СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Харків Справа № 913/281/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Дубінчин О.М. на підставі ордеру серії ВІ №1177698 від 07.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3783 від 23.03.2021;
відповідача - Авалян Є.В. на підставі ордеру серії ВВ №1034616 від 04.10.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5790 від 12.06.2020; Гусєв С.І. на підставі ордеру серії АС №1077622 від 27.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1325 від 09.07.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни (вх.№2057Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Івановим А.В., дата складання повного тексту рішення - 14.09.2023, у справі №913/281/22
за позовом фізичної особи-підприємця Вергелес Євгенії Василівни, м. Полтава,
до фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни, смт Троїцьке Луганської області,
про стягнення 668 752, 31грн
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Вергелес Є.В. звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Коломієць А.В., в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором суборенди №27 від 25.01.2021 у розмірі 668 752, 31грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до укладеного договору суборенди сплатив в червні 10 000, 00грн, після чого припинив сплачувати грошові кошти, в зв'язку з чим її заборгованість за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 310 452, 53грн.
Крім того, позивачем були нараховані штрафні санкції по договору суборенди в розмірі 358 299, 78грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 позов фізичної особи-підприємця Вергелес Є.В. до фізичної особи-підприємця Коломієць А.В. задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Коломієць А.В. на користь фізичної особи-підприємця Вергелес Є.В. заборгованість з орендної плати в сумі 310 416, 07грн, штрафні санкції в розмірі 7 799, 99грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 773, 24грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач мав сплачувати на користь позивача в спірний період, а саме з 01.03.2022 по 16.08.2022, по 72 999, 95грн щомісячно за кожний повний місяць з березня по липень 2022 року включно та 37 677, 39грн за 16 днів серпня 2022 року (72 999, 95грн / 31 день = 2 354, 70грн * 16 днів = 37 677, 39грн).
Відтак, загальна сума орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 402 677, 14грн.
Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи, зокрема наявними платіжними інструкціями, підтверджується здійснення позивачем оплати за договором в такому розмірі: за березень 2022 року в розмірі 15 000, 00грн, за квітень 2022 року - 41 499, 97грн, за травень 2022 року - 14 000, 00грн та за червень 21 761, 10грн, а всього 92 261, 07грн.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно не сплатив позивачу орендну плату у встановлені договором строки та розміри, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка з урахуванням оплати становить 310 416, 07грн.
Крім того, місцевий господарський суд встановив, що нарахування позивачем штрафних санкцій на підставі пункту 17.6. Договору та пункту 16.1. Додатку 3 до Договору є обґрунтованим в розмірі 72 999, 95грн та 5 000, 00грн відповідно.
Поряд з цим, суд дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 17.6. Договору, слід зменшити до 7 299, 99грн, а штрафних санкцій, нарахований на підставі пункті 16.1. Додатку 3 до Договору - до 500, 00грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 04.09.2023, відповідач звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/281/22 в частині стягнення з ФОП Коломієць А.В. на користь ФОП Вергелес Є.В. орендної плати в розмірі 310 416, 07грн та штрафних санкцій в розмірі 7 799, 99грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Також просить змінити рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023, а саме, виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що умовами договору передбачено обов'язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання суборендарем відповідного рахунку.
Одночасно апелянт просить відшкодувати понесені ФОП Коломієць А.В. судові витрати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду про те, що сама по собі повітряна тривога не є безумовною обставиною, з якою пов'язана неможливість використання приміщення наймачем, є помилковим та таким, що не відповідає загальним нормам права, якими життя і здоров'я людини, її право на безпеку визнаються найвищими цінностями.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки наданим відповідачем доказам, що його працівникам були створені перешкоди у виконанні їх функцій по здійсненні торгівельної діяльності з 18.06.2022.
Поряд з цим, апелянт зазначає, що розмір орендної плати за спірний період мав становити 108 107, 20грн відповідно до пункту 10.6 договору суборенди, а саме виходячи із щомісячних звітів про валовий оборот відповідача.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами договору суборенди передбачено обов'язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання суборендарем відповідного рахунку. Як зазначає апелянт, оскільки сплата комунальних послуг, їх підстава та розмір, не відносяться до предмету доказування у цій справі, суд не вправі був робити висновок щодо обов'язку відповідачки компенсувати вартість комунальних послуг.
