Справа № 605/512/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
"18" грудня 2023 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від СПД №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
громадянки України, тимчасово непрацюючої,
проживаючої
АДРЕСА_1
за ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справ про адміністративні правопорушення №№ 605/512/23, 605/513/23 зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №981878 від 07 листопада 2023 року, гр. ОСОБА_1 у період з 13 год. 00 хв. 03 листопада 2023 року по 07 листопада 2023 року ухилялася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, щодо виховання своїх малолітніх дітей гр. ОСОБА_2 2019 р.н. та гр. ОСОБА_3 2016 р.н., а саме, залишила останніх у бабусі ОСОБА_4 та сама поїхала проживати в с. Голгоча, чим порушила вимоги ч.1 ст. 184 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №981879 від 07 листопада 2023 року, зазначено, що ОСОБА_1 03 листопада 2023 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинила відносно своєї свекрухи ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурними словами та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_4 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Змістом ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомила.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме її письмовими поясненнями, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ№981879 від 07 листопада 2023 року та на окремому аркуші, а також письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях вказала, що у вищевказаний день у неї з свекрухою виник сімейний конфлікт, в ході якого вона ображала свекруху нецензурними словами.
Вказане також підтверджується письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_4 .
При цьому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами.
Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України та іншими положеннями законодавства України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Працівниками поліції до матеріалів справи додано письмові пояснення, з яких вбачається що ОСОБА_1 залишила своїх дітей зі свекрухою, оскільки їй потрібно було вирішити свої особисті питання. Такі дії ОСОБА_1 не відображають всіх ознак складу вищевказаного адміністративного правопорушення. Для кваліфікації дій за ч.1 ст.184 КУпАП обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є суб'єктивна сторона, яка характеризується умислом та причинний зв'язок між діянням та наслідком. У даному випадку залишення своїх двох дітей з їх бабою та ухиляння від виконання батьківських обов'язків не містять причинно-наслідкового зв'язку, а з матеріалів справи не доводиться умисел ОСОБА_1 на ухилення від виконання таких обов'язків. Враховуючи вищезазначене провадження у цій справі слід закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу винної, обставини, передбачені ст.ст. 33-35 КУпАП, вважає, що слід притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 170 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-35, 173-2 ч.1, 184 ч.1, 221, 247, 251, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", суд,-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 170 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в доход держави 536,80 грн. судового збору.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
Суддя: Р. О. Горуц