у м. Львові належить не ВАТ «Сяйво», а Дочірньому підприємству «Сяйво-Інвест»ВАТ «Сяйво». Дана обставина підтверджується листом від 08.09.2010 р., підписаним директором ДП «Сяйво-Інвест»ВАТ «Сяйво»Якобчук Є.М. та не спростована відповідачем. Окрім того, зазначене підтверджується також і змістом інформації, що розташована на рекламоносії, де розташована інформація про ДП «СІйво-Інвест»ВАТ «Сяйво». Зазначених обставин Управління не спростувало, а тому у відсутні підстави вважати, що дана рекламна конструкція належить позивачу - ВАТ «Сяйво».
Отже, Управлінням у справах захисту прав споживачів не встановлено факту прийняття рішення та розміщення ВАТ «Сяйво»рекламної конструкції зовнішньої реклами по вул. Промислова, 25 у м. Львові. За таких обставин, Суд не вбачає в діях позивача порушень Закону України «Про рекламу», за які його притягнуто до відповідальності.
Статтею 27 Закону України «Про рекламу»встановлено відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть особи, винні у порушенні законодавства про рекламу. Зокрема, в п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведені вище обставини справи та норми Закону, Суд вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача відповідальність, передбачену ст.27 Закону України «Про рекламу», оскільки відповідальність несуть лише особи винні в його порушенні.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте не на підставі та не в спосіб, що передбачений законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. За таких обставин Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов слід задовольнити повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.) відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області № 0122 від 13 серпня 2010 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сяйво»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2010 р.
Суддя Кравчук В.М.