Крім того, апелянт вважає, що надані позивачем копії письмових доказів на підтвердження розміру штрафів не затверджені відповідно до державного стандарту, запровадженого Наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни на рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/281/22; встановлено позивачу строк до 27.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 27.11.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "06" грудня 2023 р. о 10:00год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 заяву представника фізичної особи-підприємця Вергелес Євгенії Василівни - адвоката Дубінчина О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "06" грудня 2023 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником фізичної особи-підприємця Вергелес Євгенії Василівни - адвоката Дубінчиним О.М.
24.11.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Позивач вважає, що підстави для застосування положень пункту 10.6 Договору для розрахунку місячного розміру орендної плати як 10% з обороту відсутні; відповідач не надав суду доказів відправлення позивачу щомісячних звітів про валовий оборот рекомендованим листом або вручення їх особисто відповідачем.
Позивач вважає, що суд першої інстанції правильно прийняв в якості доказів надані позивачем вимоги, акти, рахунки, оскільки надані описи вкладення у цінний лист у сукупності з поштовими накладними підтверджують направлення відповідачу вказаних документів.
З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 04.09.2023 - залишити без змін.
Також позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складає витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 10 000, 00грн, про що у подальшому будуть надані докази.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 заяви представників фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни - адвоката Авалян Є.В. та адвоката Гусєва С.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "06" грудня 2023 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представниками фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни - адвокатом Авалян Є.В. та адвокатом Гусєвим С.І.
29.11.2023 від апелянта надійшли пояснення, зазначає, що у березні 2022 року, не зважаючи на постійні повітряні тривоги, вона зі своїми працівниками відновила роботу магазину, але певний час магазин не міг працювати, оскільки працівники магазину та відвідувачі були вимушені покидати приміщення магазину під час повітряної тривоги. Апелянт вважає надані нею скріншоти з месенджеру Viber щодо листування з представником орендодавця стосовно заборгованості з орендної плати належними та допустимими доказами.
Апелянт вважає, що ці скріншоти підтверджують наступні обставини: у липні 2022 року у приміщенні не було світла; у березні 2022 року представник орендодавця погрожував відключенням світла; у березні 2022 року сторони погодили розмір орендної плати на рівні 50% від основної орендної плати на місяць; з березня 2022 року велось обговорення щодо необхідності сплачувати орендну плату у відсотках від товарообігу; станом на липень 2022 року у орендодавця не було вимог щодо оплати орендної плати за березень-квітень 2022 року.
До письмових пояснень апелянтом надано роздруківку з месенджеру Viber та з сайту http://konkord.pl.ua/, які відповідач не подав суду першої інстанції.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.12.2023, що відбулось у режимі відеоконференції, представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 04.09.2023 у справі №913/281/22 - без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених вимог, відтак, рішення суду першої інстанції першої інстанції переглядається апеляційним господарським судом в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Коломієць А.В. на користь фізичної особи-підприємця Вергелес Є.В. заборгованості з орендної плати в сумі 310 416, 07грн, штрафних санкцій в розмірі 7 799, 99грн.
Також апелянт просить виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що умовами договору передбачено обов'язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання суборендарем відповідного рахунку.
Зазначеному буде надано судом апеляційної інстанції відповідну правову оцінку.
Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву.
І у письмових поясненнях апелянт не наводить жодних обґрунтувань неподання суду першої інстанції доданих до письмових пояснень додаткових доказів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані апелянтом до письмових пояснень додаткові докази: роздруківку з месенджеру Viber та з сайту http://konkord.pl.ua/, і здійснює розгляд скарги за поданими суду першої інстанції доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 25.01.2021 між фізичною особою-підприємцем Вергелес Євгенією Василівною (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Горб Анною Олександрівною було укладено Договір суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до умов якого Суборендодавець зобов'язався передати у строкове, платне користування Суборендарю Приміщення - частину Торгово-розважального центру “Конкорд”, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 60А, а Суборендар зобов'язався прийняти Приміщення в строкове користування, сплачувати Суборендодавцеві обумовлені в цьому Договорі платежі та виконувати інші умови цього Договору.
Вказаний Договір підписано сторонами без застережень та зауважень.
21.02.2021 за Актом прийому-передачі №2 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування Приміщення для ведення господарської діяльності за цільовим призначенням визначеним Договором суборенди.
