Справа № 202/18631/23
Провадження № 1-кс/202/9652/2023
06 грудня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майно, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 07.08.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023040000000430, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 29.11.2023 за місцем реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 дол. США).
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , за попередньою змовою з іншими фігурантами кримінального провадження ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розуміючи, що громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, у тому числі, таким, які мають військово-облікові документи з ТЦК та СП із відміткою та/або записом «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не мають права виїжджати за межі України, оскільки виїзд такої категорії осіб, не передбачено ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», налагодив схему з незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом організації, керування та сприяння таким діям, у тому числі, шляхом надання порад, вказівок, засобів звернення до відповідних ТЦК та СП та проходження військо-лікарської комісії, за результатами якої буде встановлено непридатність особи до військової служби у військовий час та отримання відповідних документів.
Так, у невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_8 під час приватного спілкування з ОСОБА_11 повідомив останньому, що він та його товариші мають широке коло знайомств у м. Дніпро, у тому числі і серед працівників ТЦК та СП, а також мають можливість організовувати проходження військово-лікарської комісії, за результатом якої буде встановлено непридатність особи до військової служби у військовий час та отримання відповідних офіційних документів.
В подальшому, 08.07.2023, в ході спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_8 за допомогою мобільного додатку «Telegram» ОСОБА_8 нагадує ОСОБА_11 про можливість виготовлення документів, які надають можливість безперешкодно виїжджати за межі України під час дії воєнного стану. Під час вказаного обміну повідомленнями, ОСОБА_8 пояснює ОСОБА_11 процедуру оформлення зазначених документів та її вартість, а також надає контакт свого знайомого - ОСОБА_7 , який надає ОСОБА_11 уточнену інформацію стосовно процедури оформлення документів, які надають можливість безперешкодно виїжджати за межі України під час дії воєнного стану та повідомляє, що їх оформлення здійснюється за допомогою працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, за словами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , для оформлення відповідних документів, ОСОБА_11 повинен їм надати копію паспорта, ідентифікаційного коду, 4 фотокартки, при наявності тимчасового приписного посвідчення, військового квитка та рукописних даних щодо вищої освіти, місця навчання сімейного стану, а також грошові кошти у сумі від 7000$ до 9000$.
В подальшому, за результатами проведення досудового розслідування, встановлено, що зібрані документи та грошові кошти ОСОБА_7 передає своєму товаришу ОСОБА_6 , який, в свою чергу, має домовленість з начальником відділу призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_9 , після отримання документів від ОСОБА_6 протягом 2-3 тижнів, використовуючи своє службове становище, здійснює оформлення документів, які надають можливість безперешкодно виїжджати за межі України під час дії воєнного стану, шляхом сприяння у фіктивному проходженні військово-лікарської комісії та подальшому виключені з мобілізаційного резерву як особа що не придатна до військової служби у військовий час, що в свою чергу усуває перешкоди в перетині державного кордону під час дії військового стану в Україні.
Відповідно до отриманих даних, ОСОБА_8 має домовленість з ОСОБА_7 щодо частки у розмірі 500 $ за кожну особу якій виготовляється довідка.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення злочину може бути також причетний ОСОБА_10 , який так само, як і ОСОБА_8 , ОСОБА_7 сприяє ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, шляхом підшукування осіб, яким необхідно оформити зазначені документи.
Таким чином, ОСОБА_6 разом з іншими встановленими фігурантами кримінального провадження, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою, переслідуючи корисливі мотиви, організували злочину схему з виготовлення довідок про проходження військово-лікарської комісії та виключення з військового обліку осіб призивного віку.
29.11.2023 слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, проведено обшук за місцем реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обшуку виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 дол. США).
Під час проведення обшуку ОСОБА_5 повідомила, що вказана сума грошових коштів належить ОСОБА_6 .
30.11.2023 слідчим винесено постанову про визнання вказаних речей в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, слідчий просить накласти арешт на вищевказане тимчасово вилучено майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, та можливої конфіскації майна.
В судове засідання слідчий не з'явилася, надала заяви про розгляд даного клопотання за її відсутності, в заяві вказала, що вимоги клопотання підтримує.
ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися, захисник надав заяву в якій просив розглянути дане клопотання без його участі та без участі ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлялася належним чином.
Неявка вищевказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Так, слідчим суддею встановлено, що Відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 07.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023040000000430 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
30.11.2023 ОСОБА_6 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до копії протоколу обшуку від 29.11.2023 слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, проведено обшук за місцем реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено.
Відповідно до копії постанови слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29.11.2023 вищевказані грошові кошти визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування при зведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, та приймає до уваги, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майно містить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також суд враховує наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При вирішення питання про можливість накладення арешту на майно, слідчий суддя виходить з того, що матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, а саме: грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 дол. США), можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування. Разом з тим, виходячи з наданих матеріалів, у слідчого судді наявні розумні підстави вважати, що вилучені грошові кошти належать підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки в ході обшуку ОСОБА_5 повідомила, що вказана сума грошових коштів належить ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий у своєму клопотанні також зазначає, що виникла необхідність у накладенні арешту з метою забезпечення можливої конфіскації.
Враховуючи, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_6 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слід накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що належить ОСОБА_6 .
На підставі вищевикладеного, клопотання підлягає задоволенню.
При цьому, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчого слідчий суддя постановляє ухвалу, у якій, зокрема, зазначає, порядок виконання ухвали.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити спосіб виконання даної ухвали, визначивши місце зберігання арештованого майна відповідно до розділу «Зберігання речових доказів» Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.
Разом з тим, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №42023040000000430 від 07.08.2023, на тимчасово вилучене під час обшуку 29.11.2023 за місцем реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 дол. США).
Заборонити володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Арештоване майно зберігати відповідно до Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокурору та іншим заінтересованим особам.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1