Справа № 346/6195/23
Провадження № 2/346/1907/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), якою просить стягнути з відповідача на його користь борг за розпискою в сумі 454 913 грн. 75 коп., що станом на 10.2023 року еквівалентно 12500 доларів США. Підставою позову вказує не виконання відповідачем своїх обов'язків.
Ухвалою від 08 листопада 2023 року провадження у справі було відкрито. Справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання призначено на 11 грудня 2023 року об 09 годині 45 хвилин.
В судове засідання сторони не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Позивач просив розглянути справу без його участі, свої вимоги підтримав. У випадку неявки відповідача, не заперечували проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач у встановлений йому строк правом на подачу відзиву на позов не скористався.
За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Аргументи учасників спору.
Позиція позивача. 20 серпня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням дати у борг кошти у розмірі 6000 доларів США. Крім того 28 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , повторно звернувся до ОСОБА_1 , з проханням про отримання в борг кошти у розмірі 6500 доларів США. На підтвердження отримання відповідачем цих грошових коштів, були складені письмові розписки від 20 серпня 2020 року та 28 жовтня 2020 року, в якій були зазначені умови повернення грошових коштів. Але відповідач зобов'язання з повернення позики, не зважаючи на встановлений та погоджений порядок та умови повернення грошових коштів, не виконав. І оскільки на його звернення з проханням повернути позику, відповідач не реагував, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав щодо повернення грошових коштів.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, і будь-які докази суду не надав; був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився без повідомлення причин; позивач та його представник не заперечують проти розгляду справи та вирішення справи у заочному порядку.
Щодо заочного розгляду справи.
Тому суд, на підставі частини 1 статті 280 ЦПК України, здійснював розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати.
Оцінка суду щодо фактів.
20 серпня 2020 року ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 склав письмову розписку, в якій зазначив, що він позичив у ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , 6000 доларів США, які зобов'язується повернути в термін до 20 серпня 2020 року (а.с.14).
Також 28 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області 23 жовтня 1997 року, склав письмову розписку, в якій зазначив, що він позичив у ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , 6500 доларів США, які зобов'язується повернути в термін до 08 листопада 2020 року (а.с.15).
У зв'язку із неповерненням ОСОБА_2 грошових коштів у вказаний в розписках строк, позивач подав до нього позов, яким просить стягнути з нього борг у розмірі 454 913 гривень 75 копійок, що є еквівалентом 12500 доларів США (а.с.1-6).
Оцінка суду правовідносин учасників спору.
Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини, в яких позивач виступає позикодавцем, а відповідач позичальником, та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у зобов'язанні, на повернення йому відповідачем, як боржником у цьому зобов'язанні, отриманої позики.
Оцінка суду щодо права.
Права і обов'язки громадянина визначаються виключно законами України (пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, в силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.
Виходячи з положень частини першої статті 1046 Цивільного Кодексу України за договором про надання позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З огляду на фактичні дані, які містяться у розписці від 20 серпня 2020 року та 28 жовтня 2020 року сторони уклали договір позики, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000 та 6500 доларів США, а відповідач взяв на себе зобов'язання їх повернути шляхом повернення суми позики у строк до 20 серпня 2020 року та 08 листопада 2020 року відповідно (а.с.14, 15).
Факт належного виконання позикодавцем ОСОБА_1 свого зобов'язання з передачі позики ОСОБА_2 , підтверджується розпискою (а.с.14,15), яка також свідчить і про те, що позику отримав саме ОСОБА_2 .
Виходячи з положень частин перших статей 526, 529 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Поряд з цим, згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сторони договору встановили, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути суму позики шляхом сплати суми позики саме у розмірі 6000 та 6500 доларів США і у строк до 20 серпня 2020 року та 08 листопада 2020 року (а.с.14,15). Отже, позивач та відповідач, встановили порядок і строк виконання зобов'язання з повернення позики.
Суд вважає, що встановлений сторонами договору зміст зобов'язання та умови його виконання повністю узгоджуються з положеннями статті 1046, частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо повернення грошей саме у валюті США. Оскільки за вказаними положеннями, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також суд враховує, що в силу положень статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Що в свою чергу узгоджується із положеннями статті 533 ЦК України за якими, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Разом з цим, суд враховує і застосовує правовий висновок Великої палати Верховного Суду, наданий ним у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц. Зокрема у тій частині, що як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право увалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідно до положень частини першої статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позичальник належно виконав взяте на себе зобов'язання по поверненню суми позики позикодавцю у розмірі 12500 доларів США.
Тож зважаючи на встановлені обставини, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання на підставі договору позики, по її поверненню, а тому вважає доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення йому відповідачем, як боржником, суми позики у розмірі 6000 та 6500 доларів США, у загальному 12500 доларів США.
Тому суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за договором позики в розмірі 12500 доларів США, підлягають задоволенню повністю.
Оцінка суду щодо судових витрат.
В силу положень частини 1 статті 133 і пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу) покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
З огляду на це та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а сплачений позивачем судовий збір документально підтверджений і складає 3482 гривні 71 копійка (а.с.7), він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаному розмірі.
Проте, витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень (а.с.50), стягненню з відповідача не підлягають, у зв'язку із наступним.
В силу положень частини 2 та 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Але таких документів суду не надано.
Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 20 серпня 2020 року у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США та за договором позики від 28 жовтня 2020 року у розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) доларів США, що у загальному розмірі складає: 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3482 (Три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 71 (сімдесят одна) копійка.
У стягненні з ОСОБА_2 судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень - відмовити повністю.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2023 року.
Суддя Коваленко Д. С.