В подальшому між фізичною особою-підприємцем Вергелес Євгенією Василівною, фізичною особою-підприємцем Горб Анною Олександрівною та фізичною особою-підприємцем Коломієць Анною Валеріївною (Новий суборендар) 20.07.2021 було укладено Договір про зміну сторони у Договорі суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до якого новим Суборендарем стала відповідач.
Даний Договір також підписано сторонами без застережень та зауважень.
Договором суборенди №27 від 25.01.2021 передбачено, що Суборендар зобов'язаний використовувати Приміщення виключно за цільовим призначенням (пункт 2.2. Договору).
За приписами пункту 6.1. Договору, Суборендар зобов'язаний дотримуватися положень Правил/Регламенту експлуатації ТРЦ “Конкорд”.
Суборендар зобов'язаний утримувати Приміщення у належному стані та виконувати всі роботи, необхідні для забезпечення належної експлуатації Приміщення та використання Приміщення за цільовим призначенням (пункт 7.1. Договору).
Згідно з пунктом 10.1 Договору, з моменту передачі Суборендареві приміщення останній зобов'язаний сплачувати на користь Суборендодавця Орендну плату та інші платежі, які передбачені цим Договором.
Орендна плата, яку Суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Суборендодавцеві складається з таких частин: а) Основна орендна плата (включає експлуатаційні та комунальні послуги за Площі загального користування, маркетингові платежі та інші витрати Суборендодавця по обслуговуванню Торгового центру); b) Плата з обороту (пункт 10.2. Договору).
Відповідно до пункту 10.4. Договору, основна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою: Основна орендна Плата = Площа Приміщення * Ставка Основної орендної плати. Площа Приміщення - частина Торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим Договором, площа якого вказана в Додатку №1. Ставка Основної орендної плати - сума Основної орендної плати, із розрахунку за 1 кв.м площі Приміщення, вказана в Додатку №1.
Сторонами погоджено, що у випадку, якщо суборендар не зможе використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу (з 09 годин 00 хвилин до 21 години 00 хвилин 7 (сім) днів на тиждень) з незалежних від суборендаря причин (в тому числі у зв'язку з частковим обмеженням роботи ТРЦ та/або приміщення (неповні години, неповні дні тижня), якщо це зменшує погоджений час здійснення діяльності суборендарем в приміщенні сумарно в місяць більше ніж на 10 % (десять відсотків), не зважаючи на інші пункти договору, Суборендар за такий період сплачує Суборендодавцеві лише плату з обороту, за відсотковою ставкою зазначеною у пункті 9 Додатку №1 до Договору незалежно від настання дати вказаної в пункті 9 Додатку № 1, та плату за спожиті у приміщенні Комунальні послуги (пункт 10.6. Договору).
Пунктом 11.1 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
Основна орендна плата має сплачуватися на рахунок Суборендодавця не залежно від направлення Суборендодавцем відповідного рахунка (пункт 11.3. Договору).
Як встановлено місцевим господарським судом, враховуючи, що площа Приміщення становить 153, 71кв.м, а ставка основної орендної плати - 474, 92грн, сума Основної орендної Плати за місяць складає 72 999, 95грн.
Таким чином, відповідач мав сплачувати на користь позивача в спірний період, а саме з 01.03.2022 по 16.08.2022, по 72 999, 95грн щомісячно за кожний повний місяць з березня по липень 2022 року включно та 37 677, 39грн за 16 днів серпня 2022 року (72 999, 95грн /31 день = 2 354, 70грн * 16 днів = 37 677, 39грн).
Відтак, загальна сума орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 402 677, 14грн.
Матеріалами справи, зокрема наявними платіжними інструкціями, підтверджується здійснення позивачем оплати за Договором в такому розмірі: за березень 2022 року в розмірі 15 000, 00грн, за квітень 2022 року - 41 499, 97грн, за травень 2022 року - 14 000, 00грн та за червень 21 761, 10грн, а всього 92 261, 07грн.
Отже, відповідач своєчасно не сплатив позивачу орендну плату у встановлені Договором строки та розміри, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка з урахуванням оплати становить 310 416, 07грн.
Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 310 416, 07грн матеріали справи не містять.
При цьому, позивач вказує, що останнім днем строку оренди є 16.08.2022, а Договір припинив свою дію 17.08.2022.
07.11.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №94, в якій вимагав сплатити заборгованість та штрафні санкції.
Однак, відповідач у відповіді на претензію вказав, що у нього існує переплата за Договором суборенди.
Оскільки відповідачем заборгованість з орендної плати та штрафні санкції за Договором не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за Договором суборенди №27 від 25.01.2021 у розмірі 668 752, 31грн, яка складається із заборгованості з основної орендної плати в сумі 310 452, 53грн та штрафних санкцій в розмірі 358 299, 78грн.
Однак, відповідач зазначає, що не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу з незалежних від нього причин, а саме через введення воєнного стану та систематичні повітряні тривоги.
Відповідач стверджує, що у березні 2022 року ТРЦ “Конкорд” не здійснював діяльність до 15 числа, тобто майже половину місяця; у квітні та травні 2022 року відповідач також не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу через повітряні тривоги, а з 18.06.2022 відповідачу було здійснено перешкоди у користуванні приміщенням шляхом відключення електроенергії.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 72 999, 95грн на підставі пункту 17.6. Договору, відповідно до якого, якщо Суборендар порушить умови щодо Цільового призначення Приміщення та не усуне вказане порушення протягом 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення Суборендодавця, Суборендар зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі місячної Основної орендної плати за кожен факт такого порушення.
У матеріалах справи наявний Акт про фіксацію порушення від 18.01.2022, яким встановлено факт виявлення та здійснення покупки товару іншої торгової марки, що є порушенням умов Договору щодо використання приміщення згідно з Цільовим призначенням.
В підтвердження наведеного порушення позивачем було надано фіскальний чек.
Вказаний Акт разом з вимогою №16 від 19.01.2022 та рахунком було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 17.6. Договору є обґрунтованим в розмірі 72 999, 95грн.
Крім того, позивач нарахував відповідачу штрафну санкцію в розмірі 5 000, 00грн за невиконання обов'язків стосовно безпеки та гігієни, а також положень щодо забезпечення протипожежної безпеки на підставі пункту 16.1. Додатку 3 до Договору.
Відповідно до Акту про фіксацію порушення від 22.01.2022 було встановлено факт відсутності дублікату ключа під пожежного виходу магазину, який орендував відповідач.
Даний Акт разом з вимогою №31 від 24.01.2022 та рахунком було направлено відповідачу 24.01.2022 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що штрафні санкції на підставі пункту 16.1. Додатку 3 до Договору в розмірі 5 000, 00грн нараховано позивачем правомірно.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач в обґрунтування неможливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу за період березень-червень 2022 року через тривоги надала суду першої інстанції роздруківки повітряних тривог Полтавської області, наданих Полтавською обласною військовою адміністрацією.
За період липень-серпень 2022 року відповідачем відповідні роздруківки суду не надано.
Дослідивши надані роздруківки, судова колегія зазначає, що протягом березня-червня 2022 року дійсно тривалість тривог сумарно перевищує 10 % погодженого сторонами у договорі часу здійснення діяльності суборендарем в приміщенні в місяць.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції також встановлено, що пунктом 10.7. договору суборенди передбачено, що у випадку настання форс-мажорних обставин або інших обставин, якщо вони спричинили неможливість користуватися Приміщенням, за умови документального підтвердження Суборендарем таких обставин, усі строки, визначені Договором (зокрема, Додатком 1 до Договору): підписання Акту №1 та/або Акту №2 та/або Акту №3 зміщуються на строк (кількість календарних днів сумарно) дії форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість користування Приміщенням з незалежних від Суборендаря причин.
Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів звернення до позивача із документальним підтвердженням настання для нього форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість користування Приміщенням.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем як суборендарем своїх зобов'язань за договором оренди майна.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Матеріалами справи підтверджено передачу позивачем у користування відповідача визначеного договором приміщення - частину Торгово-розважального центру “Конкорд”, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 60А, що вбачається з Акту прийому-передачі №2 від 21.02.2021, Договору про зміну сторони від 20.07.2021 та не заперечується відповідачем.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з пунктом 11.1 Договору, Суборендар зобов'язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
Відповідно до пункту 10.4. Договору, основна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою: Основна орендна Плата = Площа Приміщення * Ставка Основної орендної плати. Площа Приміщення - частина Торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим Договором, площа якого вказана в Додатку №1. Ставка Основної орендної плати - сума Основної орендної плати, із розрахунку за 1 кв. м. площі Приміщення, вказана в Додатку №1.
Враховуючи, що площа Приміщення становить 153, 71кв.м, а ставка Основної орендної плати - 474, 92грн, сума Основної орендної Плати за місяць складає 72 999, 95грн.
Відтак, загальна сума орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 402 677, 14грн.
Матеріалами справи, зокрема наявними платіжними інструкціями, підтверджується здійснення позивачем оплати за Договором протягом березня-червня 2022 року в розмірі 92 261, 07грн.
Отже, відповідач своєчасно не сплатив позивачу орендну плату у встановлені Договором строки та розміри, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка з урахуванням оплати становить 310 416, 07грн.
Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 310 416, 07грн матеріали справи не містять.
Однак, апелянт вважає, що розмір орендної плати за спірний період мав становити 108 107, 20грн відповідно до пункту 10.6 договору суборенди, а саме виходячи із щомісячних звітів про валовий оборот відповідача.
Так, відповідно до пункту 10.6 договору, у випадку, якщо суборендар не зможе використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу (з 09 годин 00 хвилин до 21 години 00 хвилин 7 (сім) днів на тиждень) з незалежних від суборендаря причин (в тому числі у зв'язку з частковим обмеженням роботи ТРЦ та/або приміщення (неповні години, неповні дні тижня), якщо це зменшує погоджений час здійснення діяльності суборендарем в приміщенні сумарно в місяць більше ніж на 10 % (десять відсотків), не зважаючи на інші пункти договору, Суборендар за такий період сплачує Суборендодавцеві лише плату з обороту, за відсотковою ставкою зазначеною у пункті 9 Додатку №1 до Договору незалежно від настання дати вказаної в пункті 9 Додатку № 1, та плату за спожиті у приміщенні Комунальні послуги.
Як зазначає апелянт, у спірний період вона не мала можливості повноцінно використовувати орендоване приміщення у період березня-травня 2022 року через оголошені повітряні тривоги, а з 18.06.2022 - взагалі не мала можливості користуватись орендованим приміщенням через відключення у ньому світла та обмеження доступу до нього працівникам магазину.
Судова колегія апеляційного господарського суду щодо даних доводів апелянта зазначає таке.
Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона має довести суду належними та допустимими доказами ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 10.7. договору суборенди передбачено, що у випадку настання форс-мажорних обставин або інших обставин, якщо вони спричинили неможливість користуватися Приміщенням, за умови документального підтвердження Суборендарем таких обставин, усі строки, визначені Договором (зокрема, Додатком 1 до Договору): підписання Акту №1 та/або Акту №2 та/або Акту №3 зміщуються на строк (кількість календарних днів сумарно) дії форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість користування Приміщенням з незалежних від Суборендаря причин.
Судова колегія враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.
Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.
Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Тобто, апелянт, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.
Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів звернення до позивача із документальним підтвердженням настання для нього форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість користування Приміщенням.
Поряд з цим, матеріалами справи не підтверджується, що протягом спірного періоду ТЦ "Конкорд", в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, не працювало, було зачинено, внаслідок чого у відповідача з об'єктивних причин не було доступу до приміщення.
Апелянт зазначає, що вона з березня 2022 року відновила роботу магазину, однак, не могла працювати повноцінно через повітряні тривоги.
Як зазначено вище, відповідач в обґрунтування неможливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу за період березень-червень 2022 року через тривоги надала суду першої інстанції роздруківки повітряних тривог Полтавської області, наданих Полтавською обласною військовою адміністрацією.
За період липень-серпень 2022 року відповідачем відповідні роздруківки суду не надано.
При цьому, відповідач не надала суду доказів невикористання орендованого приміщення під час повітряних тривог, зокрема наказів ТЦ Конкорд чи її внутрішніх наказів для працівників щодо необхідності залишення приміщення під час повітряної тривоги тощо.
Дослідивши надані роздруківки, судова колегія зазначає, що протягом березня-червня 2022 року дійсно тривалість тривог сумарно перевищує 10 % погодженого у сторонами договорі часу здійснення діяльності суборендарем в приміщенні в місяць.
Однак, по-перше, матеріали справи не містять відомостей, що відповідач не використовувала орендоване приміщення під час повітряної тривоги, а по-друге, для застосування пункту 10.6 договору відповідач мала б виконати вимоги пункту 10.7 (чого відповідачем здійснено не було), а також статті 12 договору, якою врегульовано порядок сплати з обороту.
Зокрема, відповідно до статті 12.4 договору, суборендар зобов'язаний щомісяця надавати суборендодавцеві підписаний керівником і головним бухгалтером (за наявності) чи іншою уповноваженою особою Щомісячний звіт про валовий оборот (Товарообіг) та періодичний звіт (фіскальний звіт) у разі, якщо в Приміщенні встановлено та використовується РРО, не пізніше 3 числа місяця наступного за звітним (в тому числі, з деталізацією сум продажу по днях, в розрізі ціни, кількості та номенклатури проданого товару за період, вказаний (оговорений) в усному та/або письмовому запиті представника Суборендодавця.
У матеріалах справи наявні складені особисто за підписом відповідача Щомісячні звіти про валовий оборот (Товарообіг), у тому числі за березень-червень.
Однак, матеріали справи не містять доказів надсилання їх позивачу, як це передбачено умовами договору, звіти не містять підпису позивача; звіти не містять деталізації сум продажу по днях, в розрізі ціни, кількості та номенклатури проданого товару за вказаний період, а також з урахуванням часу невикористання приміщення під час повітряної тривоги.
Відповідачем також не надані періодичні звіти (фіскальні звіти) за вказаний період, хоча відповідно до наданої відповідачем заяви (т.1 а.с.166), нею зареєстровано та використовується програмний реєстратор розрахункових операцій.
Відтак, надані відповідачем складені нею особисто звіти, що не були надіслані позивачу та які, відповідно, не були предметом розгляду позивачем як орендодавцем, та відомості у яких не відповідають вимогам пункту 12.4. договору, не є належними та допустимими доказами на підтвердження розміру обороту за спірний період.
А самі по собі надані відповідачем до суду звіти не є первинним бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і жодних інших доказів на підтвердження вказаних відповідачем у звітах розмірів обороту останньою суду також не надано.
Відтак, відповідачем, по-перше, не надано суду доказів виконання вимог пункту 10.7, а також статті 12 договору, якою врегульовано порядок сплати з обороту, і по-друге, не підтверджено належними та допустимими доказами розміру обороту відповідача у спірний період, що надало б суду правові підстави для застосування пункту 10.6. договору.
Апелянт зазначає, що через війну була вимушена виїхати з території, яка майже одразу була окупована, і де залишилась документація щодо її господарської діяльності.
Однак, судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач здійснювала господарську діяльність у м. Полтаві, і спірний період датований пізніше 24.02.2022.
Відтак, відповідач, здійснюючи господарську діяльність з березня 2022 року, хоча б частково, об'єктивно мала певну первинну документацію.
Доказів на підтвердження неможливості надіслати позивачу звіти відповідно до вимог пункту 12.4. договору відповідач суду не надала, як і не надала доказів звернення до позивача із документальним підтвердженням настання для нього форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість користування Приміщенням.
Щодо посилання відповідача на підтвердження доводів, що до 15.03.2022 ТЦ "Конкорд" не працював, про що позивач виставив йому рахунок за березень 2022 року від 17.03.2022 №ЦБ-107 на суму 36 499, 97грн, що становить половину повної орендної плати за місяць, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що за умовами пункту 11.3 договору основна орендна плата має сплачуватись на рахунок Суборендодавця не залежно від направлення Суборендодавцем відповідного рахунку.
До того ж, такий рахунок датований 17.03.2023 (тобто, серединою місяця), а не 31.03.2022, відповідно, логічним є зазначення суми орендної плати у розмірі половини повної орендної плати за місяць.
Щодо доводів апелянта, що з 18.06.2022 вона взагалі не могла користуватись орендованим приміщенням, оскільки в приміщенні було відключено світло та обмежено доступ до нього працівникам магазину, судова колегія зазначає таке.
На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано скріншоти з месенджеру Viber, заяви свідків (працівників магазину) та складеними ними акт від 18.06.2022, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.06.2022.
Однак, зазначені докази, по-перше, не є допустимими у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
І по-друге, переписка з месенджеру Viber жодним чином не встановлює факту відсутності у відповідача доступу до магазину з 18.06.2022, оскільки останнє повідомлення датоване 23.05.2022; крім того, із наданих відповідачем скріншотів об'єктивно неможливо встановити та ідентифікувати осіб, між якими відбувалось листування.
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію свідчить лише про прийняття відповідної заяви, що здійснюється правоохоронними органами безумовно з метою встановлення у подальшому наявності/відсутності кримінального правопорушення.
Заяви свідків - працівників магазину і складений ними ж акт від 18.06.2022 як окремо, так і у сукупності, не є доказами ані відсутності світла у магазині, що унеможливило ведення господарської діяльності, ані здійснення позивачем перешкод у користуванні працівниками відповідача орендованим приміщенням.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що надані нею скріншоти підтверджують наступні обставини: у липні 2022 року у приміщенні не було світла; у березні 2022 року представник орендодавця погрожував відключенням світла; у березні 2022 року сторони погодили розмір орендної плати на рівні 50% від основної орендної плати на місяць; з березня 2022 року велось обговорення щодо необхідності сплачувати орендну плату у відсотках від товарообігу; станом на липень 2022 року у орендодавця не було вимог щодо оплати орендної плати за березень-квітень 2022 року.
По-перше, на усі ці обставини відповідач не посилався суду першої інстанції; по-друге, як зазначено вище, із наданих відповідачем скріншотів неможливо достеменно встановити та ідентифікувати осіб, які вели листування через месенджер Viber; і по-третє, відповідно до пункту 21.1 договору, усі повідомлення та кореспонденція відповідно до цього договору складаються письмово і вважаються належним чином направленими і доставленими одній із Сторін, якщо вони передаються рекомендованим/цінним листом або надаються особисто за місцезнаходженням Сторони або фактичною адресою Сторони, вказаною в цьому Договорі, уповноваженій особі Сторони.
Відтак, неможливим відповідно до умов договору, у тому числі і узгодження сторонами розміру орендної плати через месенджер Viber.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з основної орендної плати в сумі 310 452, 53грн за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 підлягає стягненню у розмірі 310 416, 07грн.
Належним та допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.
Щодо висновку суду першої інстанції, що умовами договору передбачено обов'язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання суборендарем відповідного рахунку, судова колегія зазначає таке.
Так, відповідач посилається на те, що їй було протиправно включено до сум комунальних послуг оплату за спожитий газ в розмірі 31 554, 48грн, які відповідач оплатила, хоча за умовами договору позивач має право на відшкодування лише електроенергії, у зв'язку із чим, просила позивача вважати 17 107, 23грн зі сплачених коштів орендною платою за червень 2022 року, а залишок в розмірі 14 447, 25грн - повернути.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з пунктом 10.2. Договору, орендна плата, яку Суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Суборендодавцеві складається з таких частин: а) Основна орендна плата (включає експлуатаційні та комунальні послуги за Площі загального користування, маркетингові платежі та інші витрати Суборендодавця по обслуговуванню Торгового центру); b) Плата з обороту.
Відповідно до пункту 15.4 Договору плата за комунальні послуги вноситься Суборендарем щомісяця протягом трьох банківських днів з дня отримання Суборендарем відповідного рахунку Суборендодавця.
Отже, є таким, що узгоджується з умовами договору висновок суду першої інстанції, що Договором передбачено обов'язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за Площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання Суборендарем відповідного рахунку.
Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, питання наявності переплати за комунальні послуги не входять до предмету доказування та не стосуються даної справи.
Судом першої інстанції не встановлювались обставини та не вирішувався спір щодо наявності/відсутності заборгованості за комунальні послуги; позовна заява не містить вимоги і обґрунтувань щодо комунальних послуг.
Судом в оскаржуваному рішенні лише досліджено умови договору.
Натомість саме відповідач послався на рахунок, який він оплатив за спожитий газ, однак, судом правомірно зазначено, що зазначене не стосується обставин даної справи.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що надані позивачем копії документів, на підставі яких заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, не затверджені відповідно до державного стандарту, запровадженого Наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144, з огляду на таке.
Так, позивачем у позовній заяві зазначено, що оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, наявні у позивача, відповідача або іншої особи, інформація про що зазначена біля кожного доказу.
Позивач згідно пункту 21.1 статті 21 договору виконав обов'язок щодо направлення відповідачу письмових вимог цінним листом з описом вкладення.
В описах вкладення у цінні листи, в яких надсилались відповідачу вимоги, акти порушення, рахунки на сплату (на підставі яких судом першої інстанції частково задоволено вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій), наявні підписи працівників підприємства поштового зв'язку, печатка, а поштові накладні містять дати, які відповідають датам, зазначені в описах вкладення у цінні листи.
Відтак, безпідставними та необґрунтованими є доводи апелянта щодо прийняття судом першої інстанції неналежних доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/281/22 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коломієць Анни Валеріївни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/281/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 18.12.2023.